П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/624/19
Провадження № 11-263заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника позивача - Мартиненко А. В.,
представника відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року (судді Білак М. В., Жук А. В., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В., Соколов В. М.),
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 12 грудня 2019 року № 3464/0/15-19 про звільнення його з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (далі - рішення № 3464/0/15-19, спірне рішення).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на упередженість окремих членів ВРП при ухваленні оскаржуваного рішення, які в ході дисциплінарного провадження в актах ВРП вже висловлювали свою думку щодо вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та необхідності звільнення позивача з посади судді.
До того ж, на переконання позивача, розгляд питання про його звільнення не відповідає вимогам справедливості, адже ВРП обмежилась лише фактом наявності рішення Дисциплінарної палати та ВРП від 26 листопада 2019 року і не перевіряла наявності ознак дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_1, якого спірним рішенням звільнила з посади. Отже, це рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.
Позивач також зауважив про притягнення його до дисциплінарної відповідальності поза межами встановленого законом трирічного строку.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 червня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
За висновком суду першої інстанції, спірне рішення ВРП від 12 грудня 2019 року ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) немає.
Щодо обґрунтованості наведених у спірному рішенні мотивів звільнення позивача з посади судді суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку як підстави звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України були перевірені судом та підтвердилися під час розгляду адміністративної справи № 11-1259сап19, рішення в якій набрало законної сили. У зазначеній справі судом встановлено і дотримання передбаченого законом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Суд першої інстанції зауважив, що спірне рішення про звільнення позивача з посади судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а прийняте на підставі такого. При ухвалені рішення про звільнення ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки законодавством чітко визначено процедуру перегляду рішень її дисциплінарного органу і не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Так, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуване рішення ВРП не містить обґрунтованих мотивів звільнення судді, воно має формальний характер та містить лише посилання на факт наявності рішень ВРП та її Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. При цьому суд першої інстанції не надав правової оцінки аргументам позивача про відсутність у його діях ознак дисциплінарного проступку, вдавшись до надмірного формалізму з тих підстав, що оскаржуване рішення ВРП є лише кінцевим кадровим рішенням. Наведене позбавило позивача права на справедливий та повноцінний судовий розгляд його справи.
Скаржник вважає, що суд протиправно відхилив доводи про упередженість ВРП при ухваленні спірного рішення, адже більшість членів ВРП, які брали участь у її засіданнях, вже висловили власну позицію на користь рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановили для себе його правомірність і необхідність звільнення судді з посади кінцевим (кадровим) рішенням від 12 грудня 2019 року.
Крім того, на переконання скаржника, суд протиправно не перевірив правильності розрахунку строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та не надав оцінки доводам позивача про те, що рішення Дисциплінарної палати, яким до нього було застосовано дисциплінарне стягнення, було винесено через 4 роки 92 дні.
ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає правильним його висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, водночас доводи апелянта, на переконання ВРП, є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
Так, відповідачем зауважено, що факт вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2021 року у справі №11-1259сап19 та не потребує доказування.
На переконання ВРП, її рішення про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань.
Відповідач наголошує, що спірне рішення ухвалене повноважним складом ВРП та підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, воно містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У судовому засіданні представники позивача та ВРП підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
У ході судового розгляду встановлено такі фактичні обставини справи.
Указом Президента України від 18 червня 2010 року №712/2010 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, а Указом Президента України від 30 червня 2011 року № 720/2011 переведений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
24 квітня 2018 року до ВРП надійшли матеріали за дисциплінарною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (далі - ТОВ "КУА "Промислові інвестиції") на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя в цивільній справі № 200/7868/15-ц, надіслані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до пункту 19 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII.
У цій скарзі зазначено про істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підвідомчості та підсудності; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; порушення присяги судді, правил суддівської етики; ухвалення завідомо неправосудного рішення у справі.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 8 жовтня 2018 року № 084/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), які кореспондуються з положеннями підпункту "а" пункту 1, пункту 2 частини першої першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у чинній редакції; далі - Закон № 1402-VIII).
Ухвалою від 17 квітня 2019 року № 1169/2дп/15-19 Друга Дисциплінарна палата ВРП за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI, які кореспондуються з положеннями пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Вказані дисциплінарні справи об`єднано в одне дисциплінарне провадження.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла таких висновків:
- дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 200/7868/15-ц містять ознаки дисциплінарного проступку, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться в місті Нова Каховка (Херсонська область), то, враховуючи очевидну непідсудність справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська та керуючись положеннями статей 114, 115, 116 Цивільного процесуального кодексу України, суддя ОСОБА_1, вважаючи, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зобов`язаний був повернути позовну заяву позивачу, а не відкривати провадження у справі та призначати її до розгляду. Натомість суддя ОСОБА_1 під час відкриття провадження у справі не дотримався вимог процесуального законодавства щодо територіальної (виключної) підсудності справи;
- суддя ОСОБА_1 вийшов за межі повноважень судді суду цивільної юрисдикції, оскільки розглянув господарську справу, що свідчить про грубу недбалість та наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисного істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції: прийнятим судовим рішенням грубо порушено право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- суддя ОСОБА_1 ухвалив рішення, яким порушив права ТОВ "КУА "Промислові інвестиції" на вільне володіння і користування належним цьому товариству майном, що свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Окрім цього, під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала, зокрема, надану Прокуратурою Дніпропетровської області інформацію стосовно судді ОСОБА_1, за якою:
- у період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року за попередньою змовою групою осіб та у складі організованої групи вчинив низку особливо тяжких кримінальних правопорушень проти власності, у зв`язку з чим за результатами проведення досудового розслідування 19 грудня 2016 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014040000000872 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, третьою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366, частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК);
- суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12017040640000275 за частиною другою статті 185 КК. Суддя ОСОБА_1, будучи обвинуваченим (кримінальне провадження № 12014040000000872), повторно вчинив умисний злочин проти власності, а саме: перебуваючи в магазині в місті Дніпрі, вибрав чотири комплекти чоловічої термобілизни та окуляри для плавання, зірвав у примірочній з відповідного одягу радіочастотний датчик - електронну кліпсу та пройшов до каси, де здійснив оплату покупки лише окулярів, спричинивши магазину матеріальну шкоду.
З огляду на викладені обставини Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді, про які зазначила Прокуратура Дніпропетровської області, не узгоджуються з вимогами, зазначеними у статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, та у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, і підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.
23 серпня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 (з доповненнями від 19 вересня та 8 жовтня 2019 року) на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 22 липня 2019 року № 1911/2дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . ВРП прийняла рішення від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 22 липня 2019 року № 1911/2дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1".
Рішення ВРП від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19 позивач оскаржив у порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)до Великої Палати Верховного Суду.
4 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зазначену скаргу позивача (справа № 11-1259сап19), залишила її без задоволення, а рішення ВРП від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19 - без змін.
27 листопада 2019 року до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Рішенням від 12 грудня 2019 року № 3464/0/15-19 ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. За змістом цього рішення ВРП суддю звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України за поданням Другої Дисциплінарної палати у зв`язку з ухваленням ВРП рішення про залишення без змін рішення цієї Дисциплінарної палати про притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді.
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи щодо наявності підстав для скасування спірного рішення та оскаржуваного позивачем рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнані, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з положенням статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Відповідно до статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За частиною третьою статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 12 грудня 2019 року № 91 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що на засіданні ВРП були присутні 14 її членів, тобто більшість від складу, які проголосували "за" звільнення позивача з посади судді, "проти" - 0. Це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 14 членами, які брали участь у його ухваленні.
Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування спірного рішення відповідача.
Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним посилання скаржника на упередженість окремих членів ВРП, які в ході дисциплінарного провадження в актах ВРП вже висловлювали свою думку щодо вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, оскільки законодавством не встановлено обмежень щодо участі членів ВРП у засіданні цього колегіального органу під час розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, на підставі подання дисциплінарної палати про звільнення судді. Відповідно до положень частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ обмеження передбачені лише щодо участі членів ВРП у засіданні при розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП.
Оцінюючи рішення ВРП № 1821/0/15-19 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРП від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19, яким залишено без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 22 липня 2019 року № 1911/2дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Зазначені рішення ВРП та її дисциплінарного органу були предметом судової перевіркив порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС, за наслідками якої Велика Палата Верховного Суду постановою від 4 лютого 2021 року відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_1, а рішення ВРП від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19 залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРПвід від 26 листопада 2019 року № 3153/0/15-19 містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення, погодившись із допущеннямсуддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 200/7868/15-ц порушень, які мають ознаки істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. При цьому, за висновками Великої ПалатиВерховного Суду,рішення ВРП та рішення її Другої Дисциплінарної палати ґрунтуються виключно на оцінці процесуальних дій судді ОСОБА_1 під час розгляду судової справи № 200/7868/15-ц і не містять висновків щодо законності та обґрунтованості судових рішень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС факт учинення ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, та, як наслідок, правомірність рішення ВРП і Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади не потребують доказування.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Стосовнодоводів скаржника про сплив строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Велика Палата Верховного Суду зазначає, що питання законності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі й правильності застосування ВРП строку давності для застосування дисциплінарного стягнення певного виду, не є предметом розгляду в цій справі. Зазначеним обставинам суд уже надав оцінку під час розгляду справи № 11-1259сап19, у якій переглядалося рішення ВРП, прийняте за результатом розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, у зазначеній справі суд установив, що Друга Дисциплінарна палата ВРП не порушила установленого законодавцем трирічного строку притягнення судді до такого виду відповідальності.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного рішення ВРП, оскільки, приймаючи його, цей орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною шостою статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду