Постанова
Іменем України
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 320/2489/18
провадження № 51-34км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засудженого
ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора
Кулаківського К.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Усової О.В. на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 8 липня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Мелітополя Запорізької області,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. Суд визнав доведеним, що 15 січня 2018 року приблизно о 03:00 у будинку на АДРЕСА_1, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, руками та ногами завдав не менше 17 ударів по голові, тулубу та кінцівках ОСОБА_2, заподіявши тому тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, у тому числі й тяжких, внаслідок яких потерпілий помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. У касаційній скарзі захисник, на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
4. Суть викладених у скарзі доводів зводиться до того, що судом першої інстанції не спростовано версії засудженого про те, що його дії були зумовлені виключно захистом від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, а тому скоєний ним злочин слід кваліфікувати за статтею 124 КК. Зокрема, суд залишив поза увагою те, що потерпілий розпочав конфлікт, поводився агресивно, першим ударив засудженого по голові кухолем, а потім замахувався на нього сокирою.
5. Крім того, захисник вважає, що при призначенні покарання суд безпідставно не врахував перебування на утриманні засудженого неповнолітнього сина.
6. На думку захисника, апеляційний суд належним чином не розглянув усіх доводів апеляційної скарги засудженого, зокрема щодо порушень, допущених судом першої інстанції 22 травня 2019 року під час продовження йому запобіжного заходу.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
8. Засуджений наполягав на проведенні касаційного розгляду без участі захисника Усової О.В., яка не прибула в судове засідання, підтримав доводи касаційної скарги, просив пом`якшити призначене йому покарання із застосуванням положень статті 69 КК.
9. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи судові рішення законними й обґрунтованими.
10. Потерпілий ОСОБА_3 повідомив Суду про можливість проведення судового засідання без його участі.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
12. Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому Суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. Підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого (стаття 438 КПК). Отже, Суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість указані обставини належать до предмета перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
14. Основним аргументом сторони захисту було те, що засуджений діяв у стані необхідної оборони.
15. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 статті 36 КК передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання.
16. Водночас вирішення питання, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання.
17. У цій справі суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу засудженого та мотивів його діяння. Так, засуджений суду показав, що після спільного вживання алкогольних напоїв між ним і потерпілим стався конфлікт, у ході якого той вдарив його кухолем по голові та вкусив за щоку.Захищаючись, засуджений декілька раз ударив потерпілого. Згодом потерпілий замахнувся сокирою на засудженого, однак останній вихопив її та відкинув у сусідню кімнату. Бійка між ними продовжилась і тривала приблизно 20-30 хвилин. Ці показання засудженого не суперечать показанням свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та узгоджуються з іншими доказами у справі.
18. Таким чином, виходячи з фактичних обставин, установлених судами першої і апеляційної інстанцій, засуджений забрав у потерпілого сокиру і викинув її до сусідньої кімнати. Матеріали справи, у тому числі показання засудженого, не дають підстав вважати, що після епізоду із сокирою, продовжували існувати обставини, які загрожували життю або здоров`ю засудженого. Подальша поведінка засудженого, який протягом значного проміжку часу продовжував побиття потерпілого, завдавши кількох ударів в голову, що спричинили смертельні травми, не може вважатись виключно захистом від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого.
19. Відповідно до усталеної судової практики у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
20. Наведені обставини в сукупності з даними про характер, локалізацію та кількість (не менше 17 травматичних впливів) завданих тілесних ушкоджень потерпілому в ділянку голови, тулуба, кінцівок, а також сила з якою вони були спричинені (деякі призвели до переломів кісток), свідчать про те, що засуджений усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й тих, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
21. Отже, місцевий суд під час розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та доведеності винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні і дав правильну кваліфікацію злочину за частиною 2 статті 121 КК.
22. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій.
23. Усупереч посиланням захисника апеляційний суд дав достатньо вмотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, які майже повністю повторюються в касаційній скарзі, у тому числі й щодо порушень, допущених судом першої інстанції при продовженні засудженому запобіжного заходу. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.
24. Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням статей 50, 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів. З огляду на наявність у засудженого обтяжуючої покарання обставини та відсутність пом`якшуючих обставин Суд не вбачає підстав для застосування положень статті 69 КК, як про це просив ОСОБА_1 під час касаційного розгляду.
25. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд