Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 752/6635/19
провадження № 61-10324 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання правочину удаваним і недійсним, стягнення компенсації витрат на зведення незавершеного будівництва будинку.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 серпня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року у справі № 752/13759/18 її позов задоволено, шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано.
За час зареєстрованого шлюбу ними було набуто у власність рухоме та нерухоме майно, а саме: автомобіль "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 ; квартиру АДРЕСА_1 .
У добровільному порядку згоди щодо розподілу вищевказаного майна вони дійти не можуть. Оскільки після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею, а відповідач не приймає участі в їх утриманні, тому вважала, що вона має право на збільшення своєї частки у майні подружжя до 70 % на підставі положень частини третьої статті 70 СК України.
ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 07 серпня 2013 року подарував своєму синові - ОСОБА_3 земельну ділянку та розташований на ній садовий будинок, площею 30,9 кв. м, по АДРЕСА_2 . За час шлюбу вказана будівля збільшилася у своїй вартості до 1 397 000 грн унаслідок її матеріальних затрат, у тому числі збільшилась площа будівлі з 30,9 кв. м до 98 кв. м, оскільки здійснено її реконструкцію та обладнано меблями за рахунок коштів подружжя. Таким чином, вищевказаний будинок є спільним сумісним майном подружжя, а тому вона має право на компенсацію Ѕ частки вартості цього майна, а саме 689 500 грн.
23 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про розірвання дарування від 07 серпня 2013 року. Отже, ОСОБА_3 без її згоди відчужив вищевказаний будинок, чим порушив її права, тому вона має право на компенсацію частки його вартості, а правочин щодо повернення попередньому власнику садового будинку, площею 30,9 кв. м, є удаваним. Відчуження відповідачем без її згоди вищевказаної будівлі є правовою підставою для відступу від рівності часток подружжя та з відповідача підлягає стягненню на її користь 689 500 грн за неодержану частку у спільному майні, яку слід врахувати у рахунок збільшення її частки у спірній квартирі до 19,68 %, виходячи із ринкової вартості квартири, що становить 3 503 000 грн. Таким чином, вважала, що її частка у спірній квартирі становить 89,68 %.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд: здійснити поділ спільного майна подружжя, відступивши від засад рівності часток подружжя, а саме виділити їй та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1 ; виділити ОСОБА_3 автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 ; визнати за нею право на одержання грошової компенсації унаслідок розподілу спільно набутого майна (автомобілів) у розмірі 94 760 грн, які стягнути на її користь з ОСОБА_3 ; визнати удаваним та недійсним правочин щодо повернення будинку, площею 30,9 кв. м, по АДРЕСА_2, від ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 ; визнати за нею право на компенсацію витрат на зведення будинку, площею 98 кв. м, по АДРЕСА_2, у розмірі 689 500 грн, яку стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 68/100 частки квартири АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю, оскільки придбані ним за власні кошти, які він отримав після розірвання договору про залучення інвестицій у будівництво житла від 21 березня 2005 року № В 31/1-8/2-1.
Реконструкцію та ремонтні роботи у будинку по АДРЕСА_2 були здійснені його попереднім власником - ОСОБА_4 .
За час перебування у зареєстрованому шлюбі ним та ОСОБА_1 було набуто у власність 32/100 частки квартири АДРЕСА_1, автомобіль "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2, згоди щодо поділу цього майна вони у добровільному порядку дійти не можуть.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд: виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність автомобіль "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1 ; виділити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 18/100 частки квартири АДРЕСА_1 ; виділити йому в особисту приватну власність автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 ; виділити та визнати за ним право власності на 82/100 частки квартири АДРЕСА_1 .
Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року у складі судді Шевченко Т. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 ; та 32/100 частки квартири АДРЕСА_1 . У порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_1 у приватну власність автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1 . У порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_3 у приватну власність автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 . У порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_1 в особисту приватну власність 18/100 частки квартири АДРЕСА_1 . Упорядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_3 в особисту приватну власність 14/100 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 18/100 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 82/100 частки квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що лише 32/100 частки квартири АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя, а 68/100 частки вказаної квартири є особистою приватною власністю ОСОБА_3, оскільки останнім сплачено за цю квартиру особисті грошові кошти, які були отримані ним на підставі договору про залучення інвестицій в будівництво житла від 21 березня 2005 року № В 31/1-8/2-1, у розмірі 276 900 грн, інша частина сплачених коштів у розмірі 129 925,80 грн були спільним майном подружжя. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження джерела походження коштів на придбання вказаної квартири, а тому безпідставними є її доводи про те, що вона була придбана лише за спільні кошти подружжя.
Посилання ОСОБА_1 на те, що повернення коштів ОСОБА_3 за розірваним інвестиційним договором здійснювалося пізніше першого внеску за спірну квартиру не відповідають дійсності, оскільки повернення коштів відбулось частково 16 січня 2006 року, а перший внесок за квартиру здійснено 23 січня 2006 року. Крім того, ОСОБА_3 зазначав про те, що для сплати першого внеску за спірну квартиру ним були позичені кошти, які були повернуті за рахунок коштів, отриманих на підставі розірваного інвестиційного договору у період з 24 січня 2006 року до 06 лютого 2006 року.
Отже, районний суд дійшов висновку про те, що спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є: автомобіль "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 ; 32/100 частки квартири АДРЕСА_1 .
Відсутні докази проживання дітей з ОСОБА_1, чи недостатності аліментів для фізичного та духовного розвитку дітей, їх лікування, а тому вимога останньої про збільшення її частки у майні подружжя є безпідставною.
Ураховуючи викладене, у порядку поділу майна подружжя доцільним було виділення ОСОБА_1 автомобіля "Hyunday I30", номерний знак НОМЕР_1 ; вартістю 219 664 грн, та 18/100 частки квартири АДРЕСА_1, вартістю 444 363,12 грн; а ОСОБА_3 автомобіля "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2, вартістю 314 424 грн, та 14/100 частки квартири АДРЕСА_1, вартістю 345 615,76 грн. Вказаний поділ майна подружжя найбільше відповідає інтересам обох сторін, оскільки здійснено реальний поділ двох автомобілів, про що просили сторони, а поділ квартири здійснено з урахуванням різниці ринкової вартості автомобілів для забезпечення принципу рівності часток подружжя.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання удаваним та недійсним договору від 23 травня 2019 року про розірвання договору дарування садового будинку від 07 серпня 2013 року є безпідставною, оскільки садовий будинок, площею 30,2 кв. м, по АДРЕСА_2 був особистою приватною власності ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 07 серпня 2013 року, укладеного між ним та його батьком ОСОБА_4 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : квартиру АДРЕСА_1, автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці у вартості автомобілів у розмірі 94 760 грн. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджено сплату коштів за спірну квартиру у розмірі 279 600 грн саме за рахунок грошових коштів, які йому повернуті на підставі договору про залучення інвестицій в будівництво житла від 21 березня 2005 року № В 31/1-8/2-1. Також ОСОБА_3 не надав відповідних доказів на підтвердження того, що він сплатив кошти за спірну квартиру за рахунок позичених ним грошових коштів. Тому квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя, належить їм у рівних частках, унаслідок чого підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнання за кожним право власності на Ѕ її частку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за однією адресою разом зі своїми дітьми, позивачка з вимогами про стягнення з останнього аліментів на утримання дітей не зверталася, тому правові підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спірному майні відсутні.
Автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1, вартість якого становить 219 664 грн, та автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2, вартість якого становить 314 424 грн, є спільним сумісним майном подружжя. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 виділяється у власність автомобіль "Hyundai І30", номерний знак НОМЕР_1, а ОСОБА_3 - автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_2, тому з останнього на користь позивачки стягнуто різниця у вартості автомобілів у розмірі 94 760 грн.
Вимоги ОСОБА_1 про визнання удаваним договору від 23 травня 2019 року про розірвання договору дарування садового будинку від 07 серпня 2013 року і визнання його недійсним, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, є безпідставними, так як садовий будинок по АДРЕСА_2 був особистою приватною власності ОСОБА_3, тобто не є спільним майном подружжя. ОСОБА_1 не надано належних доказів щодо збільшення вартості вищевказаного будинку за рахунок її коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи судові рішення у касаційному порядку в іншій частині не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/6635/19 з Голосіївського районного суду м. Києва.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1, вартість якої становить 406 825,80 грн, частково придбана за особисті кошти ОСОБА_3 у розмірі 279 600 грн, які йому були повернуті на підставі договору про залучення інвестицій в будівництво житла від 21 березня 2005 року № В 31/1-8/2-1, а інша частина сплачених за спірну квартиру коштів у розмірі 129 925,80 грн були спільним майном подружжя. Таким чином, апеляційним судом при поділі у рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вищевказаної квартири порушено права останнього, оскільки спільним сумісним майном подружжя є лише 32/100 частки квартири, яка підлягала поділу між сторонами. Позивачкою не зазначено за рахунок яких саме коштів було придбано спірну квартиру.
ОСОБА_3 своєї згоди на виплату компенсації вартості частки у майні подружжя не надавав, тобто апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про її стягнення з останнього.