Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 524/599/20
провадження № 61-2222св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Карина Валентинівна, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В. вчинений виконавчий напис № 120, яким звернуто стягнення на будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала на те, що приватний нотаріус не мав права вчиняти вказаний виконавчий напис, оскільки у нотаріуса не було підстав вважати, що її заборгованість перед банком є безспірною. Нотаріус не з`ясував розмір існуючої заборгованості. При цьому відсутня письмова вимога до боржника про повернення кредиту перед вчиненням виконавчого напису.
За таких обставин вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить статті 47 Конституції України.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис від 01 лютого 2010 року № 120, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В., таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис від 01 лютого 2010 року № 120, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В., таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не надав доказів, що заборгованість у цій справі є безспірною, зокрема, у справі відсутні докази направлення та отримання позивачем вимоги про повернення кредиту в повному обсязі, а також відсотків та штрафних санкцій. Банк лише зазначив, що сума простроченої заборгованості ОСОБА_1 становить 341 960,95 грн, за відсотками - 16 214,99 грн, пеня - 564,52 грн, але жодних розрахунків про такий розмір заборгованості та її складові надано не було, а тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема за відсутності документів, що підтверджували б безспірність заборгованості, що суперечить вимогам статті 88 Закону України "Про нотаріат".
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що колегія суддів не бере до уваги надіслані приватним нотаріусом Хаславською К. В. як докази безспірної заборгованості позивача перед банком та вчинення виконавчого напису матеріали на виконання ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 вересня 2020 року, так як вони надійшли до суду першої інстанції після ухвалення останнім рішення по суті.
Крім того, приватний нотаріус не надіслав особам, які беруть участь у справі, копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено, не заявив клопотань та не подав заяв про прийняття їх апеляційним судом із зазначенням поважності причин своєчасного ненаправлення цих документів до районного суду. Таким чином, приватний нотаріус порушив вимоги частин третьої, четвертої, п`ятої, восьмої та дев`ятої статті 83 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд не застосував строк позовної давності, про застосування якого неодноразово заявляв відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд не навів у судовому рішенні підстав для її незастосування.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що факти, які підтверджують відсутність боргу або невідповідність суми боргу, відсутні, позивач не спростувала належними та допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.
Також апеляційний суд не врахував, що банк надав нотаріусу всі документи, визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором і боржником, та підтверджують заборгованість.
Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,
а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у березні 2021 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К. В. вказувала на те, що виконавчий напис вчинений із дотриманням вимог чинного законодавства та без будь-яких порушень чи перевищень повноважень, за наявності всіх документів, передбачених чинним на той час законодавством.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 березня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф-352, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 49 500,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 10 березня 2017 року.
Додатковою угодою від 03 липня 2009 року № 2 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 22 березня 2007 року № 720/1Ф-352 збільшено ліміт заборгованості до 51 825,48 дол. США та встановлено кінцевий термін погашення заборгованості до 10 березня 2022 року.
На забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань 22 березня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями (літера "А, а, ап" - житловий будинок житловою площею 27,9 кв. м; літера "Б" - сарай-літня кухня літера "В" - вбиральня, літера "К" - колодязь; літера "№ 1-3" - огорожа; літера "№ 4" - бруківка), загальною площею 57,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 314 248,00 грн, що в еквіваленті складає 62 227,33 дол. США.
Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 4.5 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-які особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В. вчинено виконавчий напис № 120, на підставі якого запропоновано звернути стягнення на будинок з господарськими будівлями (літера "А, а, ап" - житловий будинок житловою площею 27,9 кв. м; літера "Б" - сарай - літня кухня літера "В" - вбиральня, літера "К" - колодязь; літера "№ 1-3" - огорожа; літера "№ 4" - бруківка), загальною площею 57,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належні на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначена квартира на підставі іпотечного договору № 720/3-243, посвідченого 22 березня 2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В. І. за реєстровим № 1462, передана в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк", строк платежу за яким настав 14 жовтня 2009 року. Стягнення проводиться станом на 28 листопада 2009 року.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації будинку з господарськими будівлями (літера "А, а, ап" - житловий будинок житловою площею 27,9 кв. м; літера "Б" - сарай - літня кухня літера "В" - вбиральня, літера "К" - колодязь; літера "№ 1-3" - огорожа; літера "№ 4" - бруківка), загальною площею 57,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, запропоновано задовольнити вимоги АКБ "Укрсоцбанк" у розмірі: за кредитом - 341 960,95 грн, за відсотками - 16 214,99 грн, пеня - 564,52 грн, витрати з вчинення виконавчого напису - 2 500 грн, що становить 361 240,46 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. від 27 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження № 57786978.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною третьою цієї статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, чинна на момент вчинення нотаріальної дії Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з пунктом 283 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.
Відповідно до пункту 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у згаданому Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, що зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Інструкції.
За правилами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності".
У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду застосовано норми права та зроблено висновки щодо можливості вчинення виконавчого напису про звернення стягнення за іпотечним договором.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений Інструкцією, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження 14-706цс19).
У справі, яка переглядається, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 вересня 2020 року клопотання АТ "Альфа-Банк" задоволено, витребувано від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хаславської К. В. належним чином засвідчені копії документів, які слугували підставою для вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 210 від 01 лютого 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1, на підставі іпотечного договору № 720/3-243, на користь АКБ "Укрсоцбанк".
Витребувані документи приватний нотаріус мав направити на адресу суду до 01 жовтня 2020 року.
На виконання вимог ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 вересня 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К. В. 05 жовтня 2020 року надіслала на адресу суду засобами поштового зв`язку копію виконавчого напису, вчиненого 01 лютого 2010 року, та документи, на підставі яких його вчинено, які отримані судом 12 жовтня 2020 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 06 жовтня 2020 року.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, не з`ясував причин неподання витребуваних судом доказів у строк, визначений судом, формально провів розгляд справи, не встановивши обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, а саме не встановив, на підставі яких документів вчинений оспорюваний позивачем виконавчий напис.
Суд апеляційної інстанції, не беручи до уваги надіслані приватним нотаріусом Хаславською К. В. документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис, та посилаючись на те, що нотаріус не заявив клопотань про прийняття їх апеляційним судом із зазначенням поважності причин своєчасного ненаправлення цих документів, не врахував, що вказані документи надані приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 вересня 2020 року та надіслані на адресу суду 05 жовтня 2020 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення.
При цьому слід зазначити, що з клопотанням про витребування судом доказів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, звернулось АТ "Альфа-Банк", а тому неприйняття судом доказів, які надіслані приватним нотаріусом із порушенням строку, встановленого судом, призведе до порушення принципу змагальності сторін, оскільки позбавляє можливості АТ "Альфа-Банк" спростувати обставини, на які посилався позивач.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.