УХВАЛА
27 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 520/14046/20
Провадження № 11-413зва21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною і скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати протиправною і скасувати постанову від 21 вересня 2020 року про накладення штрафу, прийняту державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 59275523, стосовно подій, які мали місце 31 серпня 2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено: визнано протиправною і скасовано постанову від 21 вересня 2020 року про накладення штрафу, прийняту державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження №59275523, стосовно подій, що мали місце 31 серпня 2020 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишені без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - без змін.
Судами встановлені такі обставини, що на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 59275523 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 638/12278/15-ц, виданого 27 квітня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова, зокрема, у частині обрання способом участі діда ОСОБА_3 та бабці ОСОБА_1 у вихованні онуки.
5 червня 2019 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчого провадження ВП 59275523.
На виконання вказаного судового рішення 31 серпня 2020 року мало відбутися побачення ОСОБА_4 з бабусею ОСОБА_1 .
Побачення не відбулось, про що державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено акт від 31 серпня 2020 року ВП № 59275523.
У подальшому на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу від 31 серпня 2020 року № 80822 щодо надання пояснень щодо причин невиконання 31 серпня 2020 року рішення суду у справі № 638/12278/15-ц із долученням відповідних доказів.
21 вересня 2020 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Не погодившись із постановою відповідача позивач звернулась до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, у висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не враховано всіх важливих обставин у справі, зокрема, наявність поважних причин не виконання боржником рішення суду зважаючи на неможливості проведення виконавчих дій внаслідок запровадження карантинних заходів на території України внаслідок розповсюдження COVID-19.
ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 лютого 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), з посиланням на те, що касаційний перегляд рішень в означеній категорії справ можливий лише у разі, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
ОСОБА_1 подала до Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ; Європейський Суд)) заяву, у якій скаржилася, зокрема, на невиконання судових рішень, якими було встановлено домовленості про побачення з дитиною у час та місці, встановлених судовими рішеннями від 15 серпня 2016 року та 12 квітня 2018 року (справа № 638/12278/15-ц).
10 червня 2021 року Європейський Суд ухвалив рішення у справі "Ген та інші проти України" (далі - Рішення), яке набрало статусу остаточного, яким визнав прийнятною скаргу ОСОБА_1 та встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно невжиття належних заходів для виконання судових рішень, якими встановлюються домовленості про побачення з дітьми.
ЄСПЛ постановив також, що:
a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
- 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, першому заявнику та другій заявниці спільно в якості відшкодування моральної шкоди;
- 7 500 (сім тисяч п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, третьому заявнику та четвертій заявниці спільно в якості відшкодування моральної шкоди;
b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; c) відхилив решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
На підставі цього Рішення ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заяву, у якій просить переглянути за виключними обставинами ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 520/14046/20 на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС у зв`язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Велика Палата перевірила матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами та дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження з огляду на таке.
Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію і таким чином взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в її розділі І (стаття 1 розділу І Конвенції).
Пунктом 1 статті 6 розділу І Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
За змістом пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Європейського Суду у будь-якій справі, у якій вона є стороною.
Порядок виконання рішення Європейського Суду, яке набуло статусу остаточного, установлює, зокрема, Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).
Частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV визначено, що виконання рішення ЄСПЛ включає в себе: а) виплату стягувачу відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Зокрема, у статті 10 названого Закону передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Для відновлення попереднього юридичного стану Європейський Суд має встановити такі порушення, за яких повторний розгляд справи буде мати наслідком відновлення прав заявника, тобто такий перегляд буде виправданим та обумовлюватиметься обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Інакше повторний розгляд потягне лише неповагу до остаточності судового рішення, правову невизначеність та зловживання правом однією зі сторін. Тому при вирішенні питань щодо застосування додаткових заходів індивідуального характеру необхідно визначити, чи поновить права заявника повторний розгляд справи.
У рішенні "Ген проти України" Європейський Суд установив порушення вимог статті 8 Конвенції щодо права на ефективний засіб юридичного захисту саме у зв`язку з невжиттям належних заходів для виконання судових рішень, якими встановлюються домовленості про побачення з дітьми.
Тобто, у цьому рішенні відсутній висновок про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мала заявниця.
Рішення Європейського Суду, його зміст та застосований спосіб задоволення за порушення Конвенції у виді виплата стягувачу відшкодування (справедливої сатисфакції), не вказують і не орієнтують на необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом перегляду судових рішень. Воно не містить настанови про те, що в основі констатованих щодо заявника порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат національних проваджень, що здійснювалися в порядку адміністративного судочинства, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах адміністративної справи № 520/14046/20.
Понад це, звертають на себе увагу й інші обставини, які мають визначальне значення для ухвалення правильного рішення за наслідками розгляду цієї заяви ОСОБА_1 .
Як відомо, відповідно до частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно зі статтею 362 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Отже, заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами може бути подано за сукупності таких обставин: 1) заява подається особою, на користь якої постановлене рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або особою, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) таким рішенням міжнародної судової установи встановлені порушення при розгляді справи, у якій ухвалені рішення, про перегляд яких просить особа - заявник.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що вона просить переглянути за виключними обставинами ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 520/14046/20, тоді як рішення Європейського Суду у справі "Ген проти України" постановлялося за скаргою заявників на неналежне виконання органами державної влади домовленостей про побачення з дитиною, встановлених судовими рішеннями у цивільній справі № 638/12278/15-ц, яке ОСОБА_2 ініціювала зверненням до суду з позовною заявою в липні 2015 року, щодо встановлення часу спілкування батька з дитиною.
За цим позовом заявниці ухвалювалися судові рішення 15 серпня 2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова та 12 квітня 2018 року Апеляційним судом Харківської області про часткове задоволення позову, які 16 січня 2019 року Перша судова палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду залишила без змін. Після цього справа неодноразово розглядалася судами попередніх інстанцій.
З викладеного ясно видно, що ОСОБА_1 не зверталася до Європейського Суду з приводу порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи № 520/14046/20, в якій вона просила переглянути за правилами виключного провадження рішення суду касаційної інстанції від 16 лютого 2021 року.
Отож, викладене дає підстави дійти висновку, що наведена в заяві ОСОБА_1 змістовно-фактуальна інформація не містить достатніх і необхідних передумов для перегляду судових рішень у справі № 520/14046/20 за її заявою в порядку провадження за виключними обставинами за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 366 КАС протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Конкретний зміст та уяснення суті цієї зави в зіставленні з точним розумінням положень пункту 3 частини п`ятої статті 361 та статті 364 КАС ілюструють, що заява ОСОБА_1 очевидно не містить в собі властивостей чи обов`язкового спонукального приводу, за яких вона підлягала би розгляду в провадженні за виключними обставинами й вимагала ухвалення відповідного судового рішення. Ще на етапі прийняття рішення про відкриття провадження про перегляд заяви за виключними обставинами зі змісту заяви можна визначити, що вона явно є неприйнятною, оскільки її фактична та юридична природа не зміниться у разі відкриття і здійснення за нею провадження. Такого змісту заява не може давати заявниці законних очікувань на отримання позитивного результату за наслідками її розгляду в провадженні, в якому вона не може розглядатися.
Отож, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами слід відмовити, а заяву з доданими до неї матеріалами повернути заявниці.
З огляду на викладене та керуючись статтями 361, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду