П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/501/19
Провадження № 11-14заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представника позивача - Усенка Ю. Д.,
представника відповідача - Шевчука А. О.,
представниці третьої особи - Рудак О. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/501/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року (у складі колегії суддів Блажівської Н. Є., Білоуса О. В., Гімона М. М., Желтобрюх І. Л., Усенко Є. А.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 13 серпня 2019 року № 2110/0/15-19; зобов`язання ВРП повторно розглянути скаргу прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) від 20 лютого 2019 року у справі № 59дп-19 "Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення".
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач неправильно протлумачив норми права та ухвалив рішення без урахування усіх обставин. На думку позивача, єдиною підставою для притягнення його до відповідальності є матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які, на думку відповідача, містять дані про протиправну діяльність прокурора. Поряд з цим, жодних мотивів та підстав до таких висновків та зазначення, у чому саме полягає протиправність дій прокурора, не встановлено. Натомість у рішенні містяться посилання на матеріали НСРД, які отримані з порушенням вимог статей 222, 257 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо неможливості розголошення даних досудового розслідування та використання матеріалів НСРД в інших цілях. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що до матеріалів скарги не додано документів щодо законності отримання матеріалів досудового розслідування прокурором Запорізької області, оскільки останній не є процесуальним керівником, а тому невідомі джерело походження та законність розголошення наданої ним інформації.
На переконання позивача, додані до скарги матеріали НСДР не здобуті в ході досудового розслідування кримінального провадження, на яке посилається заявник (№ 42018080000000127), а отримані з іншого кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснювалось Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України (№ 42016000000002276). Водночас відповідачем не встановлено законності використання даних НСРД у кримінальному провадженні прокуратури області (№ 42018080000000127), оскільки постанову слідчого судді на виконання вимог статті 257 КПК України не надано, також не надано інформації щодо видачі дозволу суду на використання відповідних даних в дисциплінарному провадженні.
ОСОБА_1 зазначив, що поза увагою відповідача залишились обставини щодо спливу строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Окрім цього, позивач зазначив, що твердження про його можливий вступ у позаслужбові стосунки, що полягає в обговоренні у телефонному режимі питань, не пов`язаних зі службовою діяльністю, є безпідставними, оскільки законодавством не встановлено жодної заборони щодо такого спілкування. Водночас відповідачем вибірково надано дані щодо спілкування винятково з ОСОБА_2, а не з іншими особами, щодо тих самих обставин.
Відтак, на переконання позивача, оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
3. Протокольною ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, яка є правонаступником КДКП.
4. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
5. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції та його прийняття з порушенням вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить: скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року; постановити судове рішення, яким визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 13 серпня 2019 року № 2110/0/15-19 та зобов`язати ВРП повторно розглянути скаргу прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року у справі № 59дп-19 "Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення".
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 січня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
7. 15 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2020 року - без змін.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 березня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляд в судовому засіданні.
9. 17 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з квітня 2005 року.
11. 27 листопада 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Запорізької області Романова В. П. про вчинення прокурором Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
У скарзі було, зокрема, зазначено, що прокуратурою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо вимагання мешканцем міста Бердянська ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, у тому числі представниками Бердянської місцевої прокуратури, грошових коштів від голови фермерського господарства ОСОБА_4 за безперешкодний збір врожаю на землях сільськогосподарського призначення у межах Червонопільської сільської ради. Відповідно до матеріалів НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного оператора, якими користувались ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останні вступили у позаслужбові стосунки, обговорюючи питання збору врожаю на землях сільськогосподарського призначення у межах Червонопільської сільської та Андріївської селищної рад, спрямовані на одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання.
12. За висновком КДКП, працюючи на посаді керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, ОСОБА_1 на порушення вимог статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (який діяв на час вчинення ОСОБА_1 діянь, кваліфікованих як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, далі - Кодекс), діючи умисно, вступив у позаслужбові стосунки з ОСОБА_2 та підлеглими працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за безперешкодний збір врожаю на землях сільськогосподарського призначення. Цими діями ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), тобто одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що підтверджується такими документами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42018080000000127 від 04 квітня 2018 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_1 ; стенограмами аудіозаписів телефонних розмов ОСОБА_1 ; протоколом про проведення тимчасового доступу до документів; протоколом огляду документів; протоколом про проведення НСРД.
13. Рішенням КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19 "Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення" вирішено притягнути прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
14. Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до ВРП зі скаргою.
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 16 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд члену ВРП Худику М. П .
16. У зв`язку з проведенням попередньої перевірки скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 17 квітня 2019 року членом ВРП Худиком М. П. скеровано запит голові КДКП Грушковському В. Ю. за № 15049/0/9-19 про надання матеріалів дисциплінарного провадження стосовно прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
17. Супровідним листом від 23 квітня 2019 року № 11/2/4-3784вих-19 КДКП направлено матеріали дисциплінарного провадження № 11//2/4-1946дс-333дп-18 на адресу ВРП.
18. Ухвалою ВРП від 11 червня 2019 року № 1622/0/15-19 продовжено на шістдесят днів строк розгляду скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19 про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
19. Згідно з висновком за результатами попередньої перевірки скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19 член ВРП Худик М. П. запропонував ВРП залишити без змін рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
20. Листами від 20 червня 2019 року № 23497/0/9-19, 23499/0/9-19, 23502/0/9-19 секретаріат ВРП повідомив ОСОБА_1 та прокурора Запорізької області Романова В. П. про те, що 02 липня 2019 року о 10 годині відбудеться засідання ВРП, до проекту денного якого включено питання про розгляд скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19.
21. Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що 24 червня 2019 року на електронну пошту ВРП та 02 липня 2019 року на адресу ВРП від Прокуратури Запорізької області надійшла відповідь на запит члена ВРП від 14 червня 2019 року № 22874/0/9-19, у якій повідомлено, що слідчим відділом прокуратури області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018080000000127 від 04 квітня 2018 року за частиною другою статті 189, частиною другою статті 296, частиною першою статті 345, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) щодо вимагання у 2016 році мешканцем міста Бердянська ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, у тому числі Бердянської місцевої прокуратури, грошових коштів від голови фермерського господарства ОСОБА_4 за безперешкодний збір врожаю на землях сільськогосподарського призначення. У ході досудового розслідування процесуальним прокурором у вказаному провадженні 30-31 травня 2018 року в приміщенні Бердянського міськрайонного суду в порядку статті 234 КПК України оглянуто матеріали кримінального провадження № 42016000000002276 від 06 вересня 2016 року за обвинуваченням начальника Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 за частиною першою статті 263, частини третьої статті 368 КК України, який у 2016 році вимагав та одержав від ОСОБА_4 частину неправомірної вигоди у розмірі 75 000,00 грн за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності та надання можливості безперешкодно зібрати вирощений ним врожай на земельній ділянці сільськогосподарського призначення. За результатами проведеного огляду виготовлено копії з матеріалів НСРД, проведених відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час розслідування кримінального провадження № 42016000000002276, про що складено відповідний протокол.
22. 01 липня 2019 року на електронну пошту ВРП надійшла заява позивача про перенесення розгляду скарги.
23. Листами від 18 липня 2019 року № 27043/0/9-19, 27042/0/9-19, 27041/0/9-19 секретаріат ВРП повідомив ОСОБА_1 та прокурора Запорізької області Романова В. П. про те, що 30 липня 2019 року о 10 годині відбудеться засідання ВРП, до проекту денного якого включено питання про розгляд скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19.
24. На засіданні ВРП 30 липня 2019 року були присутні представник ОСОБА_1 адвокат Усенко Ю. Д. та представники Прокуратури Запорізької області Костяновська Ю. О. та ОСОБА_10 .
25. 01 серпня 2019 року на офіційному вебсайті ВРП розміщено повідомлення про те, що до проекту порядку денного включено питання про розгляд скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19. Зазначено, що засідання розпочнеться 13 серпня 2019 року о 10 годині.
26. Додатково листами від 01 серпня 2019 року № 28690/0/9-19, 28689/0/9-19, 28688/0/9-19 секретаріат ВРП повідомив ОСОБА_1 та прокурора Запорізької області Романова В. П. про те, що 13 серпня 2019 року о 10 годині відбудеться засідання ВРП, до проекту денного якого включено питання про розгляд скарги прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 на рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19.
27. На засіданні ВРП 13 серпня 2019 року були присутні представник ОСОБА_1 адвокат Усенко Ю. Д. та представник Прокуратури Запорізької області Костяновська Ю. О .
28. 13 серпня 2019 року ВРП прийнято рішення № 2110/0/15-19, яким залишено без змін рішення КДКП від 20 лютого 2019 року № 59дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
29. Не погоджуючись із рішенням ВРП від 13 серпня 2019 року № 2110/0/15-19, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Висновки суду першої інстанції
30. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення ВРП від 13 серпня 2019 року № 2110/0/15-19 в аспекті вимог статті 54 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), яка встановлює виключні підстави оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не містить ознак, що характеризують його як таке, що ухвалене неповноважним складом ВРП або не підписане будь-ким зі складу членів цієї Ради, які брали участь у його ухваленні, чи засідання ВРП проводилось без обов`язкового повідомлення прокуророві про дату та місце його проведення та/або без участі останнього. За висновками суду першої інстанції, оскаржуване рішення не підпадає й під поняття такого, що не має посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
31. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги, що проаналізовані ВРП технічні записи та стенограми розмов прокурора ОСОБА_1 із ОСОБА_2 засвідчили, що розмови між вказаними особами не мали "побутового" характеру (не були приватним спілкуванням), що не стосувалися служби, як стверджує ОСОБА_1 у скарзі. Зокрема, зміст зазначеної у рішенні КДКП телефонної розмови між вказаними особами 29 вересня 2016 року (у робочий день та у робочий час), а саме спроба з`ясування сторонньою особою у позапроцесуальний спосіб у керівника місцевої прокуратури питання щодо оскарження (опротестування) органами прокуратури прийнятих (органом місцевого самоврядування) рішень щодо виділення земельних ділянок та обіцянка сприяти в отриманні такої інформації, свідчить про використання прокурором ОСОБА_1 свого службового становища в інтересах інших осіб, що є порушенням статті 18 Кодексу.
Зазначені обставини у взаємозв`язку із нормами права, за висновками суду першої інстанції, об`єктивно розцінено відповідачем та КДПК як такі, що свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме: одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, а отже, і про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури.
32. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ході розгляду справи в суді позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у сукупності спростовували зроблені КДКП та ВРП висновки щодо кваліфікації відповідних діянь, а також підтвердили, що позивач заперечив зміст розмов, які слугували підставою для подання скарги прокурором Романовим В. П.
33. Суд першої інстанції визнав безпідставними доводи позивача про неправомірне, з огляду на положення статті 222 КПК України, використання КДКП даних НСРД, які, на його думку, отримані незаконно, а також про неправомірне посилання КДКП у її рішенні на матеріали, зібрані під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018080000000127, у тому числі матеріали НСРД, оскільки КДКП лише перевірила викладені у скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури, та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході дисциплінарного провадження КДКП факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень КДКП в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
34. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 хоч і прийнято на підставі, зокрема, відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, а також за результатами дослідження даних, що були зазначені у скарзі прокурора Романова В. П., однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Також судом першої інстанції враховано зміст відповідей виконувача обов`язків прокурора Запорізької області В. Кармана, наданих на запит члена ВРП Худика М. П. від 14 червня 2019 року.
35. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги, щостосовно позивача були використані, зокрема, матеріали, отримані внаслідок проведення огляду матеріалів кримінального провадження, що містили в собі ухвалу суду та протоколи про проведення НСРД разом з DVD-дисками.
36. Суд першої інстанції врахував, що спеціальним нормативним актом встановлено строки застосування дисциплінарного стягнення, а тому дійшов висновку, що положення статей 148, 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у цих правовідносинах не підлягають застосуванню.
37. За висновком суду першої інстанції, відповідач надав оцінку кожному доводу позивача, викладеному у скарзі та додаткових поясненнях його представника. Натомість позивач не надав жодного доказу на спростування обставин, встановлених під час дисциплінарного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
38. В апеляційній скарзі ОСОБА_1, повторюючи доводи позовної заяви, зазначає, що оскаржуване рішення ВРП прийнято безпідставно, без урахування всіх обставин справи та з порушенням вимог закону. На переконання скаржника, жодних мотивів і підстав для висновку про протиправну діяльність прокурора та зазначення, у чому саме полягає протиправність дій прокурора, не встановлено, натомість у рішенні є посилання на матеріали НСРД, отримані з порушенням вимог КПК України, а саме без врахування вимог статей 222, 257 КПК України щодо неможливості розголошення даних досудового розслідування та використання матеріалів НСРД в інших цілях. ОСОБА_1 наголошує, що жодним законом не передбачено можливість використання даних НСРД в інших цілях, ніж кримінальне провадження.
Скаржник зауважує, що ВРП, відкидаючи його доводи про відсутність протиправності його дій, обмежується винятково тезами, що такі доводи не заслуговують на увагу, критично оцінюються і т. д., без подальшого обґрунтування позиції.
На переконання скаржника, при обчисленні строків притягнення до дисциплінарної відповідальності не враховано наявність двох різних правових категорій: "відпустка" та "відпустка по догляду за дітьми". Відтак наголошує, що строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності сплили.
Скаржник вважає безпідставними посилання як на можливий вступ у позаслужбові стосунки на обговорення в телефонному режимі питань, не пов`язаних зі службовою діяльністю, оскільки законодавством жодної заборони щодо такого спілкування не встановлено. Скаржник зауважує про незрозумілість вибірковості надання даних щодо спілкування винятково з ОСОБА_2, а не з іншими особами, про ті самі обставини.
39. Обґрунтовуючи незаконність рішення суду першої інстанції, прийняття його з порушенням вимог статті 74 КАС України, ОСОБА_1 наголошує на тому, що процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Запорізької області Євсюков Ф. Б. порушив вимоги щодо порядку звернення до суду, оскільки для використання в іншому провадженні матеріалів НСРД, які є предметом розгляду у Касаційному адміністративному суді Верховного Суду, до слідчого судді суду, який давав дозвіл про проведення НСРД (слідчий суддя Київського апеляційного суду), мав право звернутися винятково процесуальний керівник у тому провадженні, у рамках якого такі НСРД проводились, тобто процесуальний керівник у провадженні № 4201600000002276.
Як наслідок, за результатами розгляду клопотання суддею Шалагіновим А. А. у справі № 335/4288/18 відмовлено в задоволенні наведеного клопотання та у наданні тимчасового доступу до матеріалів НСРД. А тому, на думку скаржника, оглянувши в приміщенні Бердянського міського суду матеріали НСРД та виготовивши копії відповідних протоколів та додатків до них, долучивши їх до матеріалів кримінального провадження, у якому ці НСРД не проводились, прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Запорізької області Євсюков Ф. Б. порушив вимоги КПК України, що відповідно до статей 86, 87 КПК України призводить до недопустимості зазначених матеріалів.
40. ОСОБА_1 наголошує, що під час судових засідань у суді першої інстанції ані представником відповідача, ані представником третьої особи не надано пояснень правомірності звернення до судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з листом щодо огляду матеріалів кримінального провадження та зняття копій матеріалів НСРД. Скаржник зауважує, що відповідно до вимог КПК України суддя, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження на розгляді, не вправі надавати усний дозвіл на зняття копій матеріалів НСРД, а також інших матеріалів кримінального провадження.
41. На переконання ОСОБА_1, прокурор Запорізької області Романов В. П., не будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні, використав матеріали НСРД під час звернення до КДКП, які не могли бути у його користуванні. ОСОБА_1 наголошує, що з цього приводу суду першої інстанції не було надано будь-яких пояснень та доказів, що свідчить про незаконність отримання особою, яка не має жодного статусу у кримінальному провадженні, матеріалів такого провадження та підтверджує незаконність їх використання в подальшому, а саме під час звернення до КДКП.
42. Скаржник зауважує про помилковість зазначення в оскаржуваному рішенні суду покликання ОСОБА_1 на статтю 149 КЗпП, оскільки таке посилання відсутнє, натомість позивач посилався на статтю 148 КЗпП, якою передбачено дві різні юридичні категорії - застосування стягнення та накладення стягнення. ОСОБА_1 вважає, що строк застосування стягнення діє як передбачена спеціальним законом (КЗпП) додаткова гарантія прав працівника та на момент розгляду дисциплінарної скарги прокурора Запорізької області зазначений строк сплив, як і строк накладення стягнення. Скаржник вважає, що при обчисленні строків притягнення до дисциплінарної відповідальності не враховано наявність двох різних правових категорій: "відпустка" та "відпустка по догляду за дітьми".
43. На переконання ОСОБА_1, оскільки судом першої інстанції на порушення вимог статті 74 КАС України не визнано докази, які здобуті не у спосіб та в порядку, визначених чинним законодавством, недопустимими, рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано, а первинні позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Позиція інших учасників щодо апеляційної скарги
44. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначає про її необґрунтованість з огляду на таке. Стосовно визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, відповідач зауважує, що ВРП дійшла висновку, що КДКП у рішенні від 20 лютого 2019 року правильно встановила, що прокурором Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 допущено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
45. Стосовно доводів скаржника про використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження відповідач зауважив, що з рішення ВРП від 13 серпня 2019 року № 2110/0/15-19 слідує, що Рада дійшла висновку, що рішення КДКП, ухвалене за результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_1, не містить оцінки належності та допустимості доказів у цілях кримінального провадження, отриманих органами та їх посадовими особами під час досудового розслідування. Водночас КДКП взяла до уваги необхідні для здійснення повноважень відомості, зокрема результати НСРД, на розголошення яких Комісії було надано дозвіл, що перевірено під час розгляду скарги прокурора та підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження.
На підтвердження можливості використання КДКП відомостей, отриманих за результатами проведення НСРД, відповідач покликається на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 9901/728/18 та 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18.
Відповідач наголошує, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження. Відтак ВРП погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача хоч і прийнято на підставі, зокрема, відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, а також за результатами дослідження даних, що були зазначені у скарзі прокурора Романова В. П., однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
46. Відповідач наголошує на безпідставності доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 149 КЗпП, зокрема, у частині строку застосування та строку накладення дисциплінарного стягнення. За позицією відповідача, під час вирішення справ щодо притягнення публічних службовців до дисциплінарної відповідальності, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Відтак, за позицією відповідача, строк один рік для накладення дисциплінарного стягнення на позивача не сплинув.
47. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу від третьої особи не надходив. У судовому засіданні представниця третьої особи заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Наголосила на об`єктивності рішення суду першої інстанції та зауважила, що доводи апеляційної скарги - подібні аргументам позовної заяви, оцінку яким надано під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
48. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
49. Статтею 44 Закону № 1697-VII (у редакції, чинній на час прийняття рішення КДКП) встановлено, що дисциплінарне провадження щодо прокурорів здійснюється КДКП.
50. Частиною першою статті 48 Закону № 1697-VII (у редакції, чинній на час прийняття рішення КДКП) встановлено, що КДКП приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення КДКП за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
51. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя статті 48 Закону № 1697-VII (у редакції, чинній на час прийняття рішення КДКП)).
52. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII (у редакції, чинній на час прийняття рішення КДКП) на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
53. Згідно із частиною першою статті 50 Закону № 1697-VII (у редакції, чинній на час прийняття рішення КДКП) прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
54. Процедура розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора встановлена статтею 53 Закону № 1798-VІІІ.
55. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін (частина п`ята статті 53 Закону № 1798-VІІІ (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення ВРП)).
56. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VІІІ рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.