Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 483/330/19
провадження № 51-1637км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150100000909 від 08 листопада 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Будище Черкаського району Черкаської області, яка згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено їй покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 262 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки.
Цим же вироком ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 262, ч. 1, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна. Судові рішення стосовно ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржуються.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1 5000 грн і 109 000 грн відповідно. Крім цього, з обвинувачених на користь тих же потерпілих стягнуто по 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та по 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 з 16:00 07 листопада по 12:00 08 листопада 2018 року проникли до будинку АДРЕСА_2 та відкрито викрали належне потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 майно загальною вартістю відповідно 50 900 грн та 47 825,50 грн, при цьому злочинні дії засуджених були викриті ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 у вищезазначені дату та час, проникнувши до вказаного будинку, заволоділи належною ОСОБА_1 вогнепальною зброєю, а саме карабіном та гвинтівкою з оптичним пристроєм загальною вартістю 38 450 грн.
Вони ж за попередньою змовою групою осіб 08 листопада 2018 року близько 12:00 проникли до гаража на території домоволодіння за вищевказаною адресою та незаконно заволоділи належним ОСОБА_1 автомобілем "Toyota Tacoma", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 329 692 грн.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 02 березня 2021 року вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без змін, а апеляційні скарги останнього та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Стинки С. О. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої внаслідок м`якості, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Суть його доводів зводиться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано застосовав ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням. Вважає, що суд не в повній мірі врахував обставин кримінального провадження та свого рішення належним чином не обґрунтував і не мотивував. Зокрема, суд першої інстанції фактично не врахував, що ОСОБА_2 вчинила групою осіб за попередньою змовою декілька тяжких злочинів, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання, а її щире каяття у вчиненому має формальний характер. Посилається на безпідставність висновків Миколаївського апеляційного суду про визнання винизасудженою у судах першої та апеляційної інстанцій, її щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди, оскільки у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження відшкодування нею спричинених збитків. Вказує, що майно було вилучено під час затримання обвинуваченої та згодом повернуто потерпілому, що не є добровільним відшкодуванням заподіяної ОСОБА_2 шкоди, а примусовою дією слідчого органу. На переконання потерпілого, обвинувачена вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала лише на вимогу свого захисника та представника потерпілого. Також не підтверджено жодним доказом у справі вчинення нею злочину внаслідок збігу життєвих обставин. Стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) формально переглянув кримінальне провадження.