ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/247/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
позивача - адвоката Джирми А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 22.04.2021
у складі колегії суддів: Коробенка Г.П. (головуючого), Козир Т.П., Чорногуза М.Г.
та на рішення Господарського суду Черкаської області
від 10.09.2020
у складі судді: Довганя К.І.
у справі № 925/247/20
за позовом Могилки Володимира Петровича
до 1) Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 2) Державної казначейської служби України
про стягнення 1 186 500,00 грн збитків та 200 000,00 грн моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
1. Могилка Володимир Петрович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про стягнення 1 186 500,00 грн збитків та 200 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі №925/247/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Могилки Володимира Петровича 1 186 500,00 грн збитків, з яких: 900 000,00 грн - вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ, виробник ТДВ "БРИГ"; 5 000,00 грн - ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од.; 2 500,00 грн - ринкова вартість мішкозашивальної машини; 3000,00 грн - ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю 1.25 т; 276 000,00 грн - упущена вигода за оренду майна. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Могилки Володимира Петровича моральної шкоди.
3. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення; рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у даній справі залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 11.06.2021 Державна казначейська служба України звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. №161/04-ю від 10.06.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної казначейської служби України у справі № 925/247/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Погребняка В.Я., Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.06.2021.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.08.2021 № 29.3-02/2338, у зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/247/20.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної казначейської служби України у справі № 925/247/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Пєскова В.Г., Жукова С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2021 касаційну скаргу Державної казначейської служби ВИХ. №161/04-ю від 10.06.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20, залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
10. Державною казначейською службою усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
11. Крім того, касаційна скарга Державної казначейської служби містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20 та клопотання про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 поновлено Державній казначейській службі строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20; відкрито касаційне провадження у справі № 925/247/20 за касаційною скаргою Державної казначейської служби на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.09.2020; призначено розгляд касаційної скарги Державної казначейської служби на 05.10.2021 року о 10:45; відмовлено у задоволенні клопотання Державної казначейської служби про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державною казначейською службою України подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Могилці Володимиру Петровичу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
14. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
14.1. У справі відсутні необхідні докази набуття позивачем права власності на майно відповідно. Договір від 01.12.2012 не посвідчений нотаріально, не відповідає нормам діючого законодавства та на думку скаржника є недійсним в розумінні вимог ст. 215 ЦК України; акт приймання-передачі до договору купівлі-продажі від 01.12.2012 не може вважатись доказом набуття майна, оскільки, також не посвідчений нотаріально.
14.2. У встановленому законом порядку не доведено факт вини державного органу, а саме Соснівського відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, чи їх посадових осіб, щодо втрати майна, тому підстави для відшкодування матеріальних збитків за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутні.
14.3. Згідно законодавства, що діяло на час арешту та опису майна, за втрату майна крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ повинен відповідати зберігач майна - ОСОБА_2 .
14.4. Визначена позивачем та підтверджена рішенням суду першої інстанції вартість крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ в сумі 910 500,00 грн не може вважатись об`єктивною, оскільки позивач вимагає відшкодування вартості нового майна, що не перебувало у вжитку без урахування амортизаційних втрат. Визначені судом збитки у розмірі вартості нового майна є небгрунтованими та грунтуються на припущеннях.
14.5. Період з 15.05.2014 по 26.02.2020, за який рішенням суду визначено відшкодування збитків є надмірним, оскільки позивачем припинено підприємницьку діяльність 04.09.2015.
14.6. Обв"язок з відшкодування позивачу орендної плати згідно Договорів оренди від 02.02.2012 та від 08.01.2014 належить виключно ФОП Іванюті О.І., що підтверджується судовими рішеннями, тому підстави для відшкодування позивачу з Державного бюджету упущеної вигоди за оренду майна в сумі 276 000,00 грн, відсутні.
14.7. За змістом статті 1167 ЦК України у казначейства відсутній обов`язок перед позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди.
14.8. В оскаржуваних судових рішеннях не наведено чим підтверджуються "постійні хвилювання та душевні страждання з приводу втрати майна та порушенного права" позивача. Розмір моральної шкоди у 200 000,00 грн є надмірним та не підтверджений доказами. Відсутнє підтвердження причинно-наслідкового зв`язку.
14.9. Судами не враховано правову позицію викладену у п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц де зазначено, що визначаючи розмір відшкодування суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до безпідставного її збагачення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Соснівським відділом ДВС у м. Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подано пояснення до касаційної скарги, в яких останнє просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Могилки В.П.
16. Могилко В.П. подано пояснення на пояснення Соснівського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відзив на касаційну скаргу, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
17. У судовому засіданні 05.10.2021 представник позивача підтримала касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
21. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги Могилки В.П. до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про стягнення 1 186 500,00 грн збитків та 200 000,00 грн моральної шкоди.
22. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що внаслідок вчинення неправомірних дій державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Купчин О.С. при здійсненні своїх повноважень у виконавчому проваджені № 41818149 про стягнення з Іванюти О.І. на користь ОСОБА_4 грошових коштів, було втрачено майно позивача, чим завдано позивачу збитків у вигляді вартості цього майна та втраченої вигоди за оренду цього майна. Також незаконні дії державного виконавця завдали позивачу додаткових фінансових проблем, які також вплинули на моральний стан позивача і завдали йому душевних страждань.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
23.1. 01.12.2012 між ФОП Іванютою Олександром Івановичем, як продавцем, та ФОП Могилкою Володимиром Петровичем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого сторони погодили наступне:
- продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріальні цінності: крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити дані матеріальні цінності (п.1.1., 1.2);
- вартість товару, зазначеного в даному договорі складає 56 000,00 грн;
- покупець оплачує продавцю 100 % вартості товару по факту його передачі. Передача товару здійснюється за місцезнаходженням продавця: АДРЕСА_1 (п.п. 2.2., 2.3 Договору).
23.2. 01.12.2012 ФОП Іванютою Олександром Івановичем та ФОП Могилкою Володимиром Петровичем складено та підписано акт приймання-передачі договору купівлі-продажу, у відповідності до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність за договором купівлі-продажу від 01.12.2012 матеріальні цінності: крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ. Також в акті зазначено, що підписання сторонами даного акту свідчить про те, що покупець повністю оплатив вартість матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу від 01.12.2012 та у сторін відсутні будь-які претензії за даним договором.
23.3. В подальшому крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ було передано в користування ФОП Іванюті Олександру Івановичу, на підставі договору оренди від 02.12.2012 та в подальшому на підставі договору оренди від 08.01.2014.
23.4. 14.02.2014 державним виконавцем Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (станом на час розгляду справи - Соснівський відділ Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального Межрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ)) Купчин О.С. при виконанні виконавчого провадження № 41818149 про стягнення з Іванюти Олександра Івановича на користь ОСОБА_4 грошових коштів був складений акт опису та арешту майна за адресою: АДРЕСА_2 .
23.5. В акті опису та арешту майна зазначено, що описано і накладено арешт на майно, що належить боржнику:
1. Крупорушка синього кольору, до якої входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори;
2. Двоє напільних електронних ваг;
3. Мішкозшивочна машина сірого кольору;
4. Рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1,25 т.
23.6. 17.02.2014 позивачем, в порядку ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.02.2014) була подана заява до Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції про скасування безпідставно накладеного арешту із відповідними доказами про те, що крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, належав на праві власності Могилці Володимиру Петровичу .
23.7. На письмове звернення власника майна державна виконавча служба не відреагувала, не підтвердила та не спростувала факт накладення арешту на крупоцех КОПКЗК-2 ДЛ. Про результати розгляду заяви виконавчою службою позивача не було повідомлено. Такі дії позивач розцінив, як позбавлення його можливості, як власника вилученого майна, звернутись до суду для захисту свого порушеного права.
23.8. Позивачем було отримано лист-відповідь від 14.03.2014 за №9462 про неможливість скасувати арешт та вручено особисто його представнику 16.05.2014 саме після того, як 15.05.2014 описане й арештоване майно було вилучено й передано ОСОБА_2 на відповідальне зберігання для подальшої реалізації, що підтверджується актом державного виконавця.
23.9. 15.05.2014 позивач звернувся із заявою до Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області про вчинення неправомірних дій державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Купчин О.С., що підтверджується висновком за матеріалами перевірки по зверненню гр. Могилки Володимира Петровича від 28.05.2014, затвердженого в.о. начальника Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області.
23.10. Відповідно до повідомлення від 02.06.2014, через відсутність відомостей, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, було відмовлено в у внесенні інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.11. 11.07.2014 згідно повідомлення про початок досудового розслідування Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській області розпочате досудове розслідування на підставі заяви Могилки В.П. від 08.07.2014 у кримінальному провадженні № 12014250170000421 за ст. 364 ч. 1 КК України, по факту того, що 15.05.2014 державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління Купчин О.С. незаконно було вилучено крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ.
23.12. Могилка В.П., захищаючи свої права, та враховуючи, що останнє відоме місце знаходження майна було м. Кам`янка, Черкаської області, звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовною заявою про визнання права та виключення майна з акта опису і арешту, та повернення майна із чужого незаконного володіння.
23.13. Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 09.07.2014 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, знищення, пошкодження Крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушки синього кольору в комплекті: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1,25 т, вилученого 15.05.2014 Соснівським відділом ДВС Черкаського МУЮ та зобов`язання Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ передати спірне майно вилучене 15.05.2014 на зберігання Могилко Володимиру Петровичу .
23.14. 22.07.2014 позивачем було подано до виконавчої служби зазначену ухвалу суду, яка набрала законної сили. Проте, виконавчою службою жодних дій, спрямованих на її виконання не було вчинено.
23.15. 20.08.2014 Апеляційним судом Черкаської області скасовано ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області та направлено справу за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (за адресою реєстрації ОСОБА_2 - особи якій передано спірне майно на зберігання).
23.16. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22.04.2015 у справі № 696/839/14-ц (провадження № 2/711/163) задоволено позов фізичної особи - підприємця Могилки В.П. до фізичної особи-підприємця Іванюти О.І., ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Соснівський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_5 про визнання права та виключення майна з акту опису й арешту, повернення майна із чужого незаконного володіння; зобов`язано Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, повернути власнику ФОП Могилці Володимиру Петровичу Крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору, до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25 т.
23.17. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01.10.2015 у справі № 22-ц/793/2294/15 змінено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2015 року у справі № 696/839/14-ц (провадження № 2/711/163); виключено із рішення зобов`язання ОСОБА_4 повернути Могилці Володимиру Петровичу крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25т; в решті рішення суду залишено без змін.
23.18. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01.10.2015 у справі № 22-ц/793/2294/15 залишено без змін.
23.19. При розгляді справи № 22-ц/793/2294/15 судами досліджувались обставини законності дій державної виконавчої служби та було встановлено, що державний виконавець мав право лише при наявності вмотивованого рішення суду, довівши в суді, що майно належить саме боржнику і що воно знаходиться на території іншої особи, проникнути на територію іншої особи з метою проведення виконавчих дій. Тому на державному виконавці лежить обов`язок доведення факту належності боржнику описаного, арештованого та вилученого майна. Як вбачається з матеріалів справи Державний виконавець Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції діяв з грубим порушенням положень чинного законодавства та перевищив свої повноваження.
23.20. З метою примусового виконання рішення суду позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі №696/839/14-ц, провадження № 2/711/163/15 про зобов`язання Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського МУЮ (м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50, ідентифікаційний код 34998129) повернути власнику ФОП Могилко В.П. майно.
23.21. На підставі вказаного виконавчого документу, 01.10.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрите виконавче провадження № 48889364, про що винесено відповідну постанову, копії якої за вих. №3246/2.1-28/1 були направлені до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції для виконання та Могилко В.П. до відома.
23.22. З метою виконання рішення суду, керуючись ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.373 ЦПК України, державний виконавець Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення на стягнення з боржників грошових коштів в рахунок відшкодування стягувачу вартості майна, що станом на 19.10.2016 становила 580 000,00 грн.
23.23. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2016, яка набрала законної сили 26.12.2016, у задоволенні заяви державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відмовлено. Відмовляючи в заяві, суд зазначив, що: "змінити спосіб і виконання такого судового рішення на інший, а саме на стягнення з Соснівського відділу ДВС на користь Могилко В.П. грошових коштів в сумі 580 000,00 грн. в рахунок відшкодування вартості крупоцеху неможливо, оскільки це призведе до зміни самого рішення суду, а згідно з ч. 2 ст. 218 ЦПК України, після проголошення рішення, суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, що викладені в постанові № 6-1829цс15 від 25.11.2015. Крім того, на думку суду, в разі неможливості виконання судового рішення за виконавчим документом та при наявності певних об`єктивних обставин, Могилко В.П. має право, відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав/ інтересів, в тому числі з позовом про відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичних, юридичних осіб, посадових або службових осіб органів державної влади, органу місцевого самоврядування при здійснення ними своїх повноважень, що відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, як передбачено статтями 1166 та 1174 ЦК України."
23.24. При примусовому виконанні виконавчого провадження № 48889364 винесено постанову від 27.01.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно якої виконавчий документ повернуто Могилко В.П. в зв`язку відсутністю майна у боржника, на яке може бути накладене стягнення і заходи державного виконавця виявилися безрезультатними.
23.25. 27.02.2017 за заявою Могилки В.П. у Соснівському відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ Черкаської області було відкрите виконавче провадження № 53433167 по примусовому виконанню виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі №696/839/14-ц, провадження № 2/711/163 про зобов`язання ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, повернути власнику ФОП Могилці Володимиру Петровичу ( АДРЕСА_4 ) Крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ, а саме крупорушку синього кольору до неї входять: зерношліфувальна машина; вольсова різка; розсів; пневмотранспорт (операційна машина); норія з двигуном; чотири мотори; двоє напільних електронних ваг; мішкозшивочна машина сірого кольору; рокла (візок гідравлічний) червоного кольору 1.25т (далі - майно).
23.26. Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 15.06.2017 виконавче провадження закінчене в зв`язку з тим, що боржник рішення суду не виконав.
24. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення для стягнення шкоди в порядку статей 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що незаконні дії та бездіяльність Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області при здійсненні своїх повноважень призвели до втрати майна позивача, чим завдано йому значних збитків та душевних страждань, тому позовні вимоги Могилки Володимира Петровича про стягнення 1 186 500,00 гривень збитків та 200 000,00 гривень моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
25. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
26. За правилом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
27. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
28. Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
29. Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
30. Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема і положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.
31. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
32. Згідно частини 3 статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
33. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
34. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
35. Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених стороною, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних стороною доходах, які б він одержав, якби, зокрема, не втратив належне йому майно.
36. Необхідною умовою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
37. Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №908/2202/18, від 02.03.2020 у справі №910/434/19 та від 09.04.2020 по справі №908/690/19.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, починаючи з 15.06.2017 у Могилки Володимира Петровича виникло право на звернення до суду з позовом про відшкодування збитків, оскільки остаточно йому стало відомо, що фактичне повернення майна неможливе.
39. Стаття 1192 ЦК України визначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій після скасування постановою Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №712/9272/17 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.12.2017 та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 08.05.2018 та закриття провадження у справі, намагаючись самостійно відновити своє порушене право, позивач звернувся до Приватного підприємства "ТОВА" із заявою про встановлення ймовірної вартості вилученого обладнання.
41. На вказане звернення позивач отримав висновок оцінювача від 12.02.2020 в якому зазначено, що загальна ймовірна ринкова вартість обладнання станом на 12.02.2020 могла б складати 720 500,00 грн без врахування ПДВ, в тому числі:
- ринкова вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ виробник ТДВ "БРИГ" з врахуванням чотирирічного терміну використання 710 000,00 грн без ПДВ;
- ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од. могла б складати 5 000,00 грн без ПДВ (2 500,00 грн без ПДВ за одиницю) ;
- ринкова вартість мішко зашивальної машина могла б складати 2 500,00 грн без ПДВ;
- ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю 1.25 т. могла б складати 3000,00 грн без ПДВ;
42. Судами також встановлено наступні обставини.
42.1. У друкованому ресурсі - газета "Черкаський край" № 7(20304) від 12.02.2020 було розміщено оголошення про намір позивача купити крупоцех КОПКЗК -2 ДЛ (виробник ТДВ "Бриг"), бувший в користуванні в робочому стані.
42.2. Пропозицій щодо продажу вказаного обладнання до позивача не надходило, що може свідчити про відсутність можливості придбати аналогічного обладнання в робочому стані бувше в користуванні.
42.3. Відповідно рахунку №11 від 10.02.2020 наданому ТДВ "БРИГ" (виробником обладнання для зернопереробної промисловості) станом на 10.02.2020 вартість лінії для виробництва круп із зернових культур КОПКЗК - 2ДЛ становила 900 000,00 грн. з ПДВ, що становить реальну вартість втраченого майна на час розгляду справи.
42.4. Судами також встановлено, що вказаний крупоцех перебував у користуванні/оренді Іванюти Олександра Івановича за адресою: м. Кам`янка, Черкаської області, вул. Декабристів, 333 гідно Договору оренди майна від 08.01.2014.
42.5. За умовами п.4.1 Договору оренди майна від 08.01.2014, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату щомісячно до 20 числа кожного місяця користування в сумі 4 000,00 грн. Відтак, позивач у зв`язку з незаконним вилученням майна зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди за орендну плату щомісячно 4 000,00 грн.
42.6. Договірні відносини щодо умов Договору оренди майна від 08.01.2014 неодноразово досліджувались судом при розгляді інших справ, що підтверджується, зокрема рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014. Відтак, не потребує додаткового доведення обставина наявності договірних відносин між ФОП Іванютою О.І. та Могилкою В.П.
42.7. Оскільки вилучення відбулось - 15.05.2014, то період, за який позивач зазнав збитків на час звернення до суду обраховується по 26.02.2020, що становить 69 місяців.
42.8. Позивач, врахувавши ту обставину, що відновити своє порушене право можливо лише шляхом придбання нового крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ в ТДВ "БРИГ", оскільки іншої можливості у позивача не має, тому при здійсненні обрахунку враховувалась його вартість бувшого в користуванні, визначена висновком оцінювача ТОВ "ТОВА" від 12.02.2020.
42.9. Отже, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за оренду майна становить 276 000,00 грн (4 000, 00 грн. х 69). А загальний розмір збитків, завданих позивачу, становить 1 186 500,00 грн з яких:
- 900 000,00 грн - вартість лінії для виробництва круп і зернових культур крупоцеху КОПКЗК -2 ДЛ виробник ТДВ "БРИГ";
- 5000,00 грн - ринкова вартість напільних електронних ваг в кількості 2 од.;
- 2500,00 грн - ринкова вартість мішкозашивальної машини;
- 3000,00 грн - ринкова вартість рокли (візка гідравлічного) вантажопідйомністю 1.25 т.;
- 276 000,00 грн - упущена вигода за оренду майна.
43. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності позивачем незаконних дії та бездіяльності Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області при здійсненні своїх повноважень, які призвели до втрати майна позивачем, що завдало йому збитків у розмірі 1 186 500,00 грн.
44. У статті 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).
45. За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
46. За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК) або дій їх посадових чи службових осіб (стаття 1174 ЦК).
47. Позивач, враховуючи особисте його самопочуття, негативні наслідки для здоров`я, порушені відносини з оточуючими, глибина моральної травми, наслідки втрати нормальних життєвих зв`язків, вважав, що розмір компенсації, завданої йому моральної шкоди має складати 200 000,00 грн.
48. Оцінюючи доводи позивача, суд враховує, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
49. Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. "Розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, тому суд, заслуховуючи сторони та встановлюючи фактичні обставини справи, має свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування.
50. Суди попередніх інстанцій при визначенні розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди врахували наступне.
50.1. Протиправними діями та бездіяльністю відповідача-1 завдано Могилко Володимиру Петровичу значної моральної шкоди, яка виразилась у постійних хвилюваннях та душевних стражданнях, з приводу втрати майна та порушеного права;
50.2. Втрата майна вплинула на ділову репутації позивача, оскільки в результаті вилучення майна, позивач втратив можливість додаткового прибутку, і ця обставина також завдала додаткових душевних страждань, оскільки позивач є годувальником для своєї родини.
50.3. Крім отримання орендної плати за користування майном, позивач, як приватний підприємець, що надавав послуги з перевезення вантажів, також мав роботу по перевезенню зерна та круп, тому через вилучення спірного майна позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується повідомленням №529 від 04.09.2015.
50.4. Підприємницька діяльність позивача була припинена, діюче виробництво було припинене, і щоб його налагодити позивачу потрібно чимало зусиль, коштів та здоров`я. Крім того, як зазначалося вище, Іванюта О.І. мав перед позивачем заборгованість з орендної плати; здійснюючи підприємницьку діяльність на орендованому майні, Іванюта О.І. поступово погашав свою заборгованість. Водночас, з моменту вилучення майна, ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати прибуток, припинив погашати заборгованість перед ФОП Могилкою В.П., що змусило останнього звертатись до суду з позовними заявами про стягнення відповідної заборгованості. Ці факти підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 про стягнення з Іванюти О.І. на користь Могилки В.П. коштів в сумі 44 727.00 грн та рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2014 у справі № 712/8608/14-ц про стягнення з Іванюти О.І. на користь Могилки В.П. коштів в сумі 104 291,07 грн. Виконавчі документи, видані на підставі вказаних рішень, знаходяться на примусовому виконані в Соснівському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області у складі зведеного виконавчого провадження. Станом на час розгляду спору по суті зазначені рішення у примусовому порядку не виконані, грошові кошти на користь позивача не перераховані. Відтак, розмір не отриманих позивачем грошових коштів складає 149 718,07 грн.
50.5. Тривалі поневіряння позивача між судами, виконавчими службами та правоохоронними органами з метою захисту свого порушеного права, також завдали позивачу моральної шкоди.
52. Враховуючи встановлені судами обставини про незаконні дії та бездіяльність Соснівського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області при здійсненні своїх повноважень, які призвели до втрати майна позивача, чим завдано йому значних збитків та душевних страждань, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 1 186 500,00 гривень збитків та 200 000,00 грн моральної шкоди.
53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
61. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Водночас аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
62. Так, колегія суддів вважає аргументи скаржника щодо відсутності доказів набуття позивачем права власності на спірне майно (п. 14.1. постанови), необгрнутованими, оскільки дійсність договору від 01.12.201 не є предметом розгляду даної справи. Як вже було зазначено вище, предметом розгляду у цій справі є вимоги Могилки В.П. до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про стягнення 1 186 500,00 грн збитків та 200 000,00 грн моральної шкоди, внаслідок вчинення неправомірних дій державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Купчин О.С. при здійсненні своїх повноважень у виконавчому проваджені № 41818149, неправомірність яких встановлена, зокрема, і у судовому рішенні № 22-ц/793/2294/15, і судами попередніх інстанцій, що також спростовує аргументи зазначені у пункті 14.2. - 14.3. постанови.
63. Аргументи (п. 14.4.) щодо необ`єктивного визначення вартості крупоцеху колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, які були враховані при визначенні вартості крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ на час розгляду справи; крім того, судами не встановлено наявність доказів, які б спростовували вказані обставини.
64. Як вже було зазначено вище, "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, тому суд, заслуховуючи сторони та встановлюючи фактичні обставини справи, має свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування. Незгода скаржника із визначеною судами сумою відшкодування не означає недотримання судами вказаних вище принципів.
65. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з фактичними обставинами справи встановленими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
66. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
67. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/247/20 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.
68. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -