Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 758/9208/18
провадження № 61-11590св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у складі судді Васильченка О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"; банк) про визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 листопада 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання кредиту, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 70 000,00 євро, строком до 16 листопада 2017 року, зі сплатою 12,00 % річних.
Зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням ним умов кредитного договору 24 грудня 2014 року банк направив йому вимогу про погашення заборгованості.
Відповідно до змісту означеної вимоги розмір його заборгованості перед банком станом на 17 грудня 2014 року становив 24 935,89 євро. Вказано, що в разі неотримання ним вищевказаної вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення йому повідомлення про дострокове повернення кредиту.
29 квітня 2015 року банк звернувся з до нього з позовом до Червонозаводського районного суду міста Харкова про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У зв`язку з тим, що він так і не усунув порушення умов кредитного договору та враховуючи, що доказів отримання ним вимоги про дострокове погашення заборгованості немає, строк виконання зобов`язання вважається таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення йому повідомлення про дострокове повернення кредиту, тобто 03 лютого 2015 року.
Таким чином, банк змінив строк виконання зобов`язання на 03 лютого 2015 року, тому після цієї дати будь-які взаємні права та обов`язки сторін припинились.
У зв`язку з наведеним просив визнати кредитний договір від 16 листопада 2006 року, укладений між ним і ПАТ "УкрСиббанк", та зобов`язання за ним припиненими з 03 лютого 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем обставини не є підставою для припинення кредитного договору та зобов`язання за ним. З огляду на те, що в даному випадку строк виконання зобов`язання настав достроково з підстав порушення умов кредитного договору, однак, воно не було виконано позичальником, підстави для задоволення позову відсутні. Позичальник порушив зобов`язання, що не є підставою вважати зобов`язання припиненим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Вимоги позивача щодо визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими у зв`язку зі спливом строку договору не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки зазначений позивачем строк вказує на те, що ним було порушено виконання грошового зобов`язання та не може свідчити про його припинення. Посилання ОСОБА_1 на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, колегія суддів апеляційного суду відхилила, оскільки спірні правовідносини, які були на розгляді Верховного Суду, є не релевантні правовідносинам у справі, яка переглядається, а висновки Верховного Суду стосуються неможливості нарахування відсотків за користування кредитом після настання строку його повернення, та жодним чином не вказують на можливість припинення зобов`язань за кредитним договором.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 і його представник зазначають, що:
- у пунктах 4.6, 5.5 договору про надання кредиту від 16 листопада 2006 року передбачено право банку вимагати та обов`язок позичальника дострокового повернення кредиту у разі неналежного виконання його умов;
- у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань 24 грудня 2014 року банк направив йому вимогу про погашення заборгованості, розмір якої станом на 17 грудня 2014 року становить 24 935,89 євро, з яких: 23 159,34 євро - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість - 4 167,50 євро, 1 776,55 євро - прострочена заборгованість за відсотками. Зазначено, що у випадку неусунення порушень на 32-й календарний день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту. Банк вимагає від позичальника виконання своїх зобов`язань за договором кредиту, а саме - сплати заборгованості по поверненню кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих відсотків;
- 29 квітня 2015 року банк подав позов до нього позов до Червонозаводського районного суду міста Харкова про стягнення заборгованості (справа № 646/5992/15-ц), зі змісту якої вбачається, що зобов`язання за кредитним договором не виконані. До позовної заяви було додано копію відправленої позичальникові вимоги про дострокове погашення кредиту від 24 грудня 2014 року. З огляду на зазначене термін повернення кредиту настав, у зв`язку з чим у позичальника виникло зобов`язання повернути всю суму кредиту, відсотків, комісій, штрафів тощо на 32-й календарний день з моменту отримання вимоги Банку чи на 41-й календарний день з моменту відправлення банком вимоги у разі її неотримання. Доказів того, що позичальником вимогу про дострокове повернення кредиту від 24 грудня 2014 року отримано, немає, матеріали цивільної справи № 646/5992/15-ц доказів вручення вимоги позичальникові не містять.;
- висунувши вимогу про дострокове повернення кредиту, банк в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання, що, на переконання ОСОБА_1 і його представника, свідчить про припинення кредитного договору та зобов`язання за ним.
Зміст відзиву
У жовтні 2020 року до Верховного Суду від представника АТ "УкрСиббанк" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову. Суди правильно вказали, що направлення позивачу вимоги про дострокове повернення кредиту не є підставою для визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими. Представник банку просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки постанови суду касаційної інстанції, на які вони посилаються у скарзі, є нерелевантними.
Зміст відповіді на відзив
У листопаді 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 і його представника надійшла відповідь на відзив АТ "УкрСиббанк", у якій вони зазначають, що банк помилково вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, а також те, що постанови Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, є нерелевантними. Оскільки не існує однозначної усталеної практики щодо вирішення питання аналогічних справ із тотожним предметом позову, вимога банку про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню. Заявляючи вимогу про припинення зобов`язання за кредитним договором 03 лютого 2015 року, сторона позивача не заперечує проти зобов`язань, які виникли між ним і банком до 03 лютого 2015 року, під час дії договору.
Рух справи в суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 вересня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, 07 грудня 2016 року № 6-719цс16, 02 листопада 2016 року № 6-1174цс16, 05 липня 2017 року № 6-509цс17, 02 грудня 2015 року № 6-1707цс15, 14 червня 2017 року № 6-1009цс17, постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 752/11447/16-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 16 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11078124000, відповідно до умов якого позивач як позичальник отримав кредит у розмірі 70 000,00 євро, строком до 16 листопада 2017 року, зі сплатою 12,00 % річних.
24 грудня 2014 року банк направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень виконання умов кредитного договору, у якій вимагав усунення порушень протягом 31 календарного дня з дня отримання позичальником цієї вимоги. А у випадку непогашення заборгованості протягом вказаного строку, банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав, та вимагає від позичальника дострокового погашення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит з 32 календарного дня з дня одержання позичальником цього повідомлення. При цьому у разі неотримання позичальником цього повідомлення, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту.
У цій вимозі банк вказав, що станом на 17 грудня 2014 року розмір боргу становить 24 935,89 євро, з яких: 23 159,34 євро - кредитна заборгованість, у томі числі 4 167,50 євро - прострочена кредитна заборгованість, 1 776,50 євро - прострочена заборгованість за відсотками.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 202/3772/19 (провадження № 61-9126св20) зазначено, що "зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 187/998/16-ц (провадження № 61-603св19) зазначено, що "за загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку".
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Тлумачення статей 638, 651, 653, 654 ЦК України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов`язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов`язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Настання строку виконання зобов`язання зумовлює початок перебігу позовної давності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 210/2042/14 (провадження № 61-8873св21) зазначено, що "відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 234/15695/17 (провадження № 61-5261св20) зазначено, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 751/4229/19 (провадження № 61-18100св20) зазначено: "суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки за абзацом 2 частини першої статті 17 Закону".
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У справі, що переглядається, суди встановили, що:
зазначені позивачем обставини не є підставою для припинення кредитного договору та зобов`язання за ним;
положення кредитного договору, на які посилається позивач, не містять вказівки на припинення зобов`язання та/або самого кредитного договору;
з огляду на те, що в даному випадку строк виконання зобов`язання настав достроково з підстав порушення умов кредитного договору, однак, воно не було виконано позичальником, підстави для задоволення позову відсутні.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, висновку судів про відмову у задоволенні позову не спростовують.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).