Постанова
іменем України
7 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 727/7986/20
провадження № 51-2633км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Павчука І.С.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника Павчука І.С. та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000387, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо цивільного позову у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 10 червня 2020 року приблизно о 00:15 він, перебуваючи біля будинку № 1 на вулиці Південно-Кільцева в м. Чернівці, під час конфлікту з ОСОБА_2, стоячи позаду останнього та тримаючи в руках рушницю "Targer 7-X", завдав йому ребром верхньої частини прикладу один удар у ліву бічну поверхню голови, спричинивши потерпілому епідуральні крововиливи в проекції скроневої та тім`яної часток лівої гемісфери головного мозку, субарахноїдальний крововилив лівої тім`яної частки головного мозку, множинні переломи тім`яної та скроневої кісток зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння. Від нанесеного удару потерпілий ОСОБА_2 упав на землю, а ОСОБА_1 продовжував завдавати йому удари прикладом рушниці по різним частинам тіла, спричинивши потерпілому синці, чисельні поверхневі рани, лівобічний травматичний перфоративний середній отит, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вироком Чернівецького апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задоволено.
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання та просить звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. На обґрунтування своїх вимог вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до нього положень ст. 75 КК, не врахувавши обставин, які передували вчиненню злочину та виктимної поведінки потерпілого. Також судом належно не враховано усіх даних про його особу та обставин, які пом`якшують покарання.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає вирок апеляційного суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону про кримінальну відповідальність, що потягло призначення занадто суворого покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі його підзахисного. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування матеріальної шкоди) та безпідставно не визнав обставиною, що пом`якшує покарання, - виктимну поведінку потерпілого.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 стверджує про незаконність вироку апеляційного суду, який просить скасувати та призначити ОСОБА_1 покарання, не пов`язане із позбавленням волі. Вважає, що вирок апеляційного суду є надто суворим, оскільки судом не було в повній мірі враховано особу винного та всіх обставин, що пом`якшують покарання, у тому числі його (потерпілого) виктимну поведінку.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Правильність встановлення фактичних обставин, доведеність винуватості та застосування закону України при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК у касаційних скаргах не заперечується та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що потерпілий подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким відповідно до ст. 12 КК, особу ОСОБА_1, якийраніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його молодий вік і на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність пом`якшуючих обставин - щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування потерпілому матеріальної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Крім того, апеляційним судом також враховано конкретні обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин, яким посягнув на здоров`я особи із застосуванням зброї, та наслідки його вчинення для потерпілого, який переніс ряд складних операцій, частково втратив слух і надалі потребує медичного лікування.
За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, засуджений, стоячи позаду потерпілого та тримаючи в руках рушницю, завдав йому ребром верхньої частини прикладу один удар у ліву бічну поверхню голови, від чого останній упав на землю, а ОСОБА_1 не припинив протиправних дій, а навпаки продовжив завдавати удари прикладом рушниці по різним частинам тулуба потерпілого. Тому апеляційний суд обгрунтовано не врахував виктимну поведінку потерпілого як обставину, що пом`якшую покарання засудженого. А наведені обставини, що пом`якшують покарання, та є аналогічними тим, що зазначені в касаційних скаргах, апеляційний суд урахував як підставу для призначення покарання в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 121 КК.
З огляду на ці обставини в їх поєднанні апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що застосування до засудженого інституту умовного звільнення суперечить загальним засадам призначення покарання і не забезпечить досягнення його мети. При цьому думка потерпілого щодо даного питання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.
Крім того, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилаються засуджений, його захисник та потерпілий у своїх касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, за яким його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням. Підстав вважати, що таке покарання є явно несправедливим через суворість, немає. Переконливих обґрунтувань, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду і доводили необхідність застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, у касаційних скаргах не міститься.
Тому, колегія суддів вважає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК. Підстав для скасування вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційних скаргах, не вбачається.
Посилання захисника на протиправну поведінку потерпілого після події 10 червня 2020 року знаходиться поза межами цього кримінального провадження, а тому розгляду не підлягають.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого, його захисника та потерпілого - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд