Постанова
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 290/692/16
провадження № 61-447св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", державна реєстраційна служба Романівського районного управління юстиції Житомирської області, державний реєстратор Державної реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області Бондарчук Руслан Леонідович,
треті особи: приватне акціонерне товариство "Житомирське облагропроменерго", Миропільська селищна рада Романівського району Житомирської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 червня 2020 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Шевчук А. М., Павицької Т. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", державного реєстратора Державної реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області Бондарчука Руслана Леонідовича, треті особи: приватне акціонерне товариство "Житомирське облагропроменерго", Миропільська селищна рада Романівського району Житомирської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" (далі - ТОВ "Агропроменерго"), державного реєстратора Державної реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області Бондарчука Р. Л., треті особи: приватне акціонерне товариство "Житомирське облагропроменерго" (далі - ПрАТ "Житомирське облагропроменерго"), Миропільська селищна рада Романівського району Житомирської області (далі - Миропільська селищна рада), про витребування майна з чужого незаконного володіння.
З урахуванням доповнень до позовної заяви (а. с. 92-94, т. 2), ОСОБА_1 остаточно просив суд:
- витребувати у ТОВ "Агропроменерго" на його користь та у його власність приміщення нежитлової будівлі Миропольської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис у реєстрі прав власності про нерухоме майно - нежитлову будівлю Миропольської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 6132527,
- скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -господарську будівлю, загальною площею 265,4 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, реєстраційний номер - 723123618214,
- витребувати з чужого незаконного володіння житловий будинок із гаражем (265,4 кв. м), водозливну плотину (79,7 кв. м) та обладнання відповідно до зазначеного переліку (акта від 30 травня 1994 року (а. с. 100, т. 2), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2005 року, укладеного між ним та Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд", який рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого
2006 року у справі № 2-1311/06 було визнано дійсним, набув право власності на майно, яке стосується предмета спору, та є єдиним власником цього майна.
Право власності ОСОБА_1 на спірне майно було зареєстровано
06 вересня 2017 року державним реєстратором Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богушем О. В. на підставі договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2005 року, акта прийому-передачі, виданого 28 грудня 2005 року, рішення суду від 27 лютого 2006 року у справі № 2-1311/06.
Незважаючи на вказане, спірне майно без правових підстав перебуває у володінні ТОВ "Агропроменерго", а також за товариством незаконно зареєстровано право власності на частину цього майна.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 червня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог до Державної реєстраційної служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області закрито (а. с. 35, т. 3).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів підстави позову, оскільки зі змісту договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2005 року, акта прийому-передачі від 28 грудня 2005 року, акта від 30 травня 1994 року та рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого
2006 року у справі № 2-1311/06 не встановлено факту набуття у власність саме ОСОБА_1 спірних приміщень, у тому числі, будівлі Миропільської ГЕС, загальною площею 576,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 11 вересня 2015 року за ТОВ "Агропроменерго" зареєстровано право власності на господарську будівлю - Миропільську ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м за цією ж адресою. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1, видане 11 вересня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Романівського РУЮ. До цього спірна нежитлова будівля Миропільської ГЕС перебувала у колективній власності ТОВ "Агропроменерго" на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 06 липня 2004 року, виданого Миропільською селищною радою. Таким чином, право власності на спірне нерухоме майно, яке розміщене за тією ж адресою, що зазначає позивач, зареєстроване за відповідачем значно раніше, ніж за позивачем.
Оскільки зазначені рішення та правовстановлюючі документи є чинними,
а тому відсутні підстави вважати, що спірне нерухоме майно перебуває у відповідача у незаконному володінні, у зв`язку з чим суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
У березні 2021 року справу № 290/692/16 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 387, 388 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду з приводу застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі
№ 911/3680/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.
Також скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України і на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, зазначаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, судом не було взято до уваги та не надано оцінку протоколу № 29 від 26 січня 2006 року, підписаного та скріпленого печаткою від Дзержинського районного міжколгоспного об`єднання по агропромисловому будівництву "Райагробуд", у якому зазначено про передачу майнового комплексу у власність ОСОБА_1 .
Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади (зокрема, свідоцтва про право власності, виданого відповідачу Миропільською селищною радою) не є ефективним способом захисту. Вважаючи відсутніми правові підстави для застосування правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, суди не звернули увагу на те, що майно Миропільської ГЕС перейшло до ОСОБА_1 від Дзержинського районного міжколгоспного об`єднання по агропромисловому будівництву "Райагробуд", а до ТОВ "Агропроменерго" воно перейшло поза волею власника, що є підставою для витребування такого майна.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку доказам у справі, які підтверджують право власності на спірне майно ОСОБА_1 (договір про відступлення права вимоги від 27 грудня 2005 року, рішення Корольовського районного суду від 27 лютого 2006 року у справі № 2-1311/06, витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 грудня
2017 року, акти прийому-передачі від 30 травня 1994 року та від 28 грудня 2005 року, протокол № 29 від 26 січня 2006 року, технічний паспорт на ГЕС, технічний паспорт на житловий будинок із гаражем, довідки від 08 грудня 2017 року № 17, № 17/1, протест прокурора від 13 лютого 2004 року
№ 07/1-7-9).
Також судами не досліджено докази стосовно незаконності отримання права власності ТОВ "Агропроменерго". Зокрема, не звернуто увагу на те, що рішення виконкому Миропільської селищної ради від 04 червня 2004 року, яким знову було оформлено право власності на спірний об`єкт нерухомості за відповідачем, правового значення не має, оскільки спірне майно ніколи не належало селищній раді та товариству.
Крім того, судами не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у справі № 806/1267/18, у якій предметом оскарження було рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, де надано правову оцінку стосовно набуття права власності на майно, розташоване на АДРЕСА_1 .
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ПрАТ "Житомирське облагропроменерго" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки ОСОБА_1 ніколи не був та не є власником спірного майна, а тому не має правових підстав звернення до суду із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішення судів ухвалено на підставі допустимих доказів при повному дослідженні обставин справи, у той час як ОСОБА_1 незаконно виготовив підробні технічні паспорти, на які посилається в касаційній скарзі. Докази, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу його права власності на спірне майно, не містять жодних посилань про перехід права власності до позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до акта прийому-передачі від 30 травня 1994 року Житомирське західне підприємство електричних мереж та Житомирське об`єднання "Облагропроменерго" склали цей акт про те, що перше передає, а друге приймає з балансу на баланс Миропільску ГЕС
(а. с. 18, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 05 лютого 2002 року оформлено право власності на Миропільську ГЕС за
ЗАТ "Облагропроменерго".
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 лютого 2002 року
ЗАТ "Облагропроменерго" продало, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 купили по 1/3 частці кожен цілого будинку Миропільської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, разом із обладнанням (а. с. 73, т. 1).
На підставі протесту прокуратури Житомирської області (а. с. 38, т. 1) рішенням виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 27 лютого 2004 року № 6 скасовано рішення виконкому Миропільської селищної Ради
від 05 лютого 2002 року про оформлення права власності на Миропільську ГЕС за ЗАТ "Облагропроменерго" (а. с. 36, т. 1).
У подальшому рішенням виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 24 червня 2004 року оформлено право власності на Миропільську ГЕС, розташовану на АДРЕСА_1, за ТОВ "Агропроменерго" та доручено Бердичівському БТІ оформити та зареєструвати право власності на вказаний об`єкт (а. с. 37, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право колективної власності від 06 липня
2004 року ТОВ "Агропроменерго" є власником нежитлової будівлі Миропільської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 (а. с. 74, т. 1).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 576,4 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, встановлено, що 06 липня
2004 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (колективна власність) на вказане майно за ТОВ "Агропроменерго". Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 06 липня 2004 року (а. с. 2, т. 3).
Вказана реєстрація права власності підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 липня 2004 року
(а. с. 75, т. 1).
Також встановлено, що 27 грудня 2005 року між Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого сторони погодили, що первісний кредитор передає належне йому право вимоги та власності боргових зобов`язань - грошових коштів та майна, які належать або можуть бути йому належними в майбутньому. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що існують на момент укладення цього договору, - до нього переходить право власності на майно та грошові кошти з моменту повного виконання ним його зобов`язань, передбачених цим договором (а. с. 26, т. 1).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого
2006 року у справі № 2-1311/06 договір відступлення права вимоги
від 27 грудня 2005 року визнано дійсним (а. с. 43, т. 1).
Згідно з актом прийому-передачі від 28 грудня 2005 року первісний кредитор Дзержинське районне міжколгоспне об`єднання по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та новий кредитор ОСОБА_1 уклали цей акт про те, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає у копіях матеріали перевірки Житомирської обласної прокуратури щодо права власності Миропільської ГЕС ( АДРЕСА_1 ), а саме: протест прокуратури Житомирської області від 18 лютого 2004 року, акт прийому-передачі від 30 травня 1994 року, рішення № 6 виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 27 лютого 2004 року, книгу основних засобів Дзержинського районного міжколгоспного об`єднання
по агропромисловому будівництву "Райагробуд" (а. с. 27, т. 1).
06 вересня 2017 року державним реєстратором Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богушем О. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис
№ 22237828 про держану реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс, об`єкт житлової нерухомості", загальною площею 576,4 кв. м на АДРЕСА_1, складовими частинами якого є: будівля, ГЕС, коридор, машинний зал, підвал, водозливна плотина, шлюзи, плотина, житловий будинок, гараж. Вказані обставини підтверджуються витягом від 27 грудня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 99, т. 2) та Інформацією від 23 вересня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 1, т. 3).
При цьому Державним реєстратором зазначено, що підставою виникнення права власності є договір відступлення права вимоги від 27 грудня
2005 року, укладений між Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та
ОСОБА_1, акт прийому-передачі від 28 грудня 2005 року, виданий Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та ОСОБА_1, акт від 30 травня 1994 року, виданий Житомирським західним ПЕМ та Житомирським об`єднанням "Облагропроменерго", рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2006 року у справі № 2-1311/06.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд витребувати у
ТОВ "Агропроменерго" на його користь та у його власність приміщення нежитлової будівлі Миропольської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати відповідний запис у реєстрі прав власності про нерухоме майно, а також витребувати з чужого незаконного володіння житловий будинок із гаражем (265,4 кв. м), водозливну плотину (79,7 кв. м) та обладнання відповідно до зазначеного переліку (акта
від 30 травня 1994 року (а. с. 100, т. 2), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати відповідний запис у реєстрі.
Тобто позивач, вважаючи себе власником спірного майна та вказуючи на факт вибуття спірного майна поза волею власника, просив із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, витребувати майно на його користь.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Таким чином, законодавцем чітко визначено механізм, правову природу та підстави застосування положень статті 388 ЦК України та імперативно встановлено, що право витребування майна належить саме його власнику.
В оцінці наявності права власності на спірне майно ОСОБА_1 у справі, що переглядається, судами встановлено, що 06 вересня 2017 року державним реєстратором Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богушем О. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 22237828 про держану реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс, об`єкт житлової нерухомості", загальною площею
576,4 кв. м, на АДРЕСА_1, складовими частинами якого є: будівля, ГЕС, коридор, машинний зал, підвал, водозливна плотина, шлюзи, плотина, житловий будинок, гараж.
При цьому підставою виникнення права власності є договір відступлення права вимоги від 27 грудня 2005 року, укладений між Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та ОСОБА_1, акт прийому-передачі від 28 грудня 2005 року, виданий Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та ОСОБА_1, акт
від 30 травня 1994 року, виданий Житомирським західним ПЕМ та Житомирським об`єднанням "Облагропроменерго", рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2006 року у справі № 2-1311/06.
Судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку вказаним доказам у справі та встановлено, що зі змісту укладеного між Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) договору відступлення права вимоги від 27 грудня 2005 року, випливає, що відповідно до його предмета первісний кредитор передає належне йому право вимоги та власності боргових зобов`язань - грошових коштів та майна, які належать або можуть бути йому належними в майбутньому. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що існують на момент укладення цього договору, - до нього переходить право власності на майно та грошові кошти з моменту повного виконання ним його зобов`язань, передбачених цим договором.
Надаючи оцінку вказаному доказу, суди встановили відсутність посилань про перехід права власності на майно, що є предметом спору у цій справі, на користь позивача - ОСОБА_1 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого
2006 року у справі № 2-1311/06 договір відступлення права вимоги
від 27 грудня 2005 року було визнано дійсним.
У вказаній справі встановлено сам факт укладання зазначеного договору між Дзержинським районним міжколгоспним об`єднанням по агропромисловому будівництву "Райагробуд" та ОСОБА_1 . На виконання умов договору ОСОБА_1 вніс у касу відповідача 6 000,00 грн, що підтверджується касовим ордером № 15, проте Дзержинське районне міжколгоспне об`єднання по агропромисловому будівництву "Райагробуд" у порушення вимог пункту 3.1.4 договору не посвідчило нотаріально правочин.
Таким чином, у зазначеному рішенні у полі правового аналізу перебувала дійсність укладеного договору, а не право власності ОСОБА_1 на Миропільську ГЕС, розташовану на АДРЕСА_1 .
Щодо акта прийому-передачі від 28 грудня 2005 року, то судами встановлено, що зміст вказаного акта стосується передачі від Дзержинського районного міжколгоспного об`єднання по агропромисловому будівництву "Райагробуд" до ОСОБА_1 матеріалів перевірки Житомирської обласної прокуратури щодо права власності Миропільської ГЕС. Тобто вказаний документ також не підтверджує права власності ОСОБА_1 .
Судами також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 24 червня 2004 року оформлено право власності на Миропільську ГЕС, розташовану на
АДРЕСА_1, за ТОВ "Агропроменерго".
Відповідно до свідоцтва про право колективної власності від 06 липня
2004 року ТОВ "Агропроменерго" є власником нежитлової будівлі Миропільської ГЕС, загальною площею 231,3 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, загальною площею 576,4 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, відповідно до якої 06 липня 2004 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (колективна власність) на вказане майно за ТОВ "Агропроменерго".
Таким чином, право власності на спірне майно оформлено за
ТОВ "Агропроменерго" раніше, ніж за ОСОБА_1 .
Правова підстава проведення державної реєстрації права власності
ТОВ "Агропроменерго" (рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право власності) є чинними, а тому, як правильно вважали суди першої та апеляційної інстанцій, відсутні підстави для висновку, що спірне нерухоме майно перебуває у відповідача у незаконному володінні.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі
№ 290/718/14-а ОСОБА_1 звертався із позовом до виконавчого комітету Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 24 червня 2004 року № 7, проте ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
У справі № 290/655/15-а за позовом ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області, Романівської державної нотаріальної контори, ТОВ "Агропроменерго" про скасування рішення виконавчого комітету Миропільської селищної ради від 24 червня 2004 року № 7 ухвалою Романівського районного суду Житомирської області
від 19 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У справі № 290/1046/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області, Романівської державної нотаріальної контори, ТОВ "Агропроменерго", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - реєстраційна служба Романівського районного управління юстиції Житомирської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2021 року в задоволенні позові відмовлено.
Крім того, у справі № 806/1267/18, на яку, зокрема, посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1, за позовом ТОВ "Агропроменерго" до державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша О. В., третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправним і скасування рішення, предметом спору було рішення державного реєстратора від 08 вересня 2017 року з індексним номером 36980147 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
У вказаній справі позов подано в порядку адміністративного судочинства та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня
2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року вказане судове рішення апеляційного суду залишено без змін та зроблено висновок про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Таким чином, предметом правового дослідження Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі була юрисдикційність спору, а позовні вимоги по суті спору, як і належність спірного майна на праві власності сторонам у справі, не вирішувалися.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у справі № 806/1267/18.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року
у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,
від 01 жовтня у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 30 червня 2020 року
у справі № 19/028-10/13, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.
Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Таким чином, встановивши відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правового механізму, передбаченого статтею
388 ЦК України, виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не досліджено докази у справі є безпідставними та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").
Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку. Оскільки в цій справі відповідна правова оцінка доказів у справі надана як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.