Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 331/2860/18
провадження № 61-4967св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Національний університет "Запорізька політехніка",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Руднєв Олег Олександрович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С., у цивільній справі за позовом Національного університету "Запорізька політехніка" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Національний університет "Запорізька політехніка" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що Запорізький національний технічний університет є юридичною особою та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України. За організаційно-правовою формою позивач є державною організацією (установою, закладом), що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 16 березня 2018 року. Наказом Міністерства освіти і науки України від 01 квітня 2019 року № 420 Запорізький національний технічний університет перейменовано у Національний університет "Запорізька політехніка".
Гуртожитки НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_3 в м. Запоріжжі є державною власністю, знаходяться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплені за позивачем на праві оперативного управління.
30 листопада 2006 року відповідачів було поселено у спірному житловому приміщенні в гуртожитку на АДРЕСА_1 на підставі ордера від 30 листопада 2006 року № 1184 і договору найму житла від 30 листопада 2006 року.
Вищезазначене приміщення було надано у зв`язку з роботою в університеті ОСОБА_1, якого наказом від 28 серпня 2006 року № 128-К було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском, 29 серпня 2006 року до оголошення результатів конкурсу. В подальшому ОСОБА_1 продовжував працювати в університеті згідно з наказами та відповідно до конкурсів, але наказом від 21 серпня 2017 року № 380-К ОСОБА_1 було звільнено з посади професора кафедри обробки металів тиском 30 серпня 2017 року за власним бажанням.
Відповідачі на цей час у трудових стосунках з позивачем не знаходяться.
Водночас, позивач не має можливості користуватись приміщенням № НОМЕР_1 у гуртожитку на АДРЕСА_1, оскільки відповідачі не звільнили його від меблів та особистих речей, ключі від приміщення не здали і до цього часу продовжують знаходитись в ньому, зареєстровані за цією адресою. Добровільно вивільнити приміщення АДРЕСА_1 відповідачі відмовляються, про що свідчить попередження від 14 грудня 2017 року № 39-109/3888, реєстр відправки попередження від 18 грудня 2017 року, акт про відмову отримання попередження від 18 грудня 2017 року.
Посилаючись на те, що студентський гуртожиток є тимчасовим житлом, яке надається на час роботи викладачам, та на теперішній час відповідачі є сторонніми особами для позивача, останній просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приміщення АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення, зняти з реєстрації за цією адресою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2019 року позов Запорізького національного технічного університету до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації задоволено частково.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з приміщення НОМЕР_2, гуртожитку НОМЕР_3 Запорізького національного технічного університету на АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2019 року за позовом Запорізького національного технічного університету до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку та зняття з реєстрації, скасовано.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову Національного університету "Запорізька політехніка" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з приписами статті 125, частини третьої статті 132 ЖК Української РСР відповідачів можливо виселити лише із наданням іншого житлового приміщення, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером та пропрацював в університеті більше 10 років.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу Національного університету "Запорізька політехніка" задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2020 року у цій справі скасовано.
Позов Національного університету "Запорізька політехніка" задоволено частково.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з приміщення НОМЕР_2 студентського гуртожитку АДРЕСА_3, закріпленого за Національним університетом "Запорізька політехніка" на праві оперативного управління.
В іншій частині позов залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що припинивши трудові відносини достроково, оформлені контрактом, строк дії якого визначено до 27 грудня 2017 року, за власним бажанням, ОСОБА_1, а відтак і члени його сім`ї, втратили право користування студентським гуртожитком як тимчасовим житлом, що надавалось саме на період роботи в університеті за строковим договором (контрактом).
При цьому, суд першої інстанції помилково зазначив, що на спірні правовідносини поширюється частина третя статті 132 ЖК Української РСР, оскільки дія вказаної норми поширюється на працівників, які працюють за безстроковим трудовим договором.
Не належить кімната № НОМЕР_1 у студентському гуртожитку і до службового приміщення, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки для набуття такого статусу її слід було вилучити із фонду гуртожитку та присвоїти такий статус, але кімната № НОМЕР_1 в гуртожитку статус службового у передбачений законом спосіб не набувала.
Крім того встановлено, що у ОСОБА_1 з 1995 року на праві власності є інше житлове приміщення - квартира АДРЕСА_4 (а. с. 139) та у його дружини - ОСОБА_2 з 2007 року є на праві власності 60/100 часток квартири АДРЕСА_5 (а. с. 137).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Руднєв О. О.,подав до суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 24 лютого 2021 рокута залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
20 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що наказ Міністерства освіти і науки України від 13 листопада 2007 року № 1004, яким затверджено Примірне положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, втратив чинність на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України "Про скасування наказів" від 01 березня 2013 року № 301.
Апеляційний суд не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 127/17026/18, в якій зазначено про неможливість виселення відповідачів, оскільки вони були вселені у кімнати гуртожитку на підставі ордеру, постійно проживають і зареєстровані там, тому вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є їхнім житлом у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції помилково зазначено, що спірне житлове приміщення не належить до статусу службового, а стаття 125 ЖК Української РСР не підлягає застосуванню. Конструкція частини третьої статті 132 ЖК Української РСР, яку застосував суд першої інстанції, є відсильною, тобто пряме посилання на статті 125 ЖК Української РСР, де перелічені конкретні категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення.
Крім того, апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки в позовній заяві позивач просив виселити відповідачів з приміщення НОМЕР_2 гуртожитку НОМЕР_3 Запорізького національного технічного університету, однак в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення зазначено: виселити відповідачів з приміщення АДРЕСА_3, закріпленого за Національним університетом "Запорізька політехніка" на праві оперативного управління.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Запорізький національний технічний університет є юридичною особою та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України.
За організаційно-правовою формою позивач є державною організацією (установою, закладом), що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 16 березня 2018 року. Наказом Міністерства освіти і науки України від 01 квітня 2019 року № 420 Запорізький національний технічний університет перейменовано у Національний університет "Запорізька політехніка".
Відповідно до даних автоматизованої системи "Юридичні особи" майно (будівлі, споруди, інші основні засоби і матеріальні цінності), в тому числі, гуртожитки НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_3 є державною власністю, знаходяться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплені за позивачем на праві оперативного управління.
Наказом від 28 серпня 2006 року № 128-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском, 29 серпня 2006 року до оголошення результатів конкурсу.
У зв`язку з прийняттям на роботу, 30 листопада 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було поселено у житловому приміщенні АДРЕСА_3 на підставі ордера від 30 листопада 2006 року № 1184 і договору найму житла від 30 листопада 2006 року.
Наказом від 17 січня 2007 року НОМЕР_3-К ОСОБА_1 було призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском, як обраного за конкурсом, за контрактом з 09 січня 2007 року до 08 січня 2012 року.
Наказом від 05 липня 2010 року № 133-К ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача кафедри обробки металів тиском 05 липня 2010 року за власним бажанням, у зв`язку з переходом на наукову пенсію.
Наказом від 19 липня 2010 року № 142-К ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача кафедри обробки металів тиском з 15 липня 2010 року до оголошення результатів конкурсу.
Наказом від 04 січня 2011 року № 1-К ОСОБА_1 призначено завідувачем кафедри обробки металів тиском як обраного за конкурсом з 28 грудня 2010 року до 27 грудня 2015 року.
Наказом від 25 жовтня 2011 року № 265-К ОСОБА_1 було продовжено дію контракту на посаді завідувача кафедри обробки металів тиском до 27 грудня 2017 року.
Наказом від 24 травня 2016 року № 257-К ОСОБА_1 - завідувача кафедри обробки металів тиском було переведено на посаду виконувача обов`язків завідувача кафедри технології машинобудування з 24 травня 2016 року до оголошення результатів конкурсу.
Наказом від 01 вересня 2016 року № 449-К ОСОБА_1 - виконувача обов`язків завідувача кафедри технології машинобудування було переведено з 01 вересня 2016 року на посаду виконувача обов`язків завідувача кафедри обробки металів тиском до оголошення результатів конкурсу.
Наказом від 01 лютого 2017 року № 56-К ОСОБА_1 - виконувача обов`язків завідувача кафедри обробки металів тиском з 01 лютого 2017 року переведено на посаду професора кафедри обробки металів тиском.
Наказом від 21 серпня 2017 року № 380-К ОСОБА_1 було звільнено з посади професора кафедри обробки металів тиском 30 серпня 2017 року за власним бажанням.
Позивач вказував, що з припиненням трудових відносин з університетом, ОСОБА_1 та члени його сім`ї мали звільнити займане житло - приміщення № НОМЕР_1 в студентському гуртожитку АДРЕСА_3, але добровільно не звільняють його від меблів та речей, хоча фактично в ньому не проживають.
Позивачем направлялось попередження від 14 грудня 2017 року № 39-109/3888, реєстр відправки попередження від 18 грудня 2017 року, але воно не отримано відповідачами, про що складено акт про відмову отримання попередження від 18 грудня 2017 року.
Знаходження речей відповідачів у приміщенні АДРЕСА_3 створює перешкоди позивачу у користуванні спірним приміщенням, яке не може бути надано для проживання студентам, які потребують житло.