Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 161/15629/19
провадження № 61-10805св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчук Григорій Ярославович, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчука Григорія Ярославовича, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації") Яремчука Г. Я., Похи В. А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
Позов обґрунтовано тим, що 09 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0523/08/74/22-CLNv, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 70 000,00 доларів США, та зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов договору та виконати інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені договором.
09 липня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1810, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором майновий поручитель передав в іпотеку кредитору нерухоме майно: нежиле приміщення, нотаріальна контора (літер А-2) загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (в 2010 році після реконструкції видано свідоцтво про право власності на 149 кв. м офісу нотаріальної контори) (далі - нежитлове приміщення).
26 вересня 2016 року проведено електронні торги з реалізації права вимоги за кредитним договором № 0523/08/74/22-CLNv, нежилого приміщення, переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокредит" (далі - ТОВ "ФК "Єврокредит").
05 жовтня 2016 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Єврокредит" укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя.
06 жовтня 2016 року між ТОВ "ФК "Єврокредит" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, ТОВ "ФК "Єврокредит" відступає, а ОСОБА_2 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. 09 липня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 1810.
28 лютого 2017 року державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчуком Г. Я. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34074309, про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_2 . У червні 2019 року ОСОБА_2 проник у приміщення нотаріальної контори, змінив замки та до сьогоднішнього дня здійснює свою діяльність.
Позивач вважає, що реєстрацію права власності на спірне приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_2 проведено із порушенням положень Закону України "Про іпотеку", оскільки письмова вимога-повідомлення про сплату заборгованості не була отримана ні боржником ОСОБА_3, ні іпотекодавцем ОСОБА_1, тому документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, державному реєстратору подано не було.
З огляду на зазначене, позивач просила суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 лютого 2017 року, прийняте державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчуком Г. Я., про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_2 та поновити запис про державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за ОСОБА_1 ;
- усунути перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори, шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_2 прийняте державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчуком Г. Я. у відповідності до вимог законодавства, тому відсутні підстави для його скасування та поновлення запису про державну реєстрацію права власності на дане приміщення за ОСОБА_1, а також відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні спірним нерухомим майном.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34074309 від 28 лютого 2017 року, прийняте державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчуком Г. Я., про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 .
Усунено перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори, шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного приміщення.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у вказаній справі. Відмовлено в позові в частині вимог про поновлення запису про державну реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_1 .
Судові рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ні боржнику ОСОБА_3, ні майновому поручителю, відмінному від боржника - ОСОБА_1, письмові вимоги кредитора не надсилались і вручені не були, тому станом на 28 лютого 2017 року державному реєстратору ОСОБА_4 не надано документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення нотаріальної контори, а відтак відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення.
У зв`язку із задоволенням позову про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні належним їй майном, а саме нежитловим приміщенням, шляхом виселення відповідача, оскільки припинила існувати правова підстава володіння майном ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про поновлення запису про державну реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори за ОСОБА_1, суд виходив з того, що внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації прав - автоматично поновить право власності попереднього власника.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2020 року ОСОБА_2, а у жовтні 2020 року ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Волинського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, у яких просять скасувати вказане судове рішення і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 16 липня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовано тим, щосудом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема неправильно застосовано судом апеляційної інстанції положення статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункт 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 02 липня 2020 року у справі № 171/21540/16-ц.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
Щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявники посилалися на не дослідження судом апеляційної інстанції та не надання правової оцінки доказам у справі.
Водночас, ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі, окрім іншого зазначив про порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, з огляду на неналежне його повідомлення про судове засідання апеляційного суду, чим, на його думку, його було позбавлено можливості прийняти участь у судовому засіданні та надати свої заперечення щодо апеляційної скарги.
Відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 липня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 0523/09/22-CLNv, згідно з умовами якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 70 000,00 доларів США для придбання земельної ділянки і будівництва житла та надав ОСОБА_3 кредит у межах цієї кредитної лінії, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних і кінцевим терміном повернення не пізніше 06 липня 2018 року ( а. с. 8-9).
З метою забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_3 зобов`язань цього ж дня між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1810, яким передано в іпотеку спірне нежитлове приміщення, нотаріальна контора. У пунктах 5.1-5.2 вказаного договору зробили застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, у випадку незадоволення вимог іпотекодержателя протягом 30 днів (а. с. 10-12).
Надалі АКБ "Форум" був реорганізований в ПАТ "Банк Форум".
05 жовтня 2016 року між ПАТ "Банк Форум" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Єврокредит" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 241-ф, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_3, що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення (пункт 1.1 та розділ "Тлумачення термінів" договору).
Крім того 05 жовтня 2016 року між банком (первісним іпотекодержателем) та ТОВ "ФК "Єврокредит" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 05 жовтня 2016 року № 241-Ф, банк відступає, а ТОВ "ФК "Єврокредит" набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. 09 липня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 1810, укладеного між банком та ОСОБА_1 . Наведений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1494.
06 жовтня 2016 року між ТОВ "ФК "Єврокредит" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 07-10/16, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_3, що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення (пункт 1.1 та розділ "Тлумачення термінів" договору).
06 жовтня 2016 року між ТОВ "ФК "Єврокредит" (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 06 жовтня 2016 року № 07-10/16, ТОВ "ФК "Єврокредит" відступає, а ОСОБА_2 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. 09 липня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 1810, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Маючи намір звернути стягнення на заставлене майно, ОСОБА_2, як кредитор та іпотекодержатель, сформував вимогу-повідомлення № 1 на ім`я ОСОБА_3, як боржника за кредитним договором, про негайну сплату заборгованості за кредитним договором та повідомив, що у разі невиконання зобов`язання протягом 30 днів з часу надіслання вимоги буде звернено стягнення на предмет іпотеки (а. с. 73-74).
Також було сформовано вимогу-повідомлення № 2 на ім`я іпотекодавця ОСОБА_1 (а. с. 67-69).
08 листопада 2016 ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 (боржнику) вимогу-повідомлення № 1, однак ця вимога не була йому вручена. Згідно із відміткою на конверті, який міститься на а. с 76, лист повернутий адресату ОСОБА_2 без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. До матеріалів справи цей конверт у закритому вигляді був долучений відповідачем ОСОБА_2 . У судовому засіданні суду апеляційної інстанції конверт розкрито, досліджено вкладену у нього кореспонденцію - вимогу-повідомлення № 1 на ім`я ОСОБА_3, яка після дослідження знаходиться на аркушах справи 195-197 і є аналогічною за змістом вимозі-повідомленні № 1, доданої ОСОБА_2 до письмових пояснень від 18 листопада 2019 року (а. с. 63-66, 73-74).
На підставі поданої ОСОБА_2 заяви рішенням державного реєстратора КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" Яремчука Г. Я. від 28 лютого 2017 року № 34074309 проведено державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення нотаріальна контора. Запис про реєстрацію права власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 19242975.
Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на день проведення державної реєстрації спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 із загальною площею 149 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності від 15 лютого 2010 року № 98-6, яке видане виконавчим комітетом Луцької міської ради.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України "Про іпотеку", і за відсутності в договорі відповідних умов необхідно виходити з такого.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Пунктом 5.3 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 5.4.1 договору іпотеки у випадку набуття, права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмету іпотеки на день придбання. У разі, якщо ціна предмету іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості, іпотекодержатель вправі задоволити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавця. Витрати на проведення експертної оцінки предмету іпотеки покладаються на іпотекодавця. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Отже, сторони у договорі іпотеки передбачили право іпотекодержателя відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на спірне майно позасудовим способом, тобто у іпотечному договорі міститься відповідне застереження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
- копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
- документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
- заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Як встановлено судом апеляційної інстанції маючи намір звернути стягнення на заставлене майно, відповідач ОСОБА_2, як кредитор та іпотекодержатель, сформував вимогу-повідомлення № 1 на ім`я ОСОБА_3, як боржника за кредитним договором, про негайну сплату заборгованості за кредитним договором та повідомив, що у разі невиконання зобов`язання протягом 30 днів з часу надіслання вимоги буде звернено стягнення на предмет іпотеки (а. с. 73- 74). Також було сформовано вимогу-повідомлення № 2 на ім`я іпотекодавця ОСОБА_1 (а. с. 67-69).
08 листопада 2016 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 (боржнику) вимогу-повідомлення № 1, однак ця вимога не була йому вручена, що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом із вкладеним у нього вимогою-повідомленням № 1, адресованим ОСОБА_3 . Згідно із відміткою на конверті, який міститься на а. с 76, лист повернутий адресату ОСОБА_2 без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Так в судовому засіданні апеляційного суду досліджено, долучений до матеріалів справи ОСОБА_2 конверт, який був у закритому вигляді, який у судовому засіданні було розкрито та досліджено, вкладену у нього кореспонденцію, а саме вимогу-повідомлення № 1 на ім`я ОСОБА_3 (а. с. 195-197), яка є аналогічною за змістом вимозі-повідомленні № 1, доданої ОСОБА_2 до письмових пояснень від 18 листопада 2019 року (а. с. 63-66, 73-74).
З огляду на зазначене, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про те, що направлена на ім`я іпотекодавця ОСОБА_1 вимога-повідомлення № 2 (іпотекодавцю) про сплату заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv. була вручена їй особисто, спростовуються описом цінного листа, адресованого на ім`я ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_1 направлено вимогу-повідомлення № 1, адресовану ОСОБА_3, і саме таку вимогу вона одержала особисто (а. с. 70, а. с. 66).
Судом апеляційної інстанції не встановлено доказів про направлення позивачу ОСОБА_1 вимоги-повідомлення № 2, яку ОСОБА_2 долучив як додаток до письмового пояснення від 18 листопада 2019 року, тобто відповідач їх не надав (а. с. 63-65, 67-69).
Вказані встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини свідчать про те, що боржнику ОСОБА_3 та майновому поручителю, який є відмінним від боржника - ОСОБА_1, письмові вимоги кредитора не були вручені, тому з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 24 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" станом на 28 лютого 2017 року державному реєстратору ОСОБА_4 не було надано документів, необхідних для про проведення державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення нотаріальної контори, тому були відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення.
Виходячи з вищевикладеного, висновки апеляційного суду в частині скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора є правильними та обґрунтованими, прийнятті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд враховує те, що постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 161/13889/17 було скасовано постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2019 року та додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2019 року та залишено в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2019 року, відповідно до якого визнано недійсним договір про передачу прав за договором про відступлення прав за іпотечним договором від 06 жовтня 2016 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Єврокредит" та ФОП ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрованому в реєстрі № 1507.
Доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції в зазначеній частині не спростовують. Тому колегія суддів дійшла висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції в цій частині без змін.
Доводи касаційних скарг про те, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захистом, Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Під час розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції враховано, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у вказаній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі (13 лютого 2020 року та 16 липня 2020 року), такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи касаційних скарг в цій частині не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального закону.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка з 16 січня 2020 року почала діяти у новій редакції, в аспекті ефективного способу захисту у реєстраційних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 905/633/19, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19.
Відтак, посилання у касаційних скаргах на постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а є необґрунтованими, оскільки вони сформовані щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, яка діяла до 16 січня 2020 року, на відміну від вказаної справи.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням нотаріальної контори, шляхом виселення з огляду на таке.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
Відповідно до норм ЖК УРСР виселення можливе лише з житлового приміщення.
У справі, яка переглядається спір виник, щодо нежитлового приміщення, а саме нотаріальної контори.
Нежитлове приміщення - це відокремлене в натурі приміщення, призначене для використання в цілях, не пов`язаних з мешканням у цьому приміщенні та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, яке є самостійним нерухомим майном і об`єктом цивільних прав.
Тому належним способом захисту у цій справі буде усунення перешкод у користуванні спірним нежитловим приміщенням, а саме нотаріальної контори, шляхом його звільнення.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням нотаріальної контори, шляхом виселення, залишив поза увагою, що виселення можливе лише з житлового приміщення, а якщо спір виник щодо нежитлового приміщення, то ефективним способом захисту буду усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням нотаріальної контори, шляхом його звільнення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням нотаріальної контори, шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного приміщення, слід змінити, а саме зобов`язавши ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори, шляхом звільнення даного приміщення.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо неналежного його повідомлення про судове засідання апеляційного суду, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги з огляду на таке.
Так в касаційній скарзі заявник зазначає, що в суді першої інстанції він повідомляв суд про те, що не являється державним реєстратором КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", у зв`язку із звільненням, а також повідомляв суду адресу свого проживання ( АДРЕСА_2 ).
Дані доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 був залучений до справи як державний реєстратор КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації". В позовній заяві міститься адреса КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (м. Луцьк, вул. Січова, 22А).
У листопаді 2019 року ОСОБА_4 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, до якого додав наказ про його звільнення з КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації". Однак у відзиві ОСОБА_4 зазначає саме адресу комунального підприємства, та не повідомляв суд про свою адресу проживання та адресу на яку йому необхідно надсилати всю кореспонденцію по справі (а. с. 51-53).
В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомленням вручення поштових відправлень, відповідно до яких було направлено державному реєстратору КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчуку Г. Я. копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та повідомлення про розгляд справи, які отримано 10 квітня, 21 квітня та 28 травня 2020 року представником КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (а .с. 154, 158, 186).
Тому, оскільки матеріали справи не містять заяви, або повідомлення ОСОБА_4 про направлення йому кореспонденції по справі на іншу адресу, крім тієї яка зазначена в позовній заяві, останній вважається повідомлений належним чином.
Крім того Верховний суд враховує те, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 (а. с. 251) відповідно до якої він зазначає адресу саме КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації".
Тому, враховуючи викладене, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо неналежного його повідомлення про судове засідання апеляційного суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим, вирішуючи спір у частині позовних вимог про скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, суд апеляційної не врахував, що державний реєстратор не може бути відповідачем у такій категорії справ.
Тому колегія суддів Верховного Суду частково приймає аргументи касаційних скарг щодо звернення позивача з позовом до неналежного відповідача, з огляду на таке.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема, державного реєстратора КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчука Г. Я.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що "позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчук Г. Я. є неналежними відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора прав КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчука Г. Я. необхідно відмовити із цієї підстави.
За таких обставин постанова апеляційного суду в частині позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" Яремчука Г. Я., підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.