Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 143/1433/18
провадження № 61-12259св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року у складі судді Бойка А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Сімекс-Агро" (далі - ТОВ "Концерн Сімекс-Агро") про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" 05 січня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК"
14 вересня 2006 року № 040683800345 терміном на 10 років.
У подальшому позивачу стало відомо, що 17 вересня 2010 року за
№ 041005100335 було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі строком на 20 років. Разом із тим, ОСОБА_1 як власник земельної ділянки не підписував вказаної додаткової угоди, а про її наявність дізнався лише після закінчення терміну дії договору.
У ході розгляду справи у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми відповідача ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2019 року було замінено первісного відповідача -
ТОВ "Концерн Сімекс-Агро" на належного відповідача - ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" (а. с. 39-40, т. 2).
З урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову (а. с. 74-75, т.2), яка прийнята ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року (а. с. 84-85, т. 2), ОСОБА_1 остаточно просив суд:
- скасувати запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП "Центр ДЗК" від 17 вересня 2010 року за № 041005100335 та запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39166694 від 11 січня 2018 року) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- зобов`язати ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області
від 29 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП "Центр ДЗК" від 17 вересня 2010 року за № 041005100335 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39166694 від 11 січня 2018 року) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зобов`язано ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі, зареєстрованій у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК" 17 вересня 2010 року за № 04005100335, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39166694 від 11 січня 2018 року), виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою, таким чином, вказаний правочин є неукладеним.
З огляду на зазначене, реєстрація права оренди на земельну ділянку за відповідачем у випадку, коли додаткову угоду до договору оренди позивач не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права.
При цьому суди посилалися на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 та постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, апеляційний суд вважав, що з позовом позивач звернувся в межах трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справу № 143/1433/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип змагальності сторін та взято до уваги недопустимий та недостовірний висновок експертизи.
Висновок експертизи не дає конкретної відповіді, на якому примірнику додаткової угоди до договору оренди підпис виконано не позивачем, а тому не розкритим залишилося питання достовірності підпису. Також пропущений пункт "2", а тому існує ймовірність, що висновок є неповним.
Поклавши в основу спірний висновок експертизи, судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20, відповідно до якого за відсутності достатньої кількості зразків підпису для почеркознавчого дослідження експерт не міг встановити або виключити належність цих підписів певній особі.
Суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, підписаний представником ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги та законністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновок експерта у цій справі мав чіткий характер, експертом було надано відповіді на поставлені питання, у зв`язку з чим правомірно взятий до уваги судами, а необхідність у проведенні додаткової експертизи була відсутня.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а. с. 44-45, т. 1).
05 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн Сімекс-Агро", яке у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми замінено на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на
10 років. Договір зареєстровано 14 вересня 2006 року за № 040683800345 у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" (а. с. 7-8, т. 1).
17 вересня 2010 року здійснена державна реєстрація (запис
№ 041005100335) додаткової угоди до вказаного договору оренди, строком на 20 років (а. с. 9, т. 1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додаткова угода зареєстрована рішенням № 39166694 від 11 січня 2018 року (а. с. 13, т. 1).
З висновку судової-технічної та почеркознавчої експертизи від 10 липня
2019 року за № 2405/2406/19-21 встановлено, що підписи від імені
ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі (дата 05 січня 2006 року № 686), площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 227-231, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, між сторонами виник спір щодо недійсності додаткової угоди з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на її укладення, у зв`язку з чим позивач просив суд скасувати запис про проведену реєстрацію додаткової угоди та повернути земельну ділянку власникові.
Відповідно до законодавчого визначення правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У справі, що переглядається, встановлено з висновку судової-технічної та почеркознавчої експертизи від 10 липня 2019 року за № 2405/2406/19-21, що підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі (дата 05 січня 2006 року № 686), площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження
№ 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.
Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
ОСОБА_1 просив суд скасувати запис про проведену реєстрацію Вінницькою філією ДП "Центр ДЗК" від 17 вересня 2010 року за
№ 041005100335 та запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39166694 від 11 січня 2018 року) про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, додаткова угода зареєстрована рішенням № 39166694 від 11 січня 2018 року.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю.
Отже, реєстрація права оренди ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власникові є ефективним,
а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.
З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильними та обґрунтованими.
Колегія суддів враховує помилкове посилання апеляційного суду на те, що позивач звернувся із позовом у межах трирічного строку та не пропустив строк позовної давності, оскільки у цьому випадку усунення перешкод у користуванні належним майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Разом із тим, вказане посилання апеляційного суду не призвело до неправильного вирішення спору по суті, а тому не може бути скасоване законне та справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги про порушення судами принципу змагальності сторін, оскільки судами взято до уваги недопустимий і недостовірний висновок експертизи та відмовлено у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
У справі, що переглядається, ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 05 березня 2019 року задоволено клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи та поставлено на розгляд експертизи питання про те, чи виконаний підпис від імені
ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі ним чи іншою особою (а. с. 163, т. 1).
Відповідно до вимог статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до висновку судової-технічної та почеркознавчої експертизи
від 10 липня 2019 року за № 2405/2406/19-21 встановлено, що підписи
від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі (дата
05 січня 2006 року № 686), площею 2,8819 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0076, виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 227-231, т. 1).
ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" звернулося до суду із клопотання про проведення додаткової експертизи.
Відповідно до положень статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області
від 29 березня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено
(а. с. 117-118, т. 1).
Ухвала суду мотивована тим, що додаткова судова експертиза призначається у випадку неповноти або неясності висновку експерта, а повторна - лише у разі обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта та порушень у її проведенні.
Разом із тим, експертним висновком надано відповіді на всі поставлені перед експертом питання, відповіді чіткі та однозначні, висновок відповідає вимогам належності, достовірності та допустимості.
Таким чином, оскільки висновок експерта проведеної експертизи мав чіткий характер, експертом надано вичерпні відповіді на поставлені питання, при цьому експерт був допитаний у судовому засіданні, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання, яке не було належним чином мотивоване, про проведення додаткової експертизи.
Суд першої інстанції надав достатнє та обґрунтоване мотивування відсутності підстав для проведення у справі додаткової експертизи.
Доводи касаційної скарги, спрямовані на незгоду відповідача із висновком експертизи, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").
Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
При цьому порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при дослідженні вказаного питання колегією суддів не встановлено.
З огляду на зазначене, безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові
від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цій справі застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що
в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду