Постанова
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 711/1326/20
провадження № 61-4310св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська Аліса Анатоліївна, ОСОБА_4, орган опіки та піклування м. Черкаси,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року в складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Василенко Л. І.,
Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Михайловська Аліса Анатоліївна, ОСОБА_4, орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання правочину недійсним та визнання дій нотаріуса незаконними,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус МихайловськаА. А., ОСОБА_5, орган опіки та піклування м. Черкаси, про визнання правочину недійсним та визнання дій нотаріуса незаконними.
Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровувана) укладений договір дарування 5/12 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу
Михайловською А. А.
З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року йому стало відомо про порушення вищевказаним правочином житлових прав малолітнього ОСОБА_2 .
При посвідченні договору дарування від 30 жовтня 2008 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А. А. порушила статтю 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", оскільки не перевірила згоди органу опіки та піклування на вчинення вказаного правочину.
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, просив:
- визнати дії приватного нотаріуса Михайловської А. А. при посвідченні договору дарування 5/12 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_2, від 30 жовтня 2008 року незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси малолітнього ОСОБА_2 ;
- визнати договір дарування 5/12 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_2, від 30 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, недійсним із часу його посвідчення та застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що житлові права та охоронювані законом інтереси малолітнього ОСОБА_2, в інтересах якого ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оспорюваним договором дарування від 30 жовтня 2008 року не порушені, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що на момент вчинення вказаного правочину позивачу ОСОБА_1 та його малолітньому сину ОСОБА_2 належало право власності або право користування відповідною частиною домоволодіння на АДРЕСА_1 .
При цьому судом враховано, що співвласником 1/3 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (мати позивача та баба малолітнього ОСОБА_2 ), проте на момент виникнення спірних правовідносин малолітній ОСОБА_2 не проживав разом із нею у належній їй частині житлового будинку, а тому посилання позивача на вчинення оспорюваного правочину без згоди органу опіки та піклування не заслуговують на увагу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року залишено без змін. Виключено з мотивувальної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року посилання на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У червні 2021 року справа № 711/1326/20 передана до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивач, його малолітні діти, а також ОСОБА_6 не втратили інтерес до житлового будинку, що є ключовим фактом, який має досліджуватися судами при розгляді спорів щодо втрати права користування житлом. Суди помилково послались на те, що позивач був обізнаний про існування оспорюваного правочину на підставі судових рішень, оскільки ОСОБА_1 брав участь у розгляді вказаних справ як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги. Суд безпідставно не витребував у приватного нотаріуса нотаріальну справу щодо посвідчення договору дарування від 30 жовтня 2008 року, у зв`язку з чим не з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У липні 2021 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, надіслав до Верховного Суду пояснення, у яких вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, що підтверджується відповідними доказами, доданими до пояснень. Вказує, що, отримавши в дар 5/12 часток житлового будинку відповідач вчиняє протиправні дії, спрямовані на позбавлення права власності ОСОБА_6 .
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_3 мотивований тим, що позивач вводить суд в оману, оскільки ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не були власниками (співвласниками) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а тому не мали права ним користуватись або в ньому проживати. ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_2 (з самого народження) постійно проживали та продовжують проживати разом із матір`ю дитини за іншою адресою. Суди попередніх інстанцій не позбавляли житлових прав ОСОБА_2, а лише констатували, що останній не проживав у вказаному будинку. При цьому оспорюваний договір дарування від 30 жовтня 2008 року не призвів до порушення прав співвласника будинку - ОСОБА_6, яка є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 122, т. 1).
30 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 (дарителем) та ОСОБА_3 (обдарованою) укладений договір дарування 5/12 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1 . Договір дарування частини будинку укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А. А., зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 листопада 2008 року (а. с. 8-9, т. 1).
Згідно з довідкою Служби у справах дітей виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси від 18 травня 2009 року № 144-2, 30 жовтня 2008 року ОСОБА_4 подарував свої 5/12 часток домоволодіння на АДРЕСА_1 . 29 жовтня
2008 року у вказаному будинку був зареєстрований малолітній онук ОСОБА_6 - ОСОБА_2 . Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_4 на час дарування своїх часток, виокремлених шляхом закладання дверей та створенням іншого входу, мав окрему будинкову книгу, окремий вхід у приміщення. Крім того, за довідкою квартального комітету № 11 на час укладання угоди в його частині домоволодіння малолітні та неповнолітні діти не були зареєстровані. Отже, малолітній ОСОБА_2 був зареєстрований у 1/3 частці будинку, що належить на праві власності ОСОБА_6 . Згода органу опіки та піклування на укладення договору дарування 5/12 часток будинку на АДРЕСА_1, що належали на праві власності ОСОБА_4, не потрібна, оскільки в цій частині житла малолітні або неповнолітні діти не мають ні права власності, ні права користування (а. с. 56, т. 1).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2015 року в справі № 711/4237/14-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до
ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, треті особи: орган опіки та піклування Черкаської міської ради, публічне акціонерне товариство "Черкасигаз", про встановлення факту протиправної поведінки відповідачів, визнання поважними причини тимчасової відсутності за місцем проживання, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом, відновлення системи опалення, встановлення особистого сервітуту щодо користування приміщенням (а. с. 109-114, т. 1).
З рішення Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року в справі
№ 711/5443/14-ц, вбачається, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_11 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою та зустрічним позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Михайловської А. А., треті особи: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_11, про визнання недійсним договору дарування, скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування відмовлено (а. с. 49-51, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.