Постанова
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 486/454/20
провадження № 61-9735св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. С., Ямкової О. О., в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації прав на речове майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), ОСОБА_2, про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації прав на речове майно.
Позов мотивований тим, що 17 серпня 2006 року вона придбала квартиру
АДРЕСА_1 за отримані від товариства з
обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі -
ТОВ "Український промисловий банк") кредитні кошти в сумі 24 700,00 дол. США.
Виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 вересня 2006 року
№ 310П/2006 забезпечувалось іпотечним договором від 27 вересня
2006 року, укладеним між нею та банком, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
30 червня 2010 року між Національим банком України, ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, за умовами якого останнє набуло право вимоги за її зобов`язаннями.
23 квітня 2018 року ПАТ "Дельта Банк" на підставі іпотечного договору від 27 вересня 2006 року зареєструвало за собою право власності на належну їй квартиру АДРЕСА_1, яку 26 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу відчужило ОСОБА_2 .
Посилаючись на порушення відповідачами Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ПАТ "Дельта Банк" на квартиру
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та відновити запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 203, т. 1).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 березня 2020 року, а саме: арешт на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1539045448108, яка належить ОСОБА_2 .
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вважав, що відсутні процедурні порушення під час реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк", оскільки для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні лише воля та вчинення дій із боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Відхиляючи посилання ОСОБА_1 на порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд першої інстанції виходив із того, що остання не надала доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 є її єдиним житлом та використовується як постійне місце проживання.
Короткий змістпостановисуду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Чекановського С. І. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області про реєстрацію 23 квітня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк" право власності на квартиру АДРЕСА_1, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 40804288 від 25 квітня 2018 року, номер запису про право власності - 25878859. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 квітня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Антипової І. В. про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2019 року права власності за
ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 46668449 від 26 квітня 2019 року, номер запису про право власності - 31365575. Відновлено речове право ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, яке було зареєстроване за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2006 року, реєстраційний номер майна - 15734307, номер запису - 178 у книзі № 25, дата прийняття рішення про державну реєстрацію та дата внесення запису - 21 серпня 2006 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Встановивши, що площа квартири АДРЕСА_1 становить 49,9 кв. м, вказана нерухомість є єдиним житлом ОСОБА_1 і використовується нею як місце постійного проживання, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна квартира не може бути примусово стягнута під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ "Дельта Банк" як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору від 27 вересня 2006 року, укладеного в іноземній валюті.
Враховуючи, що речове право на спірну квартиру було зареєстровано за іпотекодержателем ПАТ "Дельта Банк" незаконно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останнє не мало права розпоряджатись нею шляхом укладення 26 квітня 2019 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_2,
а тому вказаний правочин відповідно до статті 203 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.
У серпні 2021 року справа № 486/454/20 передана до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд визнав недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири та повернув квартиру позивачу на підставі статей 203, 215 ЦК України, проте не перевірив обставини добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування статей 387, 388 ЦК України. Оскільки він не знав і не міг знати, що придбав квартиру у ПАТ "Дельта Банк", яке не мало права це майно відчужувати, відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири. Витребування майна у добросовісного набувача допускається лише з підстав частини першої статті 388 ЦК України і не регулюються законами України з питань майнового забезпечення, а тому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на спірні правовідносини. Задоволення позовних вимог про витребування у відповідача як добросовісного набувача квартири АДРЕСА_1 призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 (а. с. 5, т. 1).
27 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений кредитний договір № 310П/2006, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 24 700,00 дол. США строком
до 26 вересня 2031 року (а. с. 7).
Відповідно до пункту 1.4. вищевказаного кредитного договору метою кредиту є придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Того ж дня в забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки є квартира
АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 (а. с. 10-11, т. 1).
У випадку порушень іпотекодавцем обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, у якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4. цього договору. У випадку настання будь-якої з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 4.1. цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункти 4.2-4.4.1. іпотечного договору).
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, згідно з пунктом 4.1 якого на користь ПАТ "Дельта Банк" передані права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і ПАТ "Дельта Банк" стає новим кредитором, у тому числі і за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_1 (а. с. 165-166, т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2012 року частково задоволені позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2006 року № 310П/2006 станом на 13 березня 2012 року в сумі 67 829,69 грн. У задоволенні вимоги про дострокове повернення кредитних коштів відмовлено (а. с. 12-13, т. 1).
06 грудня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору через порушення зобов`язання, в якій попереджало про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказана вимог отримана ОСОБА_1 08 грудня 2017 року (а. с. 169, т. 1).
23 квітня 2018 року за заявою ПАТ "Дельта Банк" на підставі іпотечного договору, договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, листа-вимоги право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ "Дельта Банк" (а. с. 97, т. 1).
26 квітня 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу шляхом проведення відкритих торгів (електронного аукціону) квартири
АДРЕСА_1 (а. с. 172-174, т. 1).
Того ж дня право власності на спірну квартиру зареєстровано за покупцем ОСОБА_2 (а. с.151, т. 1).
Згідно з довідками Центру надання адміністративних послуг м. Южноукраїнськ станом на 16 травня 2019 року, 09 березня 2021 року
у квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а. с. 26, т.1, а. с. 87,
т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.