Постанова
Іменем України
11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 757/1997/20-ц
провадження № 61-11355св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С., Петрова Є. В.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач ?ОСОБА_1,
відповідачі ?акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця", ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ? АТ "Українська залізниця") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року № 494 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815" його введено до складу правління ПАТ "Українська залізниця", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця". 23 серпня 2016 року сторони уклали контракт.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815" ОСОБА_1 виведено зі складу правління АТ "Укрзалізниця".
Наказом (розпорядженням) АТ "Укрзалізниця" від 14 червня 2019 року № 122/ос його звільнено з посади члена правління на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі ? КЗпП України), з яким він був ознайомлений в цей же день.
Проте йому в день звільнення не виплачена щорічна премія за 2016 рік, яка є складовою заробітної плати і яка була передбачена контрактом.
Лише на засіданні Наглядової Ради АТ "Укрзалізниця" 19 червня 2019 року згідно з витягом із протоколу від 17 вересня 2019 року № А-12/56 прийнято рішення про схвалення досягнутих показників відносно карт оцінки результатів праці за 2016 рік, що є підставою для прийняття Правлінням товариства рішення про нарахування та виплату членам правління попереднього складу річної премії за 2016 рік у розмірі 2 533 531,47 грн. Фактично ж виплачено позивачу вказану винагороду за 2016 рік було лише 25 жовтня 2019 року.
Оскільки роботодавцем не виконано вимоги статті 116 КЗпП України про виплату при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, то на роботодавця покладається відповідність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути на свою користь із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 червня 2019 року до 25 жовтня 2019 року в сумі 1 812 979 грн.
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що премія за 2016 рік позивачу не була виплачена в день звільнення, а виплачена лише 25 жовтня 2019 року, а тому висновок судів про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України є передчасним.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печорського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 130,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, істотність диспропорції заявленої позивачем суми, що підлягає стягненню, нетривалий період затримки розрахунку, врахувавши те, що у разі присудження позивачу до виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій сумі можуть бути порушені права інших працівників АТ "Українська залізниця" на оплату їх праці, виходив із того, що розмір відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, визначивши його у розмірі 18 130,00 грн, тобто 1 % від заявленої позовної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711 /16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 145/1041/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. У день звільнення позивача з роботи із ним проведено повний розрахунок та позивач не мав будь-яких претензій до роботодавця, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Умовами контракту, укладеного із позивачем, не передбачено конкретного розміру премії, який виражено у грошовій чи іншій формі, відсоткове співвідношення до окладу чи іншої суми. Судом апеляційної інстанції не застосовано норм статті 62 Закону України "Про акціонерне товариство", статті 144 КЗпП України, а також не враховано, що судовий спір щодо умов оплати праці за час перебування особи на посаді члена правління товариства не може регулюватися нормами КЗпП України.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від ЗО січня 2019 року у справі № 910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 759/5698/17, від 24 квітня 2021 року у справі № 459/1759/20, від 11 листопада 2020 року у справі № 202/913/19, від 04 червня 2021 року у справі № 280/1198/20, у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1626цс17. Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, не врахував, що позивач отримав виплату премії за 2016 рік лише у 2019 році, тобто після спливу трьох років, наглядова рада АТ "Українські залізниці" безпідставно не схвалювала протягом трьох років затверджену картку оцінки результатів праці члена правління, відповідачем не надано докази на підтвердження виникнення порушення прав третіх осіб. Заявник вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Між сторонами не виник спір щодо розміру річної премії за 2016 рік, а тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 117 КЗпП України до спірних відносин та застосуванню підлягає частина перша статті 117 КЗпП України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 26 липня, 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справу № 757/1997/20-ц передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга АТ "Українська залізниця" подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, З частини другої статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що твердження відповідача про неможливість застосувати до спірних правовідносин моделі "роботодавець-працівник" не відповідає ні вимог законодавства, ні укладеному між сторонами контракту. Посилання відповідача на те, що спір є корпоративний та до спірних правовідносин не застосовуються норми КЗпП України є безпідставними. Щодо доводів позивача про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, то у зазначеній справі відносини не є подібними тим, які виникли у справі, яка є предметом касаційного перегляду. Із урахуванням норм чинного законодавства та контракту, укладеного між сторонами, позивач мав право на отримання винагороди у повному обсязі, а не тільки на отримання посадового окладу, як про це зазначає відповідач. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що оплата позивачу премії за 2016 рік здійснена за рахунок зменшення соціальних гарантій працівників АТ "Українська залізниця", а також відсутній будь-який сертифікат або висновок Торгово-промислової палати України або її регіонального органу про те, що відповідач несвоєчасно виплатив премію за 2016 року лише у 2019 році з підстав настання форс-мажору або інших дій, які не можна було б передбачити.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 по суті зводяться до переоцінки доказів, які були дослідженні судами, та незгодою щодо визначеного апеляційним судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить будь-якої правової аргументації щодо законності оскаржуваної постанови, у ній не зазначено, які норми матеріального права неправильно застосовані судом, які норми процесуального права порушені судом.
У вересні 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 серпня 2016 року між ПАТ "Укрзалізниця" та ОСОБА_1 укладено контракт, який є особливою формою строкового трудового договору. За умовами контракту ОСОБА_1 призначається на посаду члена Правління ПАТ "Укрзалізниця" (т. 1, а. с. 11-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 488 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815" ОСОБА_1 виведено зі складу Правління АТ "Укрзалізниця" з припиненням відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України його повноважень як члена Правління.
Згідно з наказом (розпорядженням) АТ "Укрзалізниця" від 14 червня 2019 року № 1226/ос ОСОБА_1 звільнено з 14 червня 2019 року у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України, підстава ? постанова Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 488. У наказі зазначено, що ОСОБА_1 виплачується компенсація за 13 днів відпустки за період з 28 вересня 2018 року до 14 червня 2019 року та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку на підставі статті 44 КЗпП України (т. 1, а. с. 23).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Наглядової ради АТ "Укрзалізниця" від 19 червня 2019 року схвалено досягнення виконання показників членами Правління попереднього складу відносно Карт оцінки результатів праці за 2016 рік, що є підставою для прийняття Правлінням рішення про нарахування та виплату членам Правління премії за 2016 рік, а саме: ОСОБА_1 ? 2 533 531,47 грн (т. 1, а. с. 26-27).
Згідно з випискою з особового рахунку позивача 25 жовтня 2019 року вказану премію було перераховано позивачу (т. 1, а. с. 29).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.