Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 755/8142/18
провадження № 61-8355св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Організація об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти",
третя особа - директор Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти" Луценко Наталія Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти" та директора Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти" Луценко Наталії Анатоліївни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Гуля В. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти", третя особа - директор Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти" Луценко Наталія Анатоліївна, про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2018 року звернулася до суду з позовом до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей "Наші діти" (далі - ООГ ЦЗД "Наші діти"), в якому просила визнати незаконними та скасувати накази від 14 лютого 2018 року № 07-к та від 27 квітня 2018 року; поновити її на посаді сімейного вихователя ООГ ЦЗД "Наші діти"; стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 317 грн.
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що 16 лютого 2015 року її було прийнято на посаду сімейного вихователя до ООГ ЦЗД "Наші діти" на підставі наказу від 16 лютого 2015 року № 10-к.
27 квітня 2018 року ООГ ЦЗД "Наші діти" видала наказ № 17-к про припинення трудового договору, відповідно до якого її звільнено з посади сімейного вихователя у зв`язку зі скороченням штату та зміною організаційної структури ООГ ЦЗД "Наші діти".
Вважає звільнення незаконним та безпідставним, оскільки наказ від 14 лютого 2018 року № 07-к підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання. Крім того, вказаний наказ не містить підтвердження змін в організації праці та виробництва, відсутнє підтвердження скорочення чисельності або штату працівників. Разом з тим, наказ від 27 квітня 2018 року № 17-к про звільнення є незаконним, оскільки він був виданий на підставі наказу від 14 лютого 2018 року № 07-к, тому процедура звільнення була проведена із грубим порушенням вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
У зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець не запропонував працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, просила задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 10 вересня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Київський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року залишив без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Романцова Т. В., задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не встановив, чи пропонував роботодавець позивачу наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду за відповідною спеціальністю чи іншу вакантну посаду, яку ОСОБА_1 може виконувати відповідно до її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивачу доведено до відома, що їй буде надано у подальшому гарантії як особі, яка має статус опікуна, матеріальне заохочення, тощо не є належним виконанням обов`язку роботодавця відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки вказані гарантії і заохочення не можуть замінювати встановлені трудовим законодавством гарантії для працівників при звільненні.
Крім того, суди не надали належної оцінки штатному розпису ООГ ЦЗД "Наші діти", затвердженому 31 січня 2018 року, який містить посади вихователів та сімейних вихователів.
Суди не врахували, що пропозиція роботодавця укласти договір про надання послуг не є виконанням обов`язку роботодавця, визначеного статтею 49-2 КЗпП України щодо запропонування працівнику наявної на підприємстві роботи.
Також не є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 здійснювала повноваження щодо належного утримання, виховання та розвитку дітей, а не роботу (трудову функцію) в межах режиму роботи ООГ ЦЗД "Наші діти".
Відповідно до статті 186-1 КЗпП України гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою-восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Вирішуючи спір у справі, суди також не врахували вказані норми права та не перевірили дотримання роботодавцем при звільненні позивача встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років.
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 27 травня 2020 року позов задовольнив частково.
Визнав незаконним наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року ООГ ЦЗД "Наші діти" "Про припинення трудового контракту".
Поновив ОСОБА_1 на посаді сімейного вихователя ООГ ЦЗД "Наші діти" з 30 квітня 2018 року.
Стягнув з ООГ ЦЗД "Наші діти" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня до 25 травня 2018 року у розмірі 7 317 грн (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).
Стягнув з ООГ ЦЗД "Наші діти" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
В решті вимог відмовив.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Стягнув з ООГ ЦЗД "Наші діти" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 409,60 грн.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що посада вихователя не була вакантною на день попередження про наступне звільнення та на день звільнення позивача. Тому позивач могла реалізувати своє право на працю, звернувшись із відповідною заявою до відповідача.
Судом також не встановлено іншу вакантну роботу, яка б існувала на цьому підприємстві на день попередження про звільнення чи на день звільнення позивача, яку працівник може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду.
Однак, під час звільнення позивача з посади сімейного вихователя не було дотримано норм права щодо встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років.
Зміна умов праці шляхом звільнення з посади працівника та пропонування укласти цивільно-правову угоду без дотримання гарантій, передбачених статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України, не є належним виконанням власником норм трудового законодавства та суперечить визначеним законом гарантіям, які діють під час такого звільнення.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання наказу від 14 лютого 2018 року № 07-к незаконним та його скасування місцевий суд виходив з того, що оспорюваний наказ підписаний директором ООГ ЦЗД "Наші діти" ОСОБА_3, а не засновником Громадської організації "Німецько-польсько-українське товариство в Україні" в особі керівника Луценко Н. А., однак сам лише факт перевищення особою своїх повноважень при підписанні оспорюваного наказу не може слугувати єдиною підставою для визнання його незаконним.
Київський апеляційний суд постановою від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ООГ ЦЗД "Наші діти" залишив без задоволення та стягнув на користь ОСОБА_1 з ООГ ЦЗД "Наші діти" суму середнього заробітку за період 26 травня 2018 року до 27 травня 2020 року. В іншій частині рішення залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача з посади сімейного вихователя не було дотримано вказаних норм права щодо встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років. Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Однак, суд першої інстанції помилково при визначенні середньоденної заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу визначив середньоденну заробітну плату шляхом ділення заробітної плати за останні два місяці роботи перед звільненням на кількість календарних, в ці місяці, неправильно застосувавши положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків щодо розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Київський апеляційний суд 09 червня 2021 року прийняв до постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року додаткову постанову такого змісту: "Апеляційну скаргу Організації об`єднання громадян Центру захисту дітей "Наші діти" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей "Наші діти" (код ЄДРПОУ 35912325) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за період з 26.05.2018 року по 27.05.2020 року у розмірі 242 440 грн. 00 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції."
Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що в резолютивній частині постанови вирішено питання про право, але не зазначено точної грошової суми, присудженої до стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 26 травня 2018 року до 27 травня 2020 року у розмірі 242 440 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Від ООГ ЦЗД "Наші діти" 19 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Від директора ООГ ЦЗД "Наші діти" Луценко Н. А. 28 травня2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ООГ ЦЗД "Наші діти" мотивована тим, що рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку лише в частині середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зазначене судове рішення оскаржувалося в апеляційному порядку відповідачем також в частині визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, однак у постанові не зроблено жодних висновків щодо мотивів відхилення доводів апеляційної скарги відповідача.
Вказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції принципу рівності сторін та ухвалення постанови про порушення вимог статей 2, 69, 263, 265, 382 ЦПК України.
Суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв`язку з її поданням з пропуском строку, встановленого статтею 49 ЦПК України, і позивач не заявляв клопотання щодо його поновлення. Натомість апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість стягнення з відповідача суми середнього заробітку за період з 26 травня 2018 року до 27 травня 2020 року.
Відповідачем оскаржувалося рішення не лише в частині скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку, але й в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.
Посилання позивача про заборону звільнення опікунів з підстав передбачених частиною першою статті 40 КЗпП України є помилковим в частині тих осіб, які не підпадають під ознаки встановлені статтею 184 КЗпП України, що узгоджується із судовою практикою, висловленою у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 802/3080/14-а, рішенні Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2017 року у справі № 458/1319/16-ц та постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 9921/11/9104.
Суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 926/1795/18.
Касаційна скарга директора ООГ ЦЗД "Наші діти" Луценко Н. А. мотивована тим, що ОСОБА_1 як момент звільнення, так і станом на період розгляду справи не мала статусу одинокої матері, яка має на утриманні дитину віком до 14 років або дитину-інваліда. Судами помилково ототожнене поняття "опікун" та "одинока матір".
Відсутня жодна норма матеріального права, яка б прямо забороняла звільнення з ініціативи роботодавця осіб, які мають статус опікуна.
Обговорення та оцінка доцільності скорочення чисельності або штату працівників установи виходить за межі судової компетенції, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власникові або уповноваженому ним органу, що закріплено у частині третій статті 64 ГК України та підтримано Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_1 у вересні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги ООГ ЦЗД "Наші діти" та директора ООГ ЦЗД "Наші діти" Луценко Н. А., в яких заявник просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що за наявності вакантної посади та за наявності переважного права на залишення на робочому місці, саме вихователям/соціальним педагогам, а не сімейному вихователю-опікуну, тобто їй мали б запропонувати вакантні посади, які були наявні і на їх місце приймали на роботу нових працівників. Тобто у протиправний спосіб зі штату ООГ ЦЗД "Наші діти" були виведені посади сімейних вихователів, які ще й мали статус опікунів.
Всі протиправні дії ООГ ЦЗД "Наші діти" були спрямовані не на всіх працівників, а на конкретну групу працівників - осіб, що мали спеціальний статус, тобто свідомо та навмисно були порушені права осіб із спеціальним статусом - опікунів, які були штатними працівниками та виконували трудову функцію.
Звертаючись до суду з позовом, вона просила на підставі статті 235 КЗпП України стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, не знала та не могла знати про те, що розгляд справи затягнеться. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має рахуватися від дня незаконного звільнення з роботи по час винесення судом рішення, тобто з 01 травня 2018 року до 27 травня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою директора ООГ ЦЗД "Наші діти" Луценко Н. А. та витребував її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва.
Справа № 755/8142/18 надійшла до Верховного Суду 28 липня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ООГ ЦЗД "Наші діти".
Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ООГ ЦЗД "Наші діти" та директора ООГ ЦЗД "Наші діти" Луценко Н. А. про розгляд справи за участю їх представників. Продовжив ОСОБА_1 до 13 вересня 2021 року строк на подання відзивів на касаційні скарги. Справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1421 затверджено Типове положення про центр захисту дітей "Наші діти", відповідно до якого Центр захисту дітей "Наші діти" - заклад соціального захисту дітей, призначений для перебування дітей віком до 18 років і надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної та інших видів допомоги. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується структурним осередком Німецько-Польсько-Українського товариства в Україні. Центр є юридичною особою і діє на підставі Положення.
Між ООГ ЦЗД "Наші діти" та ОСОБА_1 12 лютого 2015 року було укладено контракт, відповідно до умов якого ОСОБА_1 приймається на роботу в ООГ ЦЗД "Наші діти" на посаду сімейного вихователя з 16 лютого 2015 року із випробувальним терміном три місяці. Цей контракт є безстроковим трудовим договором.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 листопада 2017 року № 622 ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_6 позбавлена батьківських прав на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2016 року. Батько ОСОБА_7 помер. Відповідальність за збереження житла її підопічної, покладено на ОСОБА_1 .
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 листопада 2017 року № 631 ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_9 та батько ОСОБА_10 позбавлені батьківських прав на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 листопада 2005 року, та покладено відповідальність за збереження житла її підопічної.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 грудня 2017 року № 860 ОСОБА_1 призначено піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, та покладено відповідальність за збереження житла її підопічного.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 грудня 2017 року № 709 сімейного вихователя ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв`язку з тим, що мати ОСОБА_12 позбавлена батьківських прав на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року. На момент оформлення опіки ОСОБА_13 свого житла та майна не мала.
ООГ ЦЗД "Наші діти" 14 лютого 2018 року видано наказ № 07-к "Про зміни в організації праці та виробництва", яким для приведення у відповідність структури ООГ ЦЗД "Наші діти"вимогам "Типового положення", 30 квітня 2018 року виведено із штату посади сімейних вихователів, які за своєю правовою природою є опікунами та/або батьками-вихователями, що відповідно до пункту 15 "Типового положення" проживають разом з дітьми і виконують обов`язки з утримання та виховання згідно з вимогами законодавства, але не є штатними працівниками центру.
Сімейний вихователь ООГ ЦЗД "Наші діти" ОСОБА_1 14 лютого 2018 року була ознайомлена із наказом № 07-к "Про зміни в організації праці та виробництва з 01 травня 2018 року в зв`язку із вивільненням та скороченням посад сімейних вихователів" та відмовилась його підписати.
Наказом ООГ ЦЗД "Наші діти" від 27 квітня 2018 року № 17-к/1 "Про припинення трудового контракту" сімейного вихователя ОСОБА_1 звільнено 30 квітня 2018 року у зв`язку із скороченням штату та зміною організаційної структури. З наказом від 27 квітня 2018 року № 17-к/1 ОСОБА_1 ознайомлена 27 квітня 2018 року. Вихідна допомога виплачена у розмірі 9 940 грн.
Листом ООГ ЦЗД "Наші діти" від 04 травня 2018 року повідомлено Службу у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що з 01 травня 2018 року у ООГ ЦЗД "Наші діти"посада сімейного вихователя була скорочена у зв`язку зі зміною в організації праці та виробництва з дотриманням вимог чинного законодавства. Для стимулювання належного виконання обов`язків опікунів/піклувальників та задля дотримання умов виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку/піклування засновник прийняв рішення про виплату грошової винагороди для опікунів/піклувальників на постійній основі. Для реалізації даного рішення їм було запропоновано укласти договір про надання послуг. ОСОБА_1 відмовилась від укладення зазначеного договору, тому відсутні підстави для продовження співпраці з вищевказаною особою.
Також судами було встановлено, що наказ ООГ ЦЗД "Наші діти" від 14 лютого 2018 року № 07-к було підписано директором ООГ ЦЗД "Наші діти" ОСОБА_3, а не засновником Громадської організації "Німецько-польсько-українське товариство в Україні" в особі керівника Луценко Н. А.