Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 143/1020/20
провадження № 61-5324св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_2,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року під головуванням судді Сича С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся в суд із позовом в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03 липня 2020 року № 2281 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року на рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455;
- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що в рамках виконавчого провадження № 60026733 з примусового виконання виконавчого листа № 143/1269/17 від 10 серпня 2018 року, виданого Погребищенським районним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 17 960 489,42 грн, ДП "СЕТАМ" було організовано проведення електронних торгів з реалізації права оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.
16 грудня 2019 року позивач взяв участь в указаних торгах, за результатами яких переміг з ціною 848 304,11 грн, що підтверджується протоколом № 453945 проведення електронних торгів.
На підставі цього протоколу та платіжних документів, які підтверджують сплату коштів за придбане право оренди нерухомого майна, 19 грудня 2019 року приватним виконавцем Турським О. В. було складено акт про проведення електронних торгів з реалізації права оренди земельної ділянки.
19 грудня 2019 року він звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. При цьому надав протокол № 453945 проведення електронних торгів від 16 грудня 2019 року та акт про проведення електронних торгів з реалізації права оренди земельної ділянки від 19 грудня 2019 року.
20 грудня 2019 року державний реєстратор Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. прийняла рішення № 50357455 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017 і йому було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 194092306 від 20 грудня 2019 року.
13 січня 2020 року адвокат Мартинюк Н. Р. в інтересах ОСОБА_2 подав до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455.
03 липня 2020 року наказом Міністерства юстиції України № 2281/5 скасовано рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455 про державну реєстрацію за ним права оренди земельної ділянки площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017.
03 липня 2020 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 03 липня 2020 року № 2281/5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди на земельну ділянку площею 134,09 га (кадастровий номер 0523484200:02:002:0017) знову було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Вважає, що наказ Міністерства юстиції України від 03 липня 2020 року № 2281/5, яким його позбавлено права оренди земельної ділянки, є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті Міністерством юстиції України було порушено процедуру розгляду скарги.
Так, у порушення вимог статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 10, 11, 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, йому, як заінтересованій особі, не було надано копії скарги та доданих до неї документів, він не був повідомлений про час і місце засідання Колегії Міністерства юстиції України, що позбавило його права бути обізнаним з обставинами оскарження та матеріалами, що були предметом розгляду, а також можливості ознайомитися з доводами та вимогами даної скарги, подати свої пояснення (заперечення) та докази на їх обґрунтування.
Зазначені процедурні порушення розгляду скарги, на його думку, обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання незаконним та скасування цього наказу.
Крім того, указує на перевищення Міністерством юстиції України своїх повноважень, оскільки, як слідує з оскаржуваного наказу, він прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08 травня 2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року.
З указаного рішення слідує, що колегія, розглядаючи скаргу ОСОБА_2, перевіряла не дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а фактично вдалася до оцінки правомірності придбання ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки на електронних торгах. Тобто, комісія вийшла за межі своїх повноважень, перейняла на себе повноваження суду і фактично вирішила спір про право оренди земельної ділянки, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Крім того, позивач посилався на те, що скарга ОСОБА_2 не відповідає вимогам частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вона не містить реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується та змісту оскаржуваного рішення, що, виходячи із положень частини восьмої статті 37 цього Закону, мало б слугувати підставою для відмови у її задоволенні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 18 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю.
Визнав незаконним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 03 липня 2020 року № 2281 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року на рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455.
Зобов`язав Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 .
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Вінницький апеляційний суд постановою від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишив без задоволення, а рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року без змін.
Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України порушило процедуру розгляду скарги, а саме не повідомило ОСОБА_1 про дату час та місце проведення розгляду скарги, чим позбавило позивача, як заінтересовану особу, можливість взяти участь у розгляді скарги та порушило право на захист, що є самостійною підставою для визнання наказу незаконним та скасування його.
Суд апеляційної інстанції додатково зауважив, що позбавлення заінтересованої особи, яка є власником (користувачем) майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Встановлені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник Міністерства юстиції України - Ю. Іванов у березні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року в якій просив оскаржені рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що на його думку рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, адже ними не було враховано тієї обставини, що при реєстрації речового права за новим орендарем ОСОБА_1 державний реєстратор припустився помилки, адже здійснив її реєстрацію без попереднього укладення договору оренди земельної ділянки.
Вказував, що право оренди не може реалізовуватися через публічні торги, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18, а тому висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції про скасування рішення від 20 грудня 2019 року правильний.
Крім того представник заявника, як на підставу для відкриття касаційного провадження посилався на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Погребищенського районного суду Вінницької області.
24 червня 2021 року цивільна справа № 143/1020/20 надійшла до Верховного Суду.
На підставі ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 листопада 2012 року між орендодавцем - Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області та орендарем - ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Погребищенському районі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 грудня 2012 року за № 052348424008425.
Відповідно до пунктів першого та другого договору, в оренду передається земельна ділянка для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, загальною площею 134,09 га (а. с. 8-10).
11 жовтня 2012 року на підставі розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області № 157 від 30 березня 2012 року начальником відділу Держкомзему у Погребищенському районі Запальським О. Ф., представником Плисківської сільської ради Вітрук П. Д., представником ДП "Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" Дзюбенком В. В. та ОСОБА_2 складено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 134,09 га, з них рілля - 134,09 га, яка знаходиться на території Плисківської сільської ради (а. с. 11-12).
29 листопада 2012 року між орендодавцем - Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області та орендарем - ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди, який становить невід`ємну частину вищезазначеного договору оренди земельної ділянки (а. с. 13).
Відповідно до протоколу № 453945 проведення електронних торгів від 16 грудня 2019 року, приватним виконавцем Турським О. В. було реалізовано право оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Ціна продажу склала 848 304,11 грн. Переможець ОСОБА_1 (а. с. 14).
На підставі цього протоколу, 19 грудня 2019 року приватним виконавцем Турським О. В. було складено акт про проведення електронних торгів з реалізації права оренди земельної ділянки (а. с. 15).
Рішенням державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455 проведено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_1 (а. с. 17).
13 січня 2020 року адвокат Мартинюк Н. Р. в інтересах ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Міністерства юстиції України, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (а. с. 181, 182).
Висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08 травня 2020 року рекомендовано скаргу ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року задовольнити в повному обсязі та скасувати рішення від 20 грудня 2019 року № 50357455, прийняте державним реєстратором Чубатюк О. Р. (а. с. 19, 20).
Міністерство юстиції України наказом від 03 липня 2020 року № 2281/5 скаргу ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року задовольнило в повному обсязі.
Скасувало рішення від 20 грудня 2019 року № 50357455, прийняте державним реєстратором Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017 (а. с. 18).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно зазначали, що повноваження Міністерства юстиції України регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов`язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним. Крім того, орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті другої Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
Пунктом 7 частини першої статті сьомої Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно з частинами першою-третьою, дев`ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
Пунктом 2 Порядку визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
За змістом пункту 5 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.
Відповідно до пункту 6 Порядку якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються (пункт 8 Порядку).
Згідно із пунктом 10 Порядку для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Судами встановлено, що для розгляду скарги ОСОБА_2, як заінтересовану особу, запрошено не було, матеріали скарги йому не надсилались.
Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17 звернув увагу, що Міністерство юстиції України повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.
Міністерство юстиції України має запросити скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 може розглядатися як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984).
Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984 та справі Cyprus v. Turkey від 10.05.2001).
Право винесення рішення входить у визначення поняття "суд". Провадження повинні забезпечувати "визначення судом проблем у спорі" відповідно до статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Benthem v. the Netherlands від 23.10.1985).
Стаття 6 Конвенції містить два аспекти вимоги безсторонності. По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган повинен також бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього (рішення Європейського суду з прав людини у справі Academy Trading Ltd. and Others v. Greece від 26.02.1998, Daktaras v. Lithuania від 19.09.2000; Moiseyev v. Russia від 09.10.2008).
На національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Созонов та інші проти України від 08.11.2018).
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість уявити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996; Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27.10.1993; Duљko Ivanovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia від 24.07.2014; Popov v. Russia від 11.12.2006).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
Верховний Суд зазначає, що колегією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації не враховано вимог пункту 10, 11 Порядку, що призвело до порушення права позивача на справедливий розгляд справи в якій він є заінтересованою особою.
Колегія суддів вважає, що коли в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.
Вищенаведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 640/17492/20 (провадження № К/9901/5501/21)
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17, від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/1701/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказував, що у контексті норми пункту 11 Порядку № 1128, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги.
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.
Судами встановлено, що позивач не брав участі у розгляді скарги, що свідчить про неналежне дотримання вимог закону щодо повідомлення про час та місце розгляду.
Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником (користувачем) майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Разом із тим, дійшовши висновку про задоволення позову в частині зобов`язання Міністерства юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не звернув увагу на таке.
Відповідно до пункту 17 Порядку у разі скасування судом рішення Мін`юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення також забезпечує внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону.
Таким чином ця вимога є передчасною, оскільки доказів ухилення відповідача від внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань матеріали справи не містять, та відповідно означені дії відповідачем вчиняються автоматично, за наявності судового рішення та не потребують окремих дій позивача, з огляду на приписи пункту 17 Порядку.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/18150/19.
Одночасно колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що судами не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18 оскільки у наведеній представником заявника постанові вказувалося про те, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо), адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник. Крім того предмет та підстави позову у справі, вказаній представником заявника та у справі, яка є предметом касаційного перегляду різні.