Постанова суду № 756/8801/17 від 06.10.2021 про стягнення боргу

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 756/8801/17

провадження № 61-16107св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 вересня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 11 000,00 дол. США, що підтверджується розпискою від 01 вересня 2014 року, складеною власноруч ОСОБА_2 . Грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язався повернути у тому ж розмірі в іноземній валюті.

ОСОБА_2 не виконав зобов`язання щодо повернення отриманої суми позики, неодноразові звернення позивача щодо повернення боргу залишено без уваги.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 11 000,00 дол. США, що станом на 26 червня 2017 року еквівалентно 286 342,23 грн та понесені у справі судові витрати.

17 жовтня 2017 року від ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

30 листопада 2017 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі з метою встановлення правонаступника після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року провадження у справі було зупинено згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 201 ЦПК України.

14 травня 2018 року від представника позивача надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06 грудня 2018 року, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 11 000,00 дол. США, що станом на 05 грудня 2018 року еквівалентно 307 732,21 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 307 732,21 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт існування у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 боргового зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 11 000,00 дол. США, які останній не повернув, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому вказані грошові кошти підлягають стягненню з правонаступника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та був залучений судом до участі у справі.

До складу спадщини увійшло боргове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, тому ОСОБА_3 відповідає перед ОСОБА_1 за зобов`язаннями батька в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 позбавлений права вимоги в зв`язку із невиконанням ним вимог частини другої статті 1281 ЦК України щодо повідомлення спадкоємців про свої вимоги у шестимісячний строк з дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, є необґрунтованими, оскільки положення указаної статті до спірних правовідносин не застосовуються. Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом не до спадкоємців ОСОБА_2 після його смерті, а безпосередньо до нього, як позичальника за договором позики, який не виконав своїх зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

29 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги частини другої статті 1281 ЦК України не підлягають застосуванню у цій справі, суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду, сформованій за наслідками вирішення спорів за подібних правовідносин.

Після смерті ОСОБА_2 . 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 протягом шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України, не звернувся до нотаріуса з претензією кредитора до спадкоємців боржника. У матеріалах спадкової справи № 21/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2, відсутня претензія щодо вимог кредитора до боржника.

За таких обставин, 27 квітня 2018 року приватний нотаріус видав Кийкову Р. А. свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, позивач особисто не брав участі у розгляді справи, претензію до спадкоємця боржника у судовому засіданні 27 квітня 2018 року пред`явлено представником позивача, що заборонено положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2020 року, ОСОБА_1 заперечували проти доводів ОСОБА_3, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року просив залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 756/8801/17, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Відповідно до розписки, складеної 01 вересня 2014 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути у повному обсязі (т. 1, а. с. 7).

Суди встановили, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язання з повернення грошових коштів, отриманої у борг, ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 вимогу від 01 квітня 2017 року, у якій просив повернути існуючу заборгованість протягом семи днів з дати пред`явлення вимоги (т. 1, а. с. 6), що відповідачем зроблено не було.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1, виданим 04 жовтня 2017 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (т. 1, а. с. 29-30).

10 вересня 2018 року на запит Оболонського районного суду міста Києва від приватного нотаріуса КМНО Войтовського В. С. надійшли матеріали спадкової справи № 21/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 залучено його сина ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 64), який прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується копією спадкової справи № 21/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 83-119).

З матеріалів спадкової справи відомо, що 27 квітня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Войтовським В. С. ОСОБА_3 було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якими вартість спадкового майна становить 786 266,22 грн.

21 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Войтовського В. С. з інформацією про наявність кредиторських вимог до спадкоємців, зі змісту якої вбачається, що на момент вказаного звернення позивачу невідомо про коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 . Представник вказував на те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа про стягнення з померлого суми боргу, провадження у якій було відкрито ще за життя спадкодавця. Зазначав, що про факт смерті ОСОБА_2 йому стало відомо випадково лише 30 листопада 2017 року, та просив врахувати зазначені обставини під час вчинення нотаріальних дій (т. 1, а. с. 116-117).

Приватний нотаріус КМНО Войтовський В. С. листом від 22 травня 2018 року повідомив представника позивача про положення частини другої статті 1281 ЦК України та пункту 2.1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і вказав про долучення вказаного листа до матеріалів спадкової справи (т. 1, а. с. 119).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року в справі № 759/12484/15-ц (провадження

№ 61-32224св18), від 23 жовтня 2019 року в справі № 361/1056/16-ц (провадження № 61-34618св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у повній мірі відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Проаналізувавши підстави звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позовом, встановивши характер правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у результаті укладення 01 вересня 2014 року договору позики, а також дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суди встановили, що у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 існує зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 11 000,00 дол. США.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, касаційна скарга не містить доводів щодо спростування зазначеного вище, а тому оскаржувані судові рішення у цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Вирішуючи питання щодо відмови у стягненні з ОСОБА_3, як правонаступника спадкодавця ОСОБА_2, грошових коштів за договором позики на користь ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги частини другої статті 1281 ЦК України і, відповідно, пропуск позивачем як кредитором визначеного цією статтею шестимісячного строку щодо повідомлення спадкоємців ОСОБА_2 про свої вимоги не має правового значення для вирішення спору.

Верховний Суд вважає такі висновки судів правильними, з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 21/2017 та свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими ОСОБА_3 27 квітня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Войтовським В. С.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 06 грудня 2018 року, ОСОБА_1 просив суд стягнути саме з ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 11 000,00 дол. США, що станом на 05 грудня 2018 року еквівалентно 307 732,21 грн.

Спадкування - перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц (провадження № 61-3911св19) зазначено, що правовідносини, що виникли між кредитором (позичальником) та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України (з урахуванням положень статті 1281 ЦК України).

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати зокрема такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції від 19 липня 2017 року до моменту уточнення позовних вимог) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду вважала, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Водночас, у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 661/3379/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 311/2172/13, від 11 листопада 2020 року у справі № 468/2121/14-ц Верховний Суд вказав на те, що якщо кредитор звернувся до позичальника з позовом про стягнення заборгованості/звернення стягнення на іпотеку, то у випадку смерті відповідача під час розгляду судової справи в суді, положення статті 1281 ЦК України не застосовуються, а застосовуються загальні процесуальні норми, які передбачають процесуальне правонаступництво.

У справі, що переглядається в порядку касаційного провадження, встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після звернення ОСОБА_1 до суду із зазначеним позовом.

Таким чином, урахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2020 року у справі № 661/3379/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 311/2172/13 та від 11 листопада 2020 року у справі № 468/2121/14-ц, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 1281 ЦК України на спірні правовідносини у цій справі не поширюються.

Докази на підтвердження смерті відповідача ОСОБА_2 були надані суду представником його спадкоємця ОСОБА_3 - адвокатом Шевчук М. О.

Так, відповідно до заяви, поданої до суду першої інстанції 17 жовтня 2017 року, представник ОСОБА_3 адвокат Шевчук М. О. просила долучити до матеріалів справи копії документів, які підтверджують смерть ОСОБА_2 .

Копію відповідної заяви ОСОБА_1 надіслано не було.

07 листопада 2017 року представник ОСОБА_3 адвокат Шевчук М. О. подала до суду заяву про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, обґрунтовуючи її тим, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 .

Копію відповідної заяви ОСОБА_1 надіслано не було.

30 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 подав до Оболонського районного суду міста Києва заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 до залучення у справі правонаступника останнього - ОСОБА_3 . Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року вказану заяву було задоволено, провадження у справі № 756/8801/17 зупинено на строк шість місяців з дня смерті ОСОБА_2

16 травня 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 і до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. із заявою про наявність кредиторських вимог до спадкоємців у спадковій справі № 21/2017, заведеній після смерті ОСОБА_2 .

14 травня 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Оболонського районного суду міста Києва заяву про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 .

Заяву мотивовано тим, що згідно з Витягом зі спадкового реєстру ОСОБА_1 стало відомо, що 27 квітня 2018 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину щодо майна ОСОБА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року відновлено провадження у справі; залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи свідчать про те, що претензія щодо повернення боргу за договором позики була направлена спадкодавцю ОСОБА_2 ще за його життя, він знав про наявність відкритого судового провадження про стягнення з нього боргу, спадкоємець ОСОБА_2 - його син ОСОБА_5, повідомив суд про смерть ОСОБА_2 і виявив намір вступити у процес, що вказує на те, що йому було відомо про існування боргу. Проте, отримавши свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 і будучи залученим у судову справу в якості його правонаступника, ОСОБА_5 не вчинив жодних дій щодо добровільного повернення боргу.

Одним із принципів цивільного права є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження

№ 61-22315сво18) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду звернула увагу на те, що принцип добросовісності є основою доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Очевидно, що дії ОСОБА_5, який надав суду документи на підтвердження смерті ОСОБА_2, брав участь у судовому процесі як його правонаступник, проте згодом відмовився повертати борг і оскаржує рішення судів на тій підставі, що позивач пропустив визначений статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення своїх кредиторських вимог, є недобросовісними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що саме за ініціативи позивача ОСОБА_1 вирішувалось питання про зупинення провадження у справі та залучення правонаступника після смерті відповідача ОСОБА_3 .

Також, вирішальним у такому випадку є також факт обізнаності ОСОБА_3 як спадкоємця ОСОБА_2 про наміри ОСОБА_1 повернути заборгованість за договором позики, укладеним останнім з ОСОБА_2, що підтверджується наявністю цієї цивільної справи.

З урахуванням викладеного Верховний Суд визнає, що вимогу кредитора померлого позичальника пред`явлено вчасно та у спосіб, визначений законодавством.

Встановивши факт існування у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 боргового зобов`язання з повернення грошових коштів у розмірі 11 000,00 дол. США, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані грошові кошти підлягають стягненню з правонаступника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та був залучений судом до участі у справі.

................

Перейти до повного тексту