Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 334/7442/19
провадження № 61-12468св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_8, ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Запорізька районна державна нотаріальна контора, Друга Запорізька державна нотаріальна контора, державний реєстратор Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Музичко Сергій Валентинович, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2019 року в складі судді Турбіної Т.Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, у якому просив: визнати за ним право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме -житловий будинок И-2, загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею 38, 00 кв. м, з приналежними до нього будівлями та спорудами (гараж Д, погріб з шийкою (пг1, пг2), вбиральня К, літня кухня М, сарай Н, альтанка О, душ П, намет Р, водогін № 2, паркани № 5, 7, замощення, підпірна стіна № 6, ворота № 8); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5167909 від 21 серпня 2013 року та запис про проведену державну реєстрацію права власності номер 2188590 від 02 серпня 2013 року реєстратора Шаповалова О. Є. Запорізького міського управління юстиції Запорізької області;скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4143708 від 19 липня 2013 року та запис про проведену державну реєстрацію права власності номер 1732329 від 19 липня 2013 рокуреєстратора Кравцової Л. М. Запорізької районної державної нотаріальної контори Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31691835 від 04 жовтня 2016 року та запис про проведену державну реєстрацію права власності номер 16712110 від 03 жовтня 2016 року реєстратора Музичка С. В. Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області.
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив:
- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 109954523101, житловий будинок загальною площею 73, 7 кв.м, житловою площею 38, 00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1044349923101, житловий будинок літера "А-2", загальною площею 194, 9 кв. м, житловою площею 53, 5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що не вчиняв жодний дій та не укладав жодних правочинів, направлених на перехід права власності на побудований та належний йому на праві власності житловий будинок літ. И-2 з приналежними до нього будівлями та спорудами, що складає 93/100 частин домоволодіння, в реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно - домоволодіння, що складає 93/100. Позивач стверджував, що згідно даних, які містяться в технічному паспорті ОСОБА_1 на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_2, житловий будинок загальною площею 73, 7 кв. м, житловою площею 38, 00 кв. м, право власності на який з частками 7/400 та 1/2 зареєстровано за ОСОБА_8, є побудований позивачем та належний йому на праві приватної власності будинок И-2, проте він не вчиняв жодний дій та не укладав жодних правочинів, направлених на виникнення у будь-кого права власності на житловий будинок загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею 38, 00 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_2, а саме, на належний йому на праві власності житловий будинок И-2.
Також ОСОБА_1 зазначив, що реєстрація за відповідачем ОСОБА_5 права власності на створений в результаті реконструкції будинок літ. А-2, як на окремий об`єкт нерухомого майна, відбулася без його відома, за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, без оформлення прав власності на земельну ділянку за цією адресою та без здійснення у встановленому законом порядку поділу домоволодіння суб`єктами права власності на два окремих об`єкта нерухомого майна, жодних договорів про поділ домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, або виділ з складу цього домоволодіння будинку літ. А-2 позивач не укладав.
ОСОБА_1 стверджував, що відповідачі, як власники спірного нерухомого майна, можуть відчужити його іншим особам, тому невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 109954523101, житловий будинок загальною площею 73, 7 кв. м, житловою площею 38, 00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1044349923101, житловий будинок, літера "А-2", загальною площею 194, 9 кв. м, житловою площею 53, 5 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що спір щодо нерухомого майна є реальним, власниками спірного майна є відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Невжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції також вказав на те, що вжиті заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача ОСОБА_5, яка подала апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову, оскільки вона не позбавлена права володіти й користуватись спірним майном.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Сімонець Є. О. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суд порушив норми процесуального права. Зокрема вказувала, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не здійснив оцінку співмірності видів забезпечення позову, які просив застосувати заявник, та позовних вимог, які заявник мав намір заявити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано щодо розгляду заяви про забезпечення позову з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
13 жовтня 2020 року матеріали заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 334/7442/19 надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Представник заявника ОСОБА_5 - адвокат Сімонець Є. О. надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1, у якій вказала, що заперечення та доводи позивача, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, є необґрунтованими, а вжиття заходів забезпечення позову є передчасним. Просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
Заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 до суду не подав.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме - житловий будинок И-2, загальною площею 73, 7 кв. м, житловою площею 38, 00 кв. м, з приналежними до нього будівлями та спорудами (гараж Д, погріб з шийкою (пг1, пг2), вбиральня К, літня кухня М, сарай Н, альтанка О, душ П, намет Р, водогін № 2, паркани № 5, 7, замощення, підпірна стіна № 6, ворота № 8); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5167909 від 21 серпня 2013 року та запису про проведену державну реєстрацію права власності номер 2188590 від 02 серпня 2013 року реєстратора Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Шаповалова О. Є.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4143708 від 19 липня 2013 року та запису про проведену державну реєстрацію права власності номер 1732329 від 19 липня 2013 року реєстратора Запорізької районної державної нотаріальної контори Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Кравцової Л. М.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31691835 від 04 жовтня 2016 року та запису про проведену державну реєстрацію права власності номер 16712110 від 03 жовтня 2016 року реєстратора Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Музичка С. В.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 73,7 кв. м, житловою площею 38 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з частками у праві власності на цей будинок в розмірі 7/400 та 1/2. Реєстрація права власності на частку в розмірі 7/400 була проведена 02серпня 2013 року, номер запису про право власності 2188590 згідно з рішеннямпро державну реєстрацію,індексний номер 5167909, що було прийнято реєстратором Запорізького міського управління юстиції Шаповаловим О. Є. 21 серпня 2013 року. Реєстрація права власності на частку в розмірі 1/2 була проведена 19липня 2013 року, номер запису про право власності 1732329 згідно з рішеннямпро державну реєстрацію,індексний номер 4143708, що було прийнято реєстратором Запорізької державної нотаріальноїконтори Кравцовою Л.М. 19 липня 2013 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 183076857 від 01 жовтня 2019 рокуза ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок, літ А-2, загальною площею 194, 9 кв. м, жилою площею 53, 5 кв. М, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний будинок був зареєстрований як окремий об`єкт нерухомого майна з номером 10443449923101 на підставі акту б/н від 20 вересня 2016 року та технічного паспорту від 20вересня 2016 року, виданих ТОВ "Регіональне бюро технічної інвентаризації". Реєстрація була проведена 03 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 16712110 згідно з рішеннямпро державну реєстрацію, індексний номер 31691835, що було прийнято реєстратором Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Музичком С. В. 04 жовтня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України підставою забезпечення позову є можливість ускладнення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути повʼязана з необхідністю збереження обʼєкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
У позовній заяві зазначається, що підставою для звернення до суду з указаним позовом стало незаконне вибуття з власності ОСОБА_1 та незаконний перехід у власність відповідачів спірних обʼєктів нерухомого майна.
Таким чином, предметом позову ОСОБА_1 є правовідносини щодо права власності сторін на нерухоме майно.
Складовими права власності на нерухоме майно є право розпорядження, володіння та користування цією нерухомістю.
У порядку забезпечення позову позивач вважав за необхідне тимчасово обмежити відповідачів у праві розпорядження спірним майном, що полягало в обмеженні передачі прав на це нерухоме майно у будь-який спосіб та в обмеженні реєстрації речових прав, що є складовою оспорюваного права власності.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір щодо нерухомого майна є реальним, носить матеріальний характер, власником спірного майна є відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_5, а відсутність обтяжень спірної нерухомості не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на житлові будинки, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
Необхідність збереження правового статусу та стану спірного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини другої статті 149 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньообґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, -навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 200/17474/18 (провадження № 61-8712св19).
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що між сторонами дійсно виник спір щодо захисту права власності ОСОБА_1 на спірні обʼєкти нерухомого майна, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Таким чином суди дійшли правильного висновку про те, що невжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також призвести до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.
Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.