Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 754/13048/15
провадження № 61-4458св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", АТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом, уточнивши який просило стягнути на свою користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у розмірі 145 101,51 дол. США, з яких: 103 241,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 41 859, 54 дол. США - заборгованість за процентами; 359 599,88 грн заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 14 серпня 2015 року, з яких: 42 360,28 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 317 239,60 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
На обґрунтування позову банк зазначав, що 08 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11330177000 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 111 117,00 дол. США, зі строком повернення до 09 квітня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, а також сплатою процентів за його користування, шляхом внесення ануїтетних платежів у порядку і на умовах, визначених договором.
На забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 08 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 195603.
У результаті неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 14 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 145 101,00 дол. США, з яких: 103 241,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 41 859, 54 дол. США - заборгованість за процентами; 359 599,88 грн заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 14 серпня 2015 року, з яких: 42 360,28 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 317 239,60 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Ураховуючи наведене банк просив позов задовольнити.
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що вона не отримувала досудову вимоги банку від 16 червня 2014 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, тому порука припинилася, адже банк не повідомив поручителя в шести місячний строк про вимоги виконати зобов`язання.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом АТ "УкрСиббанк".
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов з вимогою до ПАТ "УкрСиббанк", в якому просила визнати договір іпотеки від 08 квітня 2008 року № 82317, укладений між банком і ОСОБА_1 недійсним, оскільки вона цей договір не підписувала.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (а.с. 69-70 том 2).
Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року про залишення без розгляду зустрічних позовних заяв в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 04 жовтня 2019 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 145 101,51 дол. США, 359 599,88 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених банком вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, зі змінами до нього, в сумі 130 092,24 дол. США, з яких: 103 241,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 26 850,27 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом. В іншій частині вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відмовив. В задоволенні позовних вимог АТ "УкрСиббанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі суд першої інстанції не врахував, що у банка відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, пеню після закінчення строку його дії, тобто після 21 липня 2014 року. Крім цього порука ОСОБА_2 за договором поруку припинена, адже вимогу до ОСОБА_2 як поручителя про повернення боргових сум кредитор пред`явив більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов`язання. Позивачі за зустрічними позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не реалізували процесуальне право на оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року в апеляційному порядку, тому включені до апеляційної скарги заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 04 жовтня 2019 року, які не були предметом апеляційного перегляду, не приймаються і не розглядаються в межах доводів апеляційної скарги, яка подана на рішення суду першої інстанції по суті вирішених вимог АТ "УкрСиббанк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 18 березня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц та від 13 червня 2018 року у справі № 226/3556/15-ц; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Банк не надав виписки з рахунку позичальника, доказів отримання відповідачем кредиту тощо, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним і допустимим доказом, в розумінні статей 78 - 79 ЦПК України, наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. На цій довідці відсутні будь-які підписи посадових осіб і печатка банку, вказано тільки підпис виконавця Ханко В. Г., тому встановити дійсну заборгованість або її відсутність за кредитним договором неможливо. Крім цього, банк не надав для огляду оригінал договору та інших документів, що містяться в матеріалах справи.
Суд першої та апеляційної інстанції прийняв рішення на підставі довідки (розрахунку заборгованості), який не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишені без розгляду.
В ухвалі суду стверджуються, що позивачі за зустрічними позовами були належним чином повідомлені про розгляд справи 19 серпня 2019 року о 09:30 та 04 жовтня 2019 року о 12:00, однак це не відповідає дійсності, адже суд не надсилав судових повісток на ці дати, тому відповідач не був належним чином повідомлений судом про місце та час розгляду справи, чим порушено статтю 128 ЦПК України.
Оскільки ОСОБА_2 фактично оскаржує судові рішення лише в частині стягненої з неї на користь банку суми заборгованості за кредитним договором, тому рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог банку не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.
18 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на касаційну скаргу, який мотивовано наявністю підстав для закриття касаційного провадження за певною частиною доводів касаційної скарги, а також наявністю правових підстав для неврахування касаційним судом певних заперечень, викладених заявником у касаційній скарзі, у зв`язку з чим до прохальної частини відзиву включені прохання щодо закриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції є таким, що скасоване постановою апеляційного суду за результатами апеляційного провадження в межах цієї справи.
Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права у вигляді застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, вона не свідчить про порушення апеляційним судом норм цивільного процесуального права, про неправильне застосування ним норм цивільного матеріального права при її ухваленні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11330177000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 111 117,00 дол. США зі сплатою 11,80 % річних, строком до 09 квітня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.
Пунктами 4.9, 5.5 кредитного договору передбачено, що у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати більш ніж на один місяць банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, а позичальник зобов`язується повернути наданий банком кредит та сплатити проценти у повному обсязі за умови реалізації банком права вимоги на дострокове виконання зобов`язання згідно умов розділу 12 цього договору.
Згідно з пунктом 12.1 у випадку настання обставин, визначених, зокрема, у пунктах 4.9, 5.5 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 31 календарний день з дати одержання позичальником вищезазначеного повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважається термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
Додатковою угодою № 1 до кредитного договору, яка підписана сторонами 12 травня 2009 року, сторони договору узгодили, зокрема, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11330177000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку - № 11330177001. Позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору. Позичальник зобов`язується сплачувати проценти у строк з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту, а саме 08 квітня 2031 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інший термін виконання такого зобов`язання.
За пунктом 3 додаткової угоди сторони домовились змінити графік погашення кредиту та підтвердили, що на день підписання цієї додаткової угоди заборгованості позичальника на основній сумі кредиту становить розмір 109 704,26 дол. США.
Всі інші умови кредитного договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій угоді, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.
На забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 08 квітня 2008 року укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором. Пунктом 3.1. якого визначено, що цей договір діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.
Обставини укладення договору на умовах, визначених у ньому, отримання грошових коштів у сумі 111 117,00 дол. США та часткове виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 визнала під час судового розгляду справи.
Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснила 02 вересня 2012 року, зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом останній платіж банк зарахував 02 жовтня 2012 року.
У серпні 2014 року АТ "УкрСиббанк" зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 08 квітня 2008 року № 11330177000 (справа № 754/14301/14-ц).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 10 квітня 2015 року.
Матеріали справи № 754/14301/14-ц свідчать про те, що у зв`язку з невиконання ОСОБА_1 зобов`язання в обумовлений сторонами строк кредитор, реалізуючи свої права, що випливають із положень частини другої статті 1050 ЦК України та пунктів 5.5, 12.1 кредитного договору, визнав строк повного виконання зобов`язання таким, що настав, направивши позичальнику 16 червня 2014 року досудову вимогу № 1708, в якій просив здійснити повне погашення кредиту. Таке виконання відповідно до підпункту 12.1 кредитного договору повинно бути проведено позичальником протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку.
Досудова вимога від 16 червня 2014 року № 1708, яка отримана позичальником ОСОБА_1 19 червня 2014 року, залишилася без виконання.
Звертаючись 21 серпня 2015 року до суду з цим позовом банк посилався на те, що позичальник неналежним чином виконує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 14 серпня 2015 року має заборгованість з погашення тіла кредиту (залишку) в сумі 103 241,97 дол. США, зі сплати щомісячних процентів за період з 29 травня 2009 року до 03 серпня 2015 року 41 859,54 дол. США, нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 14 серпня 2014 року до 14 серпня 2015 року в сумі 42 360,28 грн, нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 14 серпня 2014 року до 14 серпня 2015 року в сумі 317 239,60 грн.