Постанова
Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 607/18795/18
провадження № 61-6700св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Керівний центр "Патріяршої курії" Української Греко-Католицької Церкви, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Керівного центру "Патріяршої курії" Української Греко-Католицької Церкви, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", про захист честі, гідності і ділової репутації
за касаційною скаргою адвоката Осадчук Стефанії Стефанівни як представника ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року у складі судді Грицай K. M. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2018 року ОСОБА_18 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недостовірною інформацію розміщену в публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_2" інформаційного ресурсу УГКЦ за назвою "Заява з приводу "об`явлень" с. ОСОБА_20, які поширює о. ОСОБА_19" та зобов`язати власника домена - Керівний центр "Патріяршої курії" УГКЦ, видалити накопичену, поширену, збережену та розміщену негативну інформацію щодо його особи, яка містить образливі, брутальні, принизливі висловлювання, що ганьбить та принижує честь, гідність та ділову репутацію.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті відповідачі розмістили заяву Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у складі відповідачів, з приводу "об`явлень" с. ОСОБА_20, які поширює о. ОСОБА_19 від ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій поширили текст такого змісту:
- "виявили в обох монастирях факти великого зловживання духовним саном, що призвело до шкідливих наслідків для духовного життя, психічного і фізичного здоров`я багатьох людей.
- "Натомість було стверджено, що ті, хто їх поширює, маніпулюють поняттями чернечого послуху та духовного проводу. Підтвердженням цих висновків є також дослідження, що не один раз проводилися упродовж останніх десяти років."
- "Тож прагнемо повідомити духовенство, монашество і мирян нашої Церкви, що ці "об`явлення" суперечать вірі та навчанню Церкви і монашій традиції. Застерігаємо всіх вірних від їх використання для особистого духовного життя чи передавання іншим.
Подаємо до загального відома, що с. ОСОБА_20 і о. ОСОБА_1 не можуть більше від імені Церкви надавати духовний провід вірним і розповсюджувати будь-які "об`явлення" чи "послання".
Вважаємо, що з боку церковної влади було б неприпустимим замовчувати ці зловживання. Від імені Української Греко-Католицької Церкви просимо пробачення у всіх тих, хто постраждав від обману "об`явлень" чи кому було завдано духовної кривди або шкоди психічному чи фізичному здоров`ю".
Позивач уважає, що зазначена інформація безспірно ідентифікує особу, яка була доведена до відома багатьом людям і стосується його, як позивача, і є такою, що порочить його честь та гідність як служителя і негативно впливає на його ділову репутацію, чим завдає шкоди особистим немайновим благам, оскільки ієрархія Української Греко-Католицька Церкви і на її вимогу-прохання його видалили з монашого стану і позбавили влади служіння, тобто уряду чи посади.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_18 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 13 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, яку поширив відповідач, спростування якої вимагає позивач, не містить фактичних даних, викладена у формі суджень автора із застосуванням мовних засобів, які свідчать про те, що розповсюджена інформація, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), тому є оціночними судженнями, що не може бути підставою для притягнення до відповідальності, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Крім цього, позивач є публічною особою, оскільки є священнослужителем УГКЦ, та відомим не лише в межах релігійної громади, прихожан, але й громадськості, що підтверджено наявністю щодо позивача інформації у мережі Інтернет, про що вказувала і чого не заперечувала також і представник позивача, а тому межі допустимої відносно нього критики є ширшими, він неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку, як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Тернопільський апеляційний суд постановою від 25 лютого 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Висловлене судження в заяві Синоду не є надмірним втручанням в особисті немайнові права позивача, оскільки отець ОСОБА_19 є відомим в регіоні церковним діячем, тобто відіграє певну роль у суспільному й духовному житті, а відтак є публічною фігурою, допустимий рівень критики дій якого є дещо ширшим та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 20 квітня 2021 року, адвокат Осадчук С. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19, від 20 січня 2021 року у справі № 757/45270/19-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц; суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що позиція судів про відмову у задоволенні позову необґрунтована та невмотивована. Судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права.
Так, рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності доказів та без урахування фактичних обставин справи, суд помилково кваліфікував оспорювану інформацію як оціночні судження. Насправді, має місце недоведеність відповідачами достовірності та правдивості інформації в публікації, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова апеляційного суду не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки апеляційний суд в межах наданих йому повноважень статтею 367 ЦПК України не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Свобода та право на висловлювання не є абсолютними, вони існують лише до того моменту, поки не порушують права інших осіб. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У випадку порушення немайнового права на повагу до честі та гідності єдиним органом, на який ображена особа може покладатися, є суд. Саме суд може визнати поширену інформацію недостовірною та зобов`язати відповідача її спростувати.
Оціночне судження в образливій формі тільки тоді не тягне за собою відповідальності як за висловлення оціночного судження, коли воно має під собою достатнє фактичне підґрунтя і не є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за яких відбувалось поширення таких висловлювань. У таких випадках Європейський суд зазначає, що навіть в разі, коли твердження прирівнюється до суб`єктивної оцінки, адекватність втручання може залежати від того, чи існує достатня фактична підстава для спростовуваного затвердження, оскільки навіть суб`єктивна оцінка, яка не має під собою ніякої фактичної основи, може бути надмірною.
Судження необхідно відрізняти від оцінки, оскільки остання виражає ставлення людини до предмета або його окремих ознак, і її неможливо перевірити на критерій істинності або хибності. Критерієм відокремлення фактичних тверджень від оціночних суджень є можливість встановлення їх відповідності дійсності.
05 липня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу адвоката Ходюк К. М. як представника Керівного центру "Патріаршої курії" Української Греко-Католицької Церкви, який мотивовано тим, що вирішуючи спір, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
12 липня 2021 року до Верховного Суду на касаційну скаргу надійшов відзив адвоката Притули О. Б. як представника ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_14 , який мотивований тим, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі. Відтак суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши та врахувавши вищевказані норми матеріального та процесуального права, висновки Верховного Суду, прийняли законні та обґрунтовані рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Грамотою архімандрита Любомира від 03 травня 1997 року ОСОБА_1 найменовано Ігуменом монастиря св. Теодора Судита в с. Колодіївка Підволочиського району Тернопільської області.
На веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_2" Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької церкви за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено інформацію за назвою "Заява з приводу "об`явлень" с. ОСОБА_20, які поширює о. ОСОБА_1".
Згідно із змістом інформації у формі заяви Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу "об`явлень" с. ОСОБА_20, які поширює о. ОСОБА_1 зазначено наступне:
- "виявили в обох монастирях факти великого зловживання духовним саном, що призвело до шкідливих наслідків для духовного життя, психічного і фізичного здоров`я багатьох людей";
- "Натомість було стверджено, що ті, хто їх поширює, маніпулюють поняттями чернечого послуху та духовного проводу. Підтвердженням тих висновків є також дослідження, що не один раз проводилися впродовж останніх десяти років.";
- "Тож прагнемо повідомити духовенство, монашество і мирян нашої Церкви, що ці "об`явлення" суперечать вірі та навчанню Церкви і монашій традиції. Застерігаємо всіх вірних від їх використання для особистого духовного життя чи передавання іншим".
- "Подаємо до загального відома, що с. ОСОБА_20 і о. ОСОБА_1 не можуть більше від імені Церкви надавати духовний провід вірним і розповсюджувати будь-які "об`явлення" чи послання".
- "Вважаємо, що з боку церковної влади було б неприпустимим замовчувати ці зловживання. Від імені Української Греко-Католицької Церкви просимо пробачення у всіх тих, хто постраждав від обману "об`явлень" чи кому було завдано духовної кривди або шкоди психічному чи фізичному здоров`ю".
Заява не містить будь-яких посилань чи вказівок на прізвища та імена фізичних осіб, які б підписали чи підтримали її (поширили інформацію), автором вказано від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ Святослав.
Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ не є юридичною особою та згідно зі Статутом Синоду це колегіальний орган, в який входять Єпископи УГКЦ, котрі належать до церковних структур УГКЦ в межах її території.
Власником зазначеного веб-сайту є Керівний центр "Патріяршої курії" Української Греко-Католицької Церкви, ТОВ "Інтернет Інвест" є реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2, що не заперечували сторони у судовому засіданні.
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Керівний центр "Патріяршої курії" Української Греко-Католицької Церкви є юридичною особою, організаційно-правова форма якої релігійна організація, директор Шевчук Святослав Юрійович.