Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 190/1097/18
провадження № 61-10198св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Гурською Анастасією Сергіївною, на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року в складі судді Митошоп В. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничової В. С., Лаченкової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" (далі - ТОВ "СФГ Гермес") про стягнення боргу.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 13 січня 2016 року між ним та ТОВ "СФГ Гермес" укладено договір поворотно-фінансової допомоги № 0013/1, відповідно до якого він надав останньому позику у розмірі 1 050 000, 00 грн строком на 10 календарних днів.
14 лютого 2017 року на виконання договору було здійснено перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "СФГ Гермес" двома платежами на суму 50 000, 00 грн і 1 000 000, 00 грн. Строк повернення позики настав 25 лютого 2017 року, однак відповідач у добровільному порядку кошти не повернув.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ТОВ "СФГ Гермес" грошову суму у розмірі 1 261 833, 00 грн з яких: 1 050 000,00 грн сума основного боргу, 44 358,90 грн - 3 % річних та 167 475,00 грн - інфляційні збитки та судові витрати у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в частині того, що кошти в сумі 1 050 000,00 грн були передані позивачем ТОВ "СФГ Гермес" саме в порядку виконання умов договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що єдиним доказом на підтвердження між сторонами правовідносин, на який посилається позивач, є договір поворотної-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1, оригінал якого суду наданий не був, тому суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Крім того, судом враховано, що перерахування коштів ОСОБА_1 здійснив на рахунок ТОВ "СФГ Гермес" 14 лютого 2017 року, в той час як договір поворотно-фінансової допомоги укладено 13 січня 2016 року, тобто через рік після укладення договору та після зміни керівництва ТОВ "СФГ Гермес". Також суд врахував, що в переліку документів, доданому до акта приймання-передачі первинної документації ТОВ "СФГ Гермес" від 30 березня 2017 року в зв`язку зі зміною керівництва товариства, договір поворотної фінансової допомоги № 0013/1 відсутній.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2020 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - Гурська А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суди застосували норми статей 1046, 1212 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 916/556/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/455/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними рішеннями відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності вимог в частині того, що кошти в сумі 1 050 000,00 грн були передані ОСОБА_1 до ТОВ "СФГ "Гермес" саме в порядку виконання умов договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1. Тобто, суди визнали доведеним факт передачі ОСОБА_1 до ТОВ "СФГ "Гермес" грошових коштів в загальній сумі 1 050 000,00 грн, але не встановили, що спірні правовідносини регулюються статтями 1046-1052 ЦК України та випливають з договору поворотно-фінансової допомоги, який за своєю суттю свідчить про наявність між сторонами правовідносин позики, не підтвердивши таким чином правову підставу позову, вказану позивачем, що і стало підставою відмови в позові.
Якщо суд встановив, що кошти в сумі 1 050 000,00 грн, це не є позика, то суд повинен був встановити, що це за кошти, якими іншими документами підтверджено їх перерахування та отримання, чи є інші правові підстави їх повернення і задоволення позову на іншій правовій підставі або правова суть грошових коштів не передбачає їх повернення, тоді відмова в позові повинна бути з інших правових підстав, які б відповідали дійсним правовідносинам сторін.
Оскільки суди першої і апеляційної інстанцій, не встановивши жодного виду договірних, деліктних або згідно із законом правовідносин між сторонами в спорі, то повинні були застосувати до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України та ухвалити відповідне рішення.
Зазначає, що в цьому разі втрата оригіналу договору і є подією і таке тлумачення правовідносин відповідає в повній мірі правовій природі кондикційного зобов`язання, описаній в статті 1212 ЦК України.
Позивач використав своє право захисту в суді в спеціальному порядку договірних відносин, звернувшись до суду з відповідним позовом, однак суд не підтвердив існування договірних підстав, але оскільки факт перерахування коштів підтверджений документально і визнаний судом, відповідачем не спростований і при цьому відповідачем не надано доказів про іншу правову підставу отримання і збереження цих коштів, а позивач не може захистити свої права щодо повернення коштів в інший спеціальний спосіб захисту лише як стягнення цих коштів з відповідача як безпідставно отримані.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року ТОВ "СФГ "Гермес" в особі адвоката Пищиди В. М. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують.
Крім того зазначає, що не можуть бути прийнятими до уваги посилання скаржника про необхідність розгляду цього спору на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 ще до вирішення судом цієї справи, звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів (справа № 190/156/20), обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ним помилково без укладення відповідного договору було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн та 1 000 000,00 грн на рахунок відповідача. Справа № 190/156/20 розглядається наразі П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області.
Таким чином, ані судом першої, ані судом другої інстанцій не могли розглядатися позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі з урахуванням статті 1212 ЦК України.
Також звертає увагу суду на те, що як і в цій справі, так і в справі № 190/156/20 ТОВ "СФГ Гермес" наголошувало на тому, що переказ грошових коштів ОСОБА_1 здійснив в рахунок погашення боргу перед ТОВ "СФГ Гермес", який в загальному розмірі становив 28 041 900,00 грн та перераховувався ОСОБА_1 за період 2015-2017 роки.
Оскільки борг не був повернений у повному обсязі, ТОВ "СФГ Гермес" був змушений звернутися до суду із позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2 848 000,00 грн, за результатом розгляду якого, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року у справі № 758/13213/18 позовні вимоги задоволено. Зазначеним рішенням встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 14 лютого 2017 року було проведено платежі у розмірі 50 000,00 грн та 1 000 000,00 грн відповідно, що підтверджується меморіальними ордерами від 14 лютого 2017 року №№ 2РL839475, 2РL843210 призначення платежу "фінансова допомога поворотно-фінансова згідно з договором № 0013/1 від 13 січня 2016 року".
При цьому під час розгляду справи № 758/13213/18 ні ОСОБА_1, ні його представниками щодо того, що зазначені платежі були здійснені в рахунок погашення боргу перед товариством, не заперечувалося.
Посилаючись на зазначене, ТОВ "СФГ Гермес" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи ізП`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з копією договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "СФГ Гермес" в особі представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 13 січня 2016 року, розмір позики відповідача становить 1 050 000 грн, строк повернення фінансової допомоги встановлюється протягом 10 календарних днів. Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (а. с. 12, т. 1).
Згідно з копією довіреності від 13 січня 2016 року директор ТОВ "СФГ Гермес" ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 бути представником товариства (а. с. 13, т. 1).
Згідно з копією квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.705350905.1 та № 0.0.705347498.1 ОСОБА_1 14 лютого 2017 року перераховано кошти фінансової допомоги по договору від 13 січня 2016 року № 0013/1 ТОВ "СФГ Гермес" у розмірі 50 000,00 грн та 1 000 000,00 грн (а. с. 14, т. 1).
Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 серпня 2018 року № 1004351116- 09 лютого 2017 року змінено керівника юридичної особи ТОВ "СФГ Гермес" (а. с. 130-135, т. 1).
Ухвалою суду від 09 липня 2019 року у справі було призначено судову експертизу та зобов`язано позивача надати до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінал договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1 та оригінал довіреності директора ТОВ "СФГ Гермес" ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 від 13 січня 2016 року, однак позивачем не надано зазначені документи.
Згідно з заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від 29 жовтня 2019 року ухвалу суду від 09 липня 2019 року виконати неможливо, оскільки оригінали договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1 та довіреності директора ТОВ "СФГ Гермес" ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 від 13 січня 2016 року втрачено вже після призначення експертизи (а. с. 176, 177 т. 2).
Згідно з копією заяви ОСОБА_3, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Свириденко А. М. 09 жовтня 2019 року, ОСОБА_3 24 вересня 2019 року отримав від ОСОБА_1 оригінали документів, серед яких і договір поворотно-фінансової допомоги № 0013/1 та довіреність директора ТОВ "СФГ Гермес" ОСОБА_1, виданої на ім`я ОСОБА_3, від 13 січня 2016 року для передачі в подальшому адвокатам ОСОБА_1, оскільки останній відлітав за кордон та 09 жовтня 2019 року ним було виявлено, що документи викрадені (а. с. 180, 203-204, т. 2).
Відповідно до копії повідомлення від 22 жовтня 2019 року № С-4995 ОСОБА_3 звернувся до поліції для вжиття заходів з розшуку та виявлення осіб, які здійснили крадіжку його речей (а. с. 182-184, 205-207, т. 2).
Згідно з листом Оболонського управління поліції від 29 жовтня 2019 року та довідкою за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 встановлено, що останній не зміг вказати обставини, при яких зникли документи та до поліції звернувся за допомогою у відновленні втрачених документів (а. с. 190, 192, 208-210, т. 2). Тобто факт викрадення документів встановлено не було.
Згідно з листом від 09 грудня 2019 року № 4847/4848/4849/49 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз повернено надані матеріали без виконання судової експертизи, оскільки відсутні оригінали договору поворотно-фінансової допомоги від 13 січня 2016 року № 0013/1 та довіреності директора ТОВ "СФГ Гермес" ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 від 13 січня 2016 року (а. с. 226, т. 2).
Суди встановили, що перерахування коштів ОСОБА_1 здійснив на рахунок ТОВ "СФГ Гермес" 14 лютого 2017 року, в той час як договір поворотно-фінансової допомоги укладено 13 січня 2016 року, тобто через рік після укладення договору та після зміни керівництва ТОВ "СФГ Гермес".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.