Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 370/1483/18
провадження № 61-6885св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - громадська організація садове товариство "Мотоцикліст",
треті особи: приватне акціонерне товариство "Київобленерго", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року у складі судді Мазка Н. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації садове товариство "Мотоцикліст", треті особи: приватне акціонерне товариство "Київобленерго", ОСОБА_2, про визнання дій щодо відключення від мережі електропостачання протиправними, зобов`язання відновити підключення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації садове товариство "Мотоцикліст" (далі - ГО СТ "Мотоцикліст"), треті особи: приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - ПрАТ "Київобленерго"), ОСОБА_2, про визнання дій щодо відключення від мережі електропостачання протиправними, зобов`язання відновити підключення.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що починаючи з 1997 року ОСОБА_1 є членом СТ "Мотоцикліст", правонаступником якого є ГО СТ "Мотоцикліст", що розташоване на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області.
Вказував, що на території товариства знаходиться належна позивачу на праві власності земельна ділянка площею 0,061 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, а також садовий будинок, який не введений в експлуатацію.
Стверджував, що електропостачання вказаного будинка і земельної ділянки здійснюється через електричні мережі садового товариства на підставі договору, укладеного між відповідачем і ПрАТ "Київобленерго".
У березні 2018 року позивач отримав поштовим повідомленням акт перевірки правильності підключення до електромережі, яким встановлено порушення у підключенні та надано строк для усунення таких порушень до 20 квітня 2018 року.
Зауважував, що даний акт складено комісією з шести осіб, які не мають жодної кваліфікації в галузі обслуговування електричних мереж.
Зазначав, що з метою залучення спеціалістів для перевірки стану електричних мереж та проведення технічних робіт позивач звертався до голови правління ГО СТ "Мотоцикліст" ОСОБА_2, на що отримав відмову.
06 травня 2018 року майно ОСОБА_1 відключено від електропостачання.
Вважав зазначені дії відповідача протиправними з огляду на те, що на час відключення садового будинку та земельної ділянки від електропостачання позивача про причини відключення у письмовому вигляді повідомлено не було, рішення загальних зборів товариства або правління товариства про наявність заборгованості позивача за електроенергію, її розмір, а також рішення щодо відключення від електропостачання не приймалося, не повідомлялося про дату відключення, а також не складався акт про припинення електропостачання.
Стверджував, що відключення електроустановок споживача можливе лише на вимогу власника електричних мереж, а саме ПрАТ "Київобленерго", що передбачено Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Позивач, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії ГО СТ "Мотоцикліст" щодо відключення позивача від мережі електропостачання; зобов`язати відповідача відновити підключення земельної ділянки ОСОБА_1 до електропостачання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, а обставини, на які посилається позивач - недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і закрити провадження у вказаній справі.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Макарівського районного суду Київської області.
02 червня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 вересня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 та у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 рокуу справі № 370/1965/18-ц.
В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що спір у вказаній справі є корпоративним, а тому підлягає розгляду господарським судом.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року ГО СТ "Мотоцикліст" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 047607, виданого на підставі рішення 10 сесії 22 скликання Андріївської сільської Ради народних депутатів від 16 жовтня 1996 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,061 га на території Андріївської сільської Ради для ведення садівництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1183 (а. с. 24).
У книжці садівника НОМЕР_4, що видана 15 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1, міститься відмітка про сплату за електроенергію за 08 червня 2009 року за 1511 квт/год в сумі 413,30 грн (а. с. 25, 26).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ГО СТ "Мотоцикліст", код ЄДРПОУ 26426239, є громадською організацією, знаходиться в селі Андріївка Макарівського району Київської області, а керівником та підписантом зазначений ОСОБА_2 (а. с. 64-68).
Згідно листа-повідомлення від 31 січня 2017 року № 39/2 правління ГО СТ "Мотоцикліст" запропонувало власнику ділянок № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1 ОСОБА_1 в місячний термін сплатити борг за електроенергію. Повідомлено, що в разі невиконання вказаного прохання будинок буде відключений від електромережі. 01 лютого 2017 року позивач отримав вказане повідомлення (а. с. 69, 70).
З витягу з протоколу від 07 травня 2017 року № 112 засідання правління з уповноваженими від колективу ГО СТ "Мотоцикліст" убачається, що розглядалось питання оплати членських внесків та своєчасної оплати за використану електроенергію і було встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за спожиту електричну енергію 2 361 кв/год, борг за вуличне освітлення, членські внески за 2016, 2017 роки, а всього заборгованість складає - 6 500,00 грн. Присутні одноголосно проголосували за виключення ОСОБА_1 з членів ГО СТ "Мотоцикліст" (а. с. 71).
Відповідно до акту по перевірці сплати коштів за спожиту електричну енергію, цілісність пломб на приладах обліку та своєчасну сплату членських внесків від 12 травня 2017 року, складеного комісією у складі: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, встановлено, що не зважаючи на попередження 30 січня 2017 року станом на 12 травня 2017 року у ОСОБА_1 наявний борг за електричну енергію по ділянці № НОМЕР_2 у сумі 4 544,85 грн, наявна заборгованість по сплаті членських внесків, що не сплачувались з 01 січня 2016 року на загальну суму 1 699,23 грн за 2016 рік (а. с. 72).
Згідно витягу з протоколу від 01 березня 2018 року № 121 засідання правління з уповноваженими від колективу ГО СТ "Мотоцикліст", було розглянуте питання щодо направлення ОСОБА_1 пропозиції про погашення до 03 квітня 2018 року наявної заборгованості, пропозиція заключити договір з правлінням ГО СТ "Мотоцикліст" на користування спільною сумісною власністю, про що 07 березня 2018 року ОСОБА_1 був направлений лист від 01 березня 2018 року № 46/10 та який позивач отримав 12 березня 2018 року (а. с. 70, 74-76).
З акту від 03 березня 2018 року, складеного комісією в складі: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, вбачається, що з виходом на місце була проведена перевірка правильності підключення до електромережі будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 . При перевірці виявлено, що підключення до будинку зроблене проводом діаметром менше 16 мм, який має розрив та переходить в менший діаметр, немає прямого вводу на клеми електролічильника, провід захований в стіну будинку, що дає можливість використовувати електроенергію поза приладами обліку. На усунення вказаних порушень комісією ОСОБА_1 був наданий строк до 02 квітня 2018 року (а. с. 77).
13 березня 2018 року ОСОБА_1 направлено повідомлення від 07 березня 2018 року № 49/13, яке отримане ним 15 березня 2018 року, в якому було запропоновано погасити заборгованість за електричну енергію в місячний термін та попереджено про відключення від електромережі в разі непогашення заборгованості (а. с. 70).
Згідно акту від 18 березня 2018 року ГО СТ "Мотоцикліст" по перевірці кількості використання електроенергії, комісією в присутності громадянина ОСОБА_9, тимчасово проживаючого в будинку, що належить ОСОБА_1, був проведений замір кількості використання електроенергії споживачем і виявлено, що з 16:50 год заміри приладом обліку показували 10 ампер/год, або 2,2 квт/год, отже за добу споживається приблизно 53 кВт (а. с. 78).
Відповідно акту від 01 квітня 2018 року, складеного комісією ГО СТ "Мотоцикліст" в складі: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, проведена перевірка показників електролічильника та своєчасність сплати за використану електроенергію на ділянках № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1, власником яких є ОСОБА_1, та встановлено: порушення згідно складеного акту від 03 березня 2018 року по перевірці правильності підключення будинку до головної електромережі - не виконані (підключення до будинку проводом діаметром менше 16 мм, який має розрив та переходить в менший діаметр. Відсутній прямий ввід на клеми електролічильника. Провід захований в стіну будинку, що дає можливість використовувати електроенергію поза приладом обліку). Оплата за використану електроенергію не проводилась. Показники електролічильника станом на 01 квітня 2018 року - 019090 (а. с. 79).
Відповідно акту, складеного 06 травня 2018 року членами комісії ГО СТ "Мотоцикліст" по перевірці оплати за використану електроенергію у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 при перевірці будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1, були зафіксовані показники електролічильника 019090, дані показники були зафіксовані 01 квітня 2018 року при умові, що в будинку проживала сім`я та користувалась всіма електроприладами, які знаходяться в будинку (а. с. 80).
Згідно акту від 06 травня 2018 року, складеного членами комісії ГО СТ "Мотоцикліст" по відключенню будинків, розташованих на земельних ділянках № НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2 : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, було виявлено підведення електромережі до приладу обліку із порушенням правил, що дає можливість господарю використовувати електроенергію поза приладом обліку. Комісія в присутності представників Макарівського відділу поліції лейтенанта поліції ОСОБА_13, лейтенанта поліції ОСОБА_12 прийняла рішення - відключити від головної мережі будинок, розташований на земельних ділянках № НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1 до усунення порушень (а. с. 81).
У талоні-повідомленні від 07 травня 2018 року № 000059 вказано, що заяву до поліції прийнято та зареєстровано в ЖЄО за № 2602 (а. с. 28).
З бухгалтерських довідок-розрахунків убачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті членських внесків за ділянку № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2016 року по 07 травня 2017 року складає 746,40 грн; за ділянку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 07 травня 2017 року - 651,04 грн; за ділянку № НОМЕР_3 за період з 01 січня 2016 року по 07 травня 2017 року - 661,60 грн. Сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті за спожиту електроенергію станом на 06 травня 2018 року становить 2 137,21 грн. Крім того, є борг по сплаті за вуличне освітлення за 2016 рік - 50,00 грн, за 2017 рік - 70,00 грн. Також, комісією (акт від 18 березня 2018 року) встановлено споживання ОСОБА_1 електроенергії поза приладом обліку споживання електроенергії (лічильником) (а. с. 82 - 85).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про громадські об`єднання" громадські об`єднання утворюються і діють на принципах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності.
Щодо визначення юрисдикції у вказаній справі
У статті 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).
За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Судами встановлено, що ГО СТ "Мотоцикліст" є громадською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди.
Судами також встановлено, що між ПрАТ "Київобленерго" та ГО СТ "Мотоцикліст" 02 червня 2010 року укладено договір про постачання електроенергії № 259 з метою забезпечення потреб електроустановок відповідача, а саме: КТП № 564. Відповідно до умов договору ПрАТ "Київобленерго" постачає електроенергію ГО СТ "Мотоцикліст". За вказаним договором ГО СТ "Мотоцикліст" є колективним споживачем електроенергії і користується у своїх взаємовідносинах з енергопостачальною організацією правами та несе відповідальність, що встановлена Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами користування електроенергією.
Отже, споживання електричної енергії членами садового товариства відбувається не напряму від постачальника електричної енергії, а через електроустановки ГО СТ "Мотоцикліст" (основного споживача). Обсяг спожитої електричної енергії членами садового товариства обліковується за показниками індивідуальних засобів обліку. Оплата за спожиту електричну енергію членами садового товариства проводиться на рахунки основного споживача ГО СТ "Мотоцикліст". Товариство здійснює перерахування за спожиту електроенергію безпосередньо постачальнику електричної енергії.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просить у судовому порядку визнати протиправними дії ГО СТ "Мотоцикліст" щодо відключення позивача від мережі електропостачання та зобов`язати відповідача відновити підключення його нерухомого майна до електропостачання. Отже, спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер - щодо користування фізичною особою електричними мережами, відповідно, спірні відносини не мають характеру корпоративних.
ОСОБА_1 не заявляв у позовній заяві будь-яких позовних вимог, що пов`язані із захистом його корпоративних прав, рішень керівних органів громадської організації не оскаржує.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не пов`язаний з підприємницькою діяльністю чи корпоративними відносинами, а тому відповідно до положень статті 20 ГПК України не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 та у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 370/1965/18-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах позовні вимоги стосувалися оскарження рішень загальних зборів кооперативу та громадської організації.