Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 711/6649/17
провадження № 61-4954св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Соснівського відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Миколаєнко Тетяна Миколаївна,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Філатовою Тетяною Миколаївною, на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Соснівського відділу державного виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Соснівський ВДВС ГТУЮ
в Черкаській області), визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця від 09 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Вимоги скарги мотивовані тим, що на виконанні в Соснівському ВДВС ГТУЮ
у Черкаській області перебував виконавчий лист, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, про визначення ОСОБА_1 способів участі
у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які передбачають періодичні побачення з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, спільний відпочинок батька і дитини на території України, а за відповідною згодою матері - за кордоном.
09 вересня 2019 року постановою головного державного виконавця Миколаєнко Т. М. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, пункту 5 статті 64-1 та пункту
9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"
в зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.
Постанова про закінчення виконавчого провадження постановлена із порушенням чинного законодавства.
Державним виконавцем станом на 09 вересня 2019 року не перевірено та не могло бути перевірено виконання графіку побачень батька з дитиною в повному обсязі, перевірка здійснена частково, в частині виконання щотижневих побачень в п`ятницю-суботу та з першої суботи серпня протягом 15 календарних днів, матеріали виконавчого провадження не містять в собі факту виконання боржником графіку побачень батька з дитиною в період протягом поточного
2019 року.
В ході перевірки виконання боржником графіку побачень у січні 2019 року встановлено, що боржник не виконувала рішення суду, про що свідчать наявні
в матеріалах виконавчого провадження акти від 22 січня 2019 року та 25 січня
2019 року, постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, подання до органів досудового розслідування про невиконання рішення суду та інші матеріали виконавчого провадження № 56412025. З огляду на ці обставини, обов`язковій перевірці виконання рішення підлягає визначений період з 05 січня 2020 року протягом 15 календарних днів щоденно з 11.00 год. до 18.00 год.
в присутності матері ОСОБА_2 до досягнення дитиною семирічного віку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Миколаєнко Т. М. та постанову про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року, заінтересована особа - ОСОБА_2, задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Соснівського ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Миколаєнко Т. М. від
09 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження (ВП №56412025). В задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що під час здійснення виконання зазначеного виконавчого листа державним виконавцем фактично не здійснено перевірку виконання боржником рішення суду в частині зустрічей батька
з дитиною після досягнення дитиною семирічного віку. Суду не надано належного та допустимого доказу на підтвердження того, що державним виконавцем складено акт про повне і фактичне виконання за підписами сторін виконавчого провадження.
Вимога скаржника про визнання дій державного виконавця протиправними та такими, що вчиненні з порушенням вимог частини другої статті 18, пункту
9 частини першої статті 39, статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від
02 квітня 2012 року № 512/5, не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не зазначено, які саме дії державного виконавця суперечать зазначеним правовим нормам.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюЧеркаського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано.
Скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на дії державного виконавця Соснівського ВДВС ГУТУЮ у Черкаській області Миколаєнко Т. М. та постанову про закінчення виконавчого провадження залишено без розгляду.
Апеляційний суд виходив з того, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 447-449 ЦПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Підпунктом "а" частини першої статті 449 ЦПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої
і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року направлена відділом державної виконавчої служби 09 вересня 2019 року (а. с. 76, зворот) і вручена особисто 21 вересня 2019 року (відстеження поштового відправлення а. с. 77, зворот). Скаржник звернувся зі скаргою на рішення та дії державного виконавця 01 листопада 2019 року, тобто через 43 дні; заяву про поновлення строку звернення до суду не подавав.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції; провести розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 дізнався про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року, ознайомившись із нею в Автоматизованій системі виконавчого провадження за ідентифікатором доступу, який отримано ним як стороною виконавчого провадження № 56412025. Тому десятиденний строк на оскарження постанови про закриття виконавчого провадження спливав 20 вересня 2019 року.
Скаржник звернувся зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця засобами поштового зв`язку 18 вересня 2019 року в межах строку на оскарження постанови, що підтверджується копією конверту (а. с. 31). Скарга надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси засобами поштового зв`язку. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями розподілена 04 листопада 2019 року (а. с. 32).
Тому висновок суду про те, що скаржник звернувся до суду першої інстанції через 43 дні є помилковим та таким, що не відповідає нормам процесуального закону. Порушення судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 123, частин п`ятої, шостої статті 124 ЦПК України призвело до скасування ухвали суду першої інстанції, яка відповідала Закону.