Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 203/1285/19
провадження № 61-10986св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад вищої освіти "Дніпровський педагогічний коледж" Дніпропетровської обласної ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року у складі судді Казак С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу вищої освіти "Дніпровський педагогічний коледж" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж"), в якому просила визнати протиправними та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року; накази № 04-к-тр від
04 січня 2019 року, № 58-ктр від 04 березня 2019 року, № 59-ктр від 05 березня 2019 року, № 60-ктр від 06 березня 2019 року; поновити її на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" з 04 січня 2019 року; поновити на роботі в закладі з 05 березня
2019 року; а також стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 березня 2019 року її ознайомлено
з наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року про її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 43-1 КЗпП України, що наказом № 60-ктр від 06 березня 2019 року виправлено на пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Того ж дня їй видано трудову книжку.
Її звільненню передували такі події. Починаючи з грудня 2018 року вона почала зазнавати тиск та незаконні дії з боку керівництва та деяких працівників навчального закладу. 04 січня 2018 року її ознайомили з актом № 01 від
27 грудня 2018 року та протоколом № 1 засідання комісії для проведення службового розслідування від 27 грудня 2018 року, в якому зазначалось про необґрунтованість її появи на робочому місці 02 грудня 2018 року та заняттях
08 грудня 2018 року, перебування у навчальному корпусі у зазначені дати. Внаслідок цього в. о. директора запропоновано застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді суворого попередження із занесенням до особової справи. Щодо вказаних фактів нею надано пояснення про те, що
в кабінеті закладу, де вона працює, вона забула власний зарядний пристрій для телефону, який їй був необхідний та який вони прийшла забрати в той день. Стосовно подій 08 грудня 2018 року нею надано пояснення, що ввечері 07 грудня 2018 року їй зателефонували та повідомили, що викладач ОСОБА_3, яка
08 грудня 2018 року мала викладати в закладі лекції для здобувачів освіти заочної форми навчання, потрапила до лікарні. В зв`язку з цим, для забезпечення безперебійності навчального процесу, вона вийшла на заміну викладача ОСОБА_3 . Проте не зважаючи на надані нею пояснення та фактичну відсутність в її діях порушень трудової дисципліни, складено протокол, в якому також не зазначено, які саме норми трудової дисципліни нею порушено, а йде посилання в загальному вигляді на колективний договір, який затверджено 20 грудня 2018 року та який не може регламентувати діяльність
в період до 20 грудня 2018 року.
В зв`язку з емоціями, які на неї нахлинули в результаті таких дій керівництва та деяких працівників закладу, 04 січня 2019 року нею написано заяву про переведення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи, яку вона займала, на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням
з 21 січня 2019 року. Також в цій заяві зазначено про її написання під тиском.
11 січня 2019 року вона подала заяву про відкликання заяви від 04 січня
2019 року про переведення. Проте 18 січня 2019 року її ознайомлено із наказом № 04-к-тр від 04 січня 2019 року про її переведення на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку на 0,5 тарифної ставки з 08 січня 2019 року з неповним педагогічним навантаженням. Таке переведення є незаконним, оскільки відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, а про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.
18 січня 2019 року вона не змогла потрапити до свого службового кабінету, який було опечатано. Після цих подій в неї стався гіпертонічний криз, їй викликано швидку медичну допомогу та з 19 січня 2019 року по 25 лютого 2019 року вона перебувала на лікуванні. Після виходу на роботу 25 лютого 2019 року вона почала виконувати роботу за графіком (регламентом), з яким була ознайомлена. 04 березня 2019 року її ознайомили з актом від 27 лютого 2019 року про її відсутність 27 лютого 2019 року на робочому місці в закладі по пр. Олександра Поля, 83 в м. Дніпро, хоча в цей день в неї передбачена робота в інших навчальних закладах, в одному з яких вона в той день перебувала та працювала. 06 березня 2019 року, прийшовши на роботу, їй повідомлено про прийнятий
04 березня 2019 року наказ № 58-ктр про оголошення догани за відсутність на робочому місці з 12:15 год. по 14:00 год. 25 лютого 2019 року. Того ж дня її ознайомлено з наказом № 59-ктр від 05 березня 2019 року про її звільнення
з роботи та наказом № 60-ктр від 06 березня 2019 року про внесення змін до наказу № 59-ктр.
Вказані накази є незаконними, оскільки не відображали дійсних обставин справи, прийняті за відсутності з її боку порушень трудової дисципліни, а також
з порушенням пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якого днем звільнення вважається останній день роботи, вимог статті 47 КЗпП України, згідно якої власник в день звільнення зобов`язаний видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Внаслідок незаконних дій відповідача вона неодноразово перебувала на лікарняному, а 18 січня 2019 року приїжджала швидка медична допомога, оскільки події, що відбувались, сильно вплинули на неї психологічно, що проявилось у гіпертонічному нападі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди керувалися тим, що оскільки позивач не дотрималась встановленого
у закладі порядку виходу на роботу у вихідний день 08 грудня 2018 року, то відповідачем правомірно вирішено застосувати до неї заходи впливу.
Позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийнятий за результатами та на підставі протоколу № 1 від 27 грудня 2018 року. Проте такий наказ (розпорядження) відповідачем не виносився, а фактично прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 27 грудня 2018 року про оголошення позивачу суворого попередження, яке відповідно до статті 147 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а є заходом впливу, який було лише запропоновано застосувати до позивача згідно статті 140 КЗпП України. В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції відмовив за безпідставністю та відсутністю предмету оскарження.
Перевіряючи доводи позивача в частині написання заяви від 04 січня 2019 року про її звільнення з посади заступника директора з навчально-методичної роботи та переведення на посаду викладача з повним педагогічним навантаженням через психологічний тиск з боку керівництва коледжу, суд першої інстанції врахував, що будь-яких належних та допустимих доказів такого тиску позивач суду не надала. Факт проведення службового розслідування та складання відповідною комісією протоколу, яким в. о. директора коледжу рекомендовано вирішити питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення
у вигляді суворого попередження, суд не визнав таким, що свідчив про психологічний тиск.
Посилання позивача на те, що вона в поданій 04 січня 2019 року заяві ставила питання про її переведення з 21 січня 2019 року на повну ставку викладача, а не на 0,5 ставки та з 08 січня 2019 року, як фактично зроблено відповідачем,
а також щодо відкликання заявою від 11 січня 2019 року своєї заяви від 04 січня 2019 року, суд першої інстанції відхилив. Відповідно до наказу № 04-к-тр від
04 січня 2019 року відповідачем фактично здійснено переміщення позивача за її ініціативою (відповідно до її заяви) з посади заступника директора з навчально-методичної роботи на посаду викладача української мови та літератури для дітей дошкільного віку за професіональним спрямуванням, яку позивач займала за сумісництвом, як на основну роботу. Переведення позивача на 0,5 ставки відповідало її педагогічному навантаженню, затвердженому на 2018-2019 навчальний рік наказом № 199-к-тр від 11 вересня 2018 року, яке згідно пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №1 02 від 15 квітня
1993 року, визначається один раз на рік до початку навчального року.
Ознайомившись із наказом, позивач його в подальшому не оскаржувала, після виходу з лікарняного 25 лютого 2019 року склала графік роботи викладача на ІІ семестр 2018-2019 навчального року, згідно якого 27 лютого 2019 року виходила на практику до КЗО "СЗОШ №31" ДМР, що свідчить про те, що вона погодилась
з умовами праці та приступила до виконання обов`язків за посадою, на яку вона переміщена. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу № 04-к-тр від 04 січня 2019 року про переведення та поновлення позивача на посаді заступника директора з навчально-методичної роботи є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання позивача, що відповідно до графіку роботи в понеділок та вівторок було передбачено наукову роботу, а тому вона не зобов`язана перебувати саме на робочому місці в приміщенні коледжу, є безпідставними, оскільки іншого місця проведення наукової роботи в графіку не визначено. У понеділок
25 лютого 2019 року та вівторок 26 лютого 2019 року позивач мала знаходитись у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" в період з 09-00 год. до 14-00 год., визначеного нею як робочий у графіку, дотримуючись графіку роботи та вимог пункту 5.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки позивачем не дотримано графіку роботи, то відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу № 58-ктр від 04 березня 2019 року за прогул без поважних причин (відсутність на робочому місці) 25 лютого 2019 року в період з 12-15 до 14-00.
Оскільки 26 лютого 2019 року позивач відповідно до графіку роботи повинна була знаходитись на робочому місці в приміщенні коледжу з 09-00 год. до 14-00 год., а фактично була присутня з 07-45 год., залишила робоче місце і приміщення коледжу о 09-29 год. та більше на роботу не поверталась, тобто, була відсутня на робочому місці в цей день більше трьох годин без поважних причин, відповідач правомірно розірвав договір із позивачем на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 27 лютого 2019 (середа) була присутня на роботі та виконувала її за місцезнаходженням КЗО "СЗОШ №31",
а в КЗО "Спеціалізована школа №13" ДМР не була присутня, посилаючись на те, що неможливо знаходитися в декількох місцях одночасно, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки відповідно до графіку роботи викладача ОСОБА_1 на ІІ семестр 2018-2019 навчальний рік вона з 8.30 год. по 13.30 год. викладає дисципліну: Пед.аналіз. Практика "Пробні уроки та заняття" ПО-16-1/9, в якому зазначено, місце проведення і КЗО "СЗОШ № 31" ДМР,
і КЗО "Спеціалізована шкода № 13" ДМР (а. с. 126, том 1). Графік погоджений
з викладачем, про що свідчить підпис ОСОБА_1 . Позивач визнає свою відсутність на робочу місці 27 лютого 2019 в КЗО "Спеціалізована школа № 13" ДМР. Питання знаходження викладача в двох закладах в один робочий день мало вирішуватися при встановленні графіку роботи, а не під час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги, що наукова робота не може здійснюватися виключно в межах закладу освіти, в якому працює ОСОБА_1, оскільки сама суть наукової роботи полягає у пошуках нових знань, апеляційний суд також відхилив. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються навчальним закладом. Робочий час викладача КЗВО "ДПК ДОР" встановлений Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до Закону України "Про вищу освіту", Закону України "Про освіту" та КЗпП України. Оскільки іншого місця проведення наукової роботи в графіку не визначено, то в понеділок
25 лютого 2019 року та вівторок 26 лютого 2019 року позивач мала знаходитись у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" протягом робочого часу, визначеного нею графіку роботи, дотримуючись його та вимог пункту 5.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку.
Доводи апеляційної скарги, що позивача звільнено без погодження профспілкової організації, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки ОСОБА_1 не являлась членом жодної первинної профспілкової організації, які діють
у КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж", тому відповідно до пункту
5 частини першої статті 43-1 КЗпП України згода профспілкової організації на її звільнення потрібна не була.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що зробивши висновок про те, що мало місце переміщення працівника на іншу посаду за згодою працівника, а дату переміщення роботодавець не повинен був узгоджувати з працівником, суди не правильно визначили характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють, оскільки мало місце не переміщення, а фактичне звільнення
з посади. Працівником подавалась заява про звільнення з посади за згодою сторін з подальшим переведенням на іншу посаду. Наказом КЗВО "Дніпропетровський педагогічний коледж" від 04 січня 2019 року про переведення доручено провести виплату невикористаних днів відпустки, що згідно частини першої статті 83 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" можливе лише при звільненні працівника. Тому
з урахуванням змісту заяви про звільнення та оскарженого наказу відбулося саме звільнення позивача з підстав, визначених в заяві про звільнення - за згодою сторін.
Сторонами спору не був погоджений строк звільнення позивача з посади заступника директора, оскільки в заяві про звільнення зазначено про звільнення з 21 січня 2019 року, 11 січня 2019 року позивач подала заяву про відкликання заяви про звільнення, а наказ про її переведення на іншу посаду з вивільненням попередньо займаної посади вже було видано 04 січня 2019 року
з призначенням на нову посаду з 08 січня 2019 року, раніше дати, яка була вказана працівником. Тому станом на 04 січня 2019 року у відповідача не було підстав видавати наказ про переведення позивача з 08 січня 2019 року. Той факт, що позивач приступила до виконання роботи на новій посаді, не впливає на незаконність фактично проведеного звільнення з посади заступника директора та на необхідність поновлення позивача на цій посаді, оскільки позивач при ознайомленні зі змістом наказу від 04 січня 2019 року не погодилася з ним, про що зробила відповідний запис на примірнику наказу,
а також 11 січня 2019 року подала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення.
Погоджуючись з доводами відповідача про те, що робота з написання наукової статті повинна здійснюватися на робочому місці позивача, суди не встановили, яка тематика наукової статті, які джерела повинні бути використаними при її написанні та чи достатньою є наукова та матеріальна база відповідача для здійснення відповідної діяльності саме на робочому місці. Також не вказано нормативний документ, яким регламентується місце проведення викладачем наукової роботи. Зазначені висновки судів є припущеннями, які не могли бути покладеними в основу рішення для доведення обставин відсутності позивача на робочому місці без поважних причин. Результат наукової роботи (написані статті, що вийшли друком) позивач надала суду як доказ проведеної наукової роботи. Сторонами спору не заперечується, що час, відведений індивідуальним робочим планом для написання статті, не оплачується за рахунок відповідача. Написання наукової статті входить до змісту наукової, методичної роботи, але не входить до переліку безпосередніх посадових обов`язків викладача, які регламентуються розкладом занять і педагогічної практики та планом роботи коледжу, і роботодавець, не може контролювати місце виконання такої роботи, яке може змінюватися за необхідності (бібліотека, наукова установа, інший навчальний заклад тощо). Викладач звітує лише про результат виконаної роботи, який є підтвердженням факту виконаної роботи. Отже, час написання статті викладачем не є часом виконання трудової функції, що позбавляє роботодавця контрольних повноважень щодо працівника у вказаний період,
в тому числі в питаннях дотримання трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому для виконання індивідуального робочого плату і написання статті позивач не була зобов`язана перебувати на робочому місці.
Суди безпідставно ототожнили відсутність працівника на роботі із відсутністю на робочому місці, у той час як в матеріалах справи відсутні докази невиконання позивачем трудової функції більше ніж 3 години 26 лютого 2019 року.
У відповідача відсутні підстави для застосування пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та звільнення позивача, що свідчить про незаконність наказу про звільнення від 05 березня 2019 року № 59-ктр. Незаконним є і наказ від
04 березня 2019 року про оголошення догани, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано виключно за відсутність протягом певного періоду часу позивача на робочому місці 25 лютого 2019 року, у той час як наказ та інші матеріали справи не містять відомостей про невиконання позивачем трудової функції
у вказаний період часу.
Суди неправильно застосували вимоги статей 32, 40 КЗпП України та не застосували вимоги статей 36, 237-1 КЗпП України, що підлягали застосуванню.
У жовтні 2020 року Голова комісії з реорганізації КЗВО "Дніпровський педагогічний коледж" Захорольська В. М. подала до суду відзив, у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.