Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 523/9329/19
провадження № 61-4641св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Офіцерова Людмила Леонідівна,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції
в Одеській області (далі - перший Приморський ВДВС ГТУЮ в Одеській області) Офіцерової Л. Л., в якій просив:
- визнати бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. при виконанні рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом
у справі № 523/15770/16-ц неправомірною.
- зобов`язати головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГИУЮ Офіцерову Л. Л. усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню зазначеного рішення суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Офіцерової Л. Л. знаходиться виконавче провадження з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року про стягнення
в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 42 835 грн та в рівних частках 780 грн витрат на публікацію в пресі про виклик до суду.
Постановою державного виконавця від 02 серпня 2017 року винесена постанова про розшук майна боржника, а саме мотоцикла, що належить ОСОБА_2 . Проте в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про направлення цієї постанови до Відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ВБДР УПД ГУНП в Одеській області) до виконання.
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, скаржнику стало відомо, що ОСОБА_2 належить 51/400 частка в будівлі
АДРЕСА_1, проте державним виконавцем не накладено арешт на дане майно.
Державний виконавець не вживає жодних дій щодо виконання рішення суду.
Невчиненням державним виконавцем виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" більше двох років порушено його законні інтереси та право, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. при виконанні рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом
у справі № 523/15770/16-ц неправомірною.
Зобов`язано головного державного виконавця зазначеного відділу
Офіцерову Л. Л. усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом у справі № 523/15770/16-ц відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості скарги ОСОБА_1 та її доведеності, оскільки державним виконавцем не вчинено виконавчих дій, визначених положенням розділу VII Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року скасовано
й у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що державний виконавець вчиняв всі передбачені законом заходи для реального виконання рішення суду.
Апеляційний суд не погодився з доводами скарги ОСОБА_1 та висновками суду першої інстанції, що:
державний виконавець не надсилав на адресу ВБДР УПД ГУНП в Одеській області постанову державного виконавця від 02 серпня 2017 року про розшук майна боржника, зокрема мотоцикла, оскільки державним виконавцем
02 серпня 2017 року за вих. № 33125 дана постанова надіслана на адресу ВБДР УПД ГУНП в Одеській області (а. с. 43) та вже з 15 серпня 2017 року вказаний мотоцикл значився у розшуку (а. с. 98);
державним виконавцем не накладено арешт на 51/400 частки будівлі АДРЕСА_1, яка на праві власності належать ОСОБА_2, оскільки відповідно до постанови старшого державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. від
07 червня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (а. с. 37);
державний виконавець безпідставно не вживає заходи щодо звернення стягнення в рахунок боргу на частку, належну ОСОБА_2 (51/400 частки будівлі АДРЕСА_1 ), оскільки відповідно до частини сьомої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. З урахуванням статті
8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік", чинного на момент відкриття виконавчого провадження, 20 розмірів мінімальної заробітної плати становило 64 000 грн, а сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за рішенням суду, складає 42 835 грн майнової шкоди (як солідарної) та 390 грн (в рівних частках з двох відповідачів від суми 780 грн) витрат на виклик до суду через оголошення в газеті, що в сумі складає 43 225 грн, яка є недопустимою для звернення стягнення на єдине житло боржника. Іншого житла, відповідно матеріалів справи, у боржника немає.
Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана не стороною у справі, оскільки державний виконавець Офіцерова Л. Л., чиї дії оскаржуються ОСОБА_1., підпорядкований начальнику першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, який в силу статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" має право своєю постановою, у разі виявлення порушень, скасовувати постанови або інші процесуальні документи (або їх частину) державних виконавців, які йому підпорядковуються та зобов`язувати їх провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, а тому має право звертатися до суду.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду заяви від 07 лютого 2020 року про закриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не забезпечив процесуальної рівності учасників справи перед законом, обмежив його право на справедливе судочинство та здійснив розгляд справи з порушенням вимог пункту 3 частини першої, частини другої статті 362 ЦПК України. Зважаючи на те, що учасники справи не оскаржували ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка не являлася учасником справи.
Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні повідомлення про оголошення розшуку майна боржника за пунктом
2 постанови від 02 серпня 2017 року та доказ, що копія цієї постанови направлена до ВБДР УПД ГУНП в Одеській області до виконання; а також, що державним виконавцем не вчинено виконавчих дій, визначених положеннями VII Закону України "Про виконавче провадження. Суд апеляційної інстанції
у порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України надав оцінку доказам, які не були подані до суду першої інстанції і суд не з`ясовував причини неможливості їх подання учасником справи до суду першої інстанції.
На момент розгляду справи апеляційним судом рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року залишалося невиконаним упродовж більше двох років 10 місяців. Ураховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження у розумінні пункту статті 6 Конвенції, суд апеляційної інстанції не розглядав питання надмірно тривалого невиконання судового рішення. Апеляційний суд не застосував практику Європейського суду
з прав людини про справедливе вирішення справи, зокрема про те, що тривалість виконання судового рішення має відповідати критерію "розумного строку" судового розгляду, оскільки є його складовою частиною ("Romashov
v. Ukraine", № 67534/01, від 27 липня 2004 року).
Будівля АДРЕСА_1, не являлася житлом, тому суд апеляційної інстанції помилково застосував частину сьому статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".
Висновок апеляційного суду про накладення державним виконавцем арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, не відповідає положенням статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено порядок проведення арешту, опису і вилучення майна, оскільки питання щодо проведення державним виконавцем опису і вилучення арештованого майна апеляційний суд не розглядав.
Висновок апеляційного суду про те, що в зв`язку з підпорядкуванням державного виконавця Офіцерової Л. Л. начальнику першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, тому він має право звернувся до суду, суперечить вимогам частини першої статті 352 ЦПК України.
У жовтні 2020 року перший Приморський ВДВС ГТУЮ в Одеській області подав до суду відзив, у якому просив оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Відзив мотивовано тим, що державним виконавцем проводилося перевірку майнового стану боржника не рідше один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше один раз на три місяці - щодо виявлення майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. ОСОБА_1 знаючи, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення для виконання виконавчого документу, намагається стягувати кошти з Державного казначейства за рахунок Державного бюджету України шляхом визнання дій державного виконавця неправомірними. За весь час, що виконавче провадження № 54048495 знаходиться на виконанні (з 02 червня 2017 року), ОСОБА_1 приходив до відділу державної виконавчої служби два рази, він не цікавиться ходом виконавчих дій. Державним виконавцем вживаються заходи щодо реального виконання рішення.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.