Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 495/6344/16-ц
провадження № 61-2478св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Білгород-Дністровська міська рада, Кривобалківська сільська рада Саратського району Одеської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Білгород-Дністровської міської ради, Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області (далі - Кривобалківська сільська рада) про встановлення юридичного факту, визнання недійсним заповіту, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний дядько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина. Він (позивач) є спадкоємцем п`ятої черги спадкування за законом після смерті дядька. ОСОБА_3 сім`ї не мав, страждав на тяжке психічне захворювання - олігофренію та був особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства. Через відсутність необхідних документів для підтвердження родинних зв`язків він не прийняв спадщину у встановлений законодавством строк. За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 15 червня 2001 року на користь ОСОБА_2 . Наголошував на тому, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки він не був підписаний заповідачем унаслідок його неписьменності, у зв`язку з чим цей заповіт за його дорученням повинна була підписати інша особа, чого не було зроблено. Крім того, у заповіті не вказано, що його підписанню передувало встановлення за відповідними документами особи заповідача, дати його народження, його дієздатність, що заповідачу прочитано заповіт та роз`яснювалися права та обов`язки, передбачені чинним на той час ЦК УРСР.
Враховуючи наведені обставини, просив:
- встановити юридичний факт, що він є двоюрідним племінником ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, посвідчений 15 червня 2001 року секретарем Кривобалківської сільської ради Юрескол В. П., зареєстрований в реєстрі за № 29;
- визначити йому додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є двоюрідним племінником ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, посвідчений 15 червня 2001 року секретарем Кривобалківської сільської ради Юрескол В. П., зареєстрований в реєстрі за № 29. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного дядька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції виходив з того, що:
- надані позивачем докази підтверджують факт того, що ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, є його двоюрідним дядьком;
- відсутність на час відкриття спадщини у позивача документів, які підтверджують родинні відносини позивача зі спадкодавцем, в тому числі і документів про народження та смерть ОСОБА_3, є поважною причиною пропуску ОСОБА_1 строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Вказані причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій щодо вступу у спадщину, а тому є підставою для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини;
- при посвідченні оспорюваного заповіту було порушено вимоги пунктів 27, 28 та 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, зареєстрованої 26 жовтня 1994 року за № 256/466 (чинної на момент посвідчення оскаржуваного заповіту), оскільки зі змісту зазначеного заповіту не вбачається, що заповідачу роз`яснювалися його права, встановлювалася його особа, його дієздатність та, зокрема, що цей заповіт був підписаний самим заповідачем чи за його дорученням іншою особою. Недотримання вказаних вимог законодавства при складанні оспорюваного заповіту є підставою для визнання його недійсним;
- на виконання ухвали суду у справі була проведена судова-психіатрична експертиза, відповідно до висновку якої від 18 січня 2018 року № 24 було встановлено, що за результатами проведеного судово-психіатричного дослідження комісія експертів-психіатрів дійшла висновків, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент складання заповіту 15 червня 2001 року страждав на стійкий важкий психічний розлад у вигляді "Тяжка розумова відсталість" (що відповідає діагностичним критеріям рубрики "F 72/0" за Міжнародною кваліфікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після його смерті сплив 09 вересня 2004 року;
- ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у 2016 році та 10 червня 2016 отримав відповідь від приватного нотаріуса про те, що ним пропущений строк для прийняття спадщини. Отже, позивач після спливу більше десяти років звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ;
- сам по собі факт відсутності у позивача необхідних документів, які б підтверджували родинні зв`язки з померлим, не може свідчити про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для вчасного звернення із заявою про прийняття спадщини. Більш того, об`єктивні відомості про те, що він намагався відновити документи раніше, у справі відсутні;
- у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення для прийняття спадщини зазначив, що ОСОБА_1 знав про те, що над ОСОБА_3 було встановлено опіку та призначено опікуна ОСОБА_2, проте після встановлення опіки останні переїхали до іншої місцевості. Місце проживання ОСОБА_3 після переїзду позивачу не було відомо, вказаний факт приховувався, позивач намагався дізнатися про його місцезнаходження. Однак будь-яких доказів того, що позивач будь-яким чином бажав та намагався дізнатися про місце проживання ОСОБА_3 за його життя, матеріали справи не містять;
- вимоги позивача про визнання недійсним заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_2, у даній справі не підлягають задоволенню з тих підстав, що лише у разі надання судом позивачу додаткового строку для подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, у позивача виникає право подати у визначений судом строк заяву про прийняття спадщини, після чого у встановленому законом порядку позивач має право порушувати питання про визнання недійсним заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_2 ;
- крім того, звертаючись з вимогою про визнання заповіту недійсним, позивач як на підставу даної вимоги вказував на невідповідність заповіту вимогам закону та посилався на недотримання процедури його складання, зазначав, що заповіт не був підписаний заповідачем з мотивів його неграмотності, неписемності, внаслідок чого замість нього цей заповіт за його дорученням повинна була підписувати інша особа, чого не було зроблено. Проте суд першої інстанції, задовольняючи вимогу в цій частині, вказав, що ОСОБА_3 при складанні заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, пославшись на висновок судово-психіатричного дослідження, тим самим самостійно змінивши підстави позову, що є порушенням норм процесуального права;
- зі змісту позовної заяви вбачається, що метою встановлення факту родинних відносин між померлим ОСОБА_3 та позивачем є оформлення спадкових прав після померлого. Пропуск строку на прийняття спадщини не дає права спадкувати майно. Враховуючи вищевикладене, вимогу позивача про встановлення факту родинних відносин належить залишити без задоволення, оскільки вона є похідною від вимоги щодо визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, без надання якого факт родинних відносин не породжує правових наслідків.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
04 лютого 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції при відмові у задоволенні позову не врахував, що немає причинно-наслідкового зв`язку між тим, що він не надав доказів на підтвердження того, що він намагався дізнатися про місце проживання спадкодавця, і неповажністю причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Над ОСОБА_3 була встановлена опіка та він повинен був проживати за місцем проживання опікуна ОСОБА_2, однак проживав в іншому місці. Виключно усі ці факти стали причиною того, що спочатку місце проживання ОСОБА_3 змінили і його навмисно про це не повідомили, а в подальшому навмисно не повідомили про смерть родича;
- він намагався переконати апеляційний суд у тому, що в його діях щодо неприйняття спадщини у встановлений законом строк відсутні такі основні складові як свідомість і відсутність перешкод для цього. Виключно навмисні дії Кривобалківського сільського голови і відповідачки ОСОБА_2 призвели до фактичного усунення його від спадкування;
- на час відкриття спадщини в нього були відсутні документи, які вказували на родинні відносини зі спадкодавцем, в тому числі були відсутні документи про народження та смерть ОСОБА_3,
- апеляційний суд необґрунтовано не врахував висновки судово-психіатричної експертизи, що стало підставою для відмови у задоволенні вимоги про відмову у визнанні недійсним заповіту.
Рух справи в суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
За життя, 15 червня 2001 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Кривобалківської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 29, відповідно до якого все майно, яке йому належало за життя, заповів ОСОБА_2 .
Спадкова справа № 460-2004 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена 09 вересня 2004 року Саратською державною нотаріальною конторою Одеської області за заявою ОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом, складеним на її ім`я ОСОБА_3, посвідченим 15 червня 2001 року, секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим № 29.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2016 року у справі № 495/8908/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року, визнано за ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_3, посвідченим 15 червня 2001 року секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради за реєстровим № 29, право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, прийняту ОСОБА_3 у спадщину в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
10 червня 2016 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області було роз`яснено ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що ним пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини.