Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 754/17336/19
провадження № 61-8617 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Київський міський центр зайнятості;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 рокуКиївський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2019 року по 14 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний в Деснянській районній філії Київського міського центру зайнятості відповідно до поданої заяви від 05 березня 2019 року. Відповідач надав інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Останній був ознайомлений з правами та обов`язками безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг.
Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України 29 серпня 2012 року відповідачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, дію якого зупинено з 08 листопада 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 .
Проте, надалі ОСОБА_1, перебуваючи на обліку як безробітний не повідомив, що право на заняття адвокатською діяльністю поновлено з 13 березня 2019 року за його заявою згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Оскільки відповідач не повідомив про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю з 13 березня 2019 року, Деснянською районною філією Київського міського центру зайнятості видано наказ від 28 жовтня 2019 року № НТ 191028 щодо повернення незаконно отриманих коштів за період з 13 березня 2019 року по 14 жовтня 2019 року у сумі 50 684 грн 26 коп. Проте у добровільному порядку відповідач кошти не повернув.
З урахування наведеного, Київський міський центр зайнятості просив суд стягнути з відповідача на його користь 50 684 грн 26 коп. безпідставно виплачених коштів.
У січні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив до суд зустрічний позов до Київського міського центру зайнятості про встановлення факту, визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Вважав, що Київським міським центром зайнятості жодним чином не доведено його недобросовісності, що могло б бути єдиною підставою повернення виплачених коштів.
Зазначав, що з 14 листопада 2018 року перебуває в незавершеній ліквідаційній процедурі як самозайнята особа адвокат, яка так і незавершена саме з вини Головного управління Державної податкової служби України (далі - ДПС) у м. Києві, незважаючи на всі зусилля, в тому числі направлення численних запитів до Головного управління ДПС у м. Києві.
Також зазначив, що ним було направлено листа до Ради адвокатів м. Києва про те, що Головне управління ДПС у м. Києві так і не закінчило ліквідаційну процедуру щодо нього (самозайнятої особи адвоката) і просив, у зв`язку із цим, внести відповідний запис в Єдиний реєстр адвокатів України щодо неможливості здійснення ним адвокатської діяльності за певний період.
Перебування з 14 листопада 2018 року в ліквідаційній процедурі і закриття розрахункових рахунків само по собі засвідчує факт неможливості провадження адвокатської діяльності та отримання доходу від неї.
Крім того, в період отримання допомоги по безробіттю стан його здоров`я значно погіршився, зокрема, його було неодноразово госпіталізовано.
Починаючи з 13 березня 2019 року він представляв інтереси адвокатури на громадських засадах, лише як член комітету Національної асоціації адвокатів України з захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Перевірка обґрунтованості виплат по безробіттю проводилась безпідставно та в порушення Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджено наказом Міністерством праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, а саме те, що не було жодних законодавчих підстав, відповідно до наведеного Порядку, для проведення такої перевірки, не приймалося щодо цього керівником центру зайнятості жодного рішення (зокрема, не видавався наказ), що також підтверджується відповідями Київського міського центру зайнятості на адвокатські запити.
Також зазначив, що всі вказані вище дії Київського міського центру зайнятості щодо звернення до суду з вимогою повернення виплачених коштів по відношенню до нього є протиправними, що завдали і продовжують завдавати йому моральних страждань і переживань.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт неможливості провадження ним, як адвокатом господарської діяльності як самозайнятої особи адвоката, починаючи з 14 листопада 2018 року, тобто за весь час триваючої ліквідаційної процедури до її завершення; визнати дії суб`єкта владних повноважень - Київського міського центру зайнятості протиправними, а саме дії, пов`язані зі стягненням з нього виплачених йому грошових коштів як допомоги по безробіттю; стягнути на його користь з Київського міського центру зайнятості 9 013 680 грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року позов Київського міського центру зайнятості та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021року у задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що на час звернення із заявою про надання статусу безробітного або під час перебування на обліку відповідач здійснював господарську діяльність та отримував дохід від такої діяльності або виконував іншу оплачувану роботу. Суд також послався на те, що добросовісність набувача презюмується та позивач має довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого на свідоме неповідомлення про працевлаштування. При цьому, суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц та постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17.
Судом встановлено, що відповідачем, зі свого боку, було зроблено все необхідне, щоб повідомити Раду адвокатів м. Києва і внести відповідні зміни до Єдиного реєстру адвокатів України щодо не заняття ним адвокатською діяльністю після поновлення свого права на її заняття, з об`єктивних, незалежних від нього причин, пов`язаних з незавершеною ліквідаційною процедурою з боку Головного управління ДПС у м. Києві, шляхом подання відповідної зави від 05 листопада 2019 року.
Відповідач з квітня місяця 2019 року мав значно погіршений стан здоров`я, в тому числі неодноразово був госпіталізований стаціонарно, що підтверджується довідками Київської міської клінічної лікарні № 5 щодо стаціонарного лікування ОСОБА_1 з 08 квітня 2019 року по 11 квітня 2019 року та з 08 травня 2019 року по 20 травня 2019 року, що може також свідчити про обмежену працездатність відповідача в період його перебування на обліку як безробітного в Деснянській районній філії Київського міського центру зайнятості з 05 березня 2019 року по 14 жовтня 2019 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов Київського міського центру зайнятості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості безпідставно отриману допомогу на випадок безробіття у розмірі 50 684 грн 26 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що адвокат є самозайнятою особою, незалежно від того чи зареєстрований він як фізична особа-підприємець. На час подачі заяви від 05 березня 2019 року про надання статусу безробітного право на заняття адвокатською діяльністю відповідача було зупинено.
Проте уже 13 березня 2019 року за заявою відповідача право на заняття адвокатською діяльністю поновлено. Про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю Панченко О. М. Деснянську районну філію Київського міського центру зайнятості не повідомив.
Суд першої інстанції, пославшись на те, що позивач не надав доказів отримання відповідачем доходу від господарської діяльності після поновлення права на заняття адвокатською діяльністю, не врахував, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, якщо право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України чи закінчення ліквідаційної процедуру.
Інформація про поновлення адвокатської діяльності відповідача з 13 березня 2019 року підтверджена витягом з Єдиного реєстру адвокатів та не заперечується відповідачем.
Поновивши право на заняття адвокатською діяльністю відповідач відповідно до статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" мав повідомити про цю обставину, оскільки з часу відновлення права на зайняття адвокатської діяльності він є самозайнятою особою, забезпечує себе роботою самостійно, а тому, не мав права на збереження статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.
Суд першої інстанції пославшись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц, не звернув уваги на те, що у даних справах розглядався спір щодо особи, яка не мала статусу адвоката та, відповідно, діяльність якої не регулювалася Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У тих справах спір розглянуто відносно особи, яка є фізичною особою-підприємцем.
Рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_1 не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 137/558/17 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом апеляційної інстанції за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 754/17336/19 із Деснянського районного суду м. Києва.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних та розглянув її в письмовому провадженні без повідомлення сторін, не врахувавши ціну зустрічного позову у сумі 9 013 680 грн і те, що судом першої інстанції справа розглядалася за правилами загального позовного провадження з викликом сторін і відповідно не визначалася як малозначна.
Вважав, що судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) та у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/17820/17-ц. Також судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року № 137/558/17, 21 жовтня 2019 року № 757/213848/19-ц, від 25 липня 2019 року № 362/2992/17, від 27 листопада 2019 року №160/3114/19.
Вказував, що він зі свого боку зробив все необхідне, щоб повідомити Раду адвокатів м. Києва і внести відповідні зміни в Єдиний реєстр адвокатів України щодо не заняття (і фактичної неможливості заняття) ним адвокатською діяльністю після поновлення свого права на її заняття з об`єктивних незалежних від нього причин, пов`язаних з незавершеною ліквідаційною процедурою з вини Головного управління ДПС у м. Києві.
Зазначав, що необхідними умовами для визнання особи безробітною і для виплати відповідної грошової допомоги є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, фізичної особи-підприємця чи самозайнятої особи, а реальне заняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування.
Вважав, що недоведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття, є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог.
Вказував, що судом першої інстанції правильно встановлено, що він зі свого боку зробив все необхідне, щоб повідомити Раду адвокатів м. Києва і внести відповідні зміни в Єдиний реєстр адвокатів України щодо не заняття адвокатською діяльністю після поновлення свого права на її заняття, з об`єктивних незалежних від нього причин, пов`язаних з незавершеною ліквідаційною процедурою з вини Головного управління ДПС у м. Києві.
Крім того, зазначав про значне погіршення стану здоров`я в цей період і неможливість здійснення ним адвокатської діяльності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року Київський міський центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального справа та порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 05 березня 2019 року по 14 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний у Деснянській районній філії Київського міського центру зайнятості відповідно до поданої ним заяви від 05 березня 2019 року.
У заяві ОСОБА_1 зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно (а.с. 9, т. 1).
05 березня 2019 року під особистий підпис відповідача попереджено про обов`язки, як безробітного, в тому числі відповідно до пункту 5 попередження, інформувати центр зайнятості, в день настання обставин припинення реєстрації, визначених у частині першій статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", в тому числі щодо зайнятості особи або виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг) (а.с. 10, т. 1).
11 березня 2019 року наказом № НТ 190311 Деснянської районної філії Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05 березня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" (а.с. 14, т. 1).
ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю та почалась її виплата відповідно до наказу від 12 березня 2019 року № НТ 190312 на підставі частини першої статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України 29 серпня 2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке зупинено за його заявою згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 08 листопада 2018 року на підставі його заяви.
Надалі за заявою відповідача з 13 березня 2019 року право на заняття адвокатською діяльністю поновлено, про що внесено запис до Єдиного реєстру адвокатів України. Про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю Панченко М. В. Київський міський центр зайнятості не повідомив.
15 жовтня 2019 року Деснянською районною філією Київського міського центру зайнятості видано наказ № НТ 191015 щодо припинення виплати допомоги по безробіттю та припинення реєстрації безробітним ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням факту виконання ним оплачуваної роботи (надання послуг) відповідно до підпункту 9 пункту 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" та підпункту 2 пункту 1 частини п`ятої Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності.
28 жовтня 2019 року видано наказ № НТ 191028 щодо повернення ОСОБА_1 незаконно отриманих виплат.
Згідно з довідкою-розрахунком від 21 жовтня 2019 року № 164 ОСОБА_1 виплачено за період з 13 березня 2019 року по 14 жовтня 2019 року допомогу по безробіттю у сумі 50 584 грн 26 коп. (а.с. 16, т. 1).
28 жовтня 2019 року направлено повідомлення за № 23-1297 щодо необхідності повернення отриманих коштів. Таке повідомлення відповідач отримав 01 листопада 2019 року, проте кошти не повернув (а.с. 17-18, т. 1).
Також судом встановлено, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві було подано заяву за формою № 8- ОПП та № 7- ЄСВ про ліквідацію його, суб`єкта господарювання, як самозайнятої особи (індивідуальна форма адвокатської діяльності) та подано відповідну ліквідаційну звітність (а.с. 39, т. 1).
Проте ліквідаційна процедура не завершена через помилкове задвоєння єдиного соціального внеску у відповідній базі податкової, про що свідчать запити ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві від 22 листопада 2019 року та 24 вересня 2019 року та відповіді на них (а.с. 41-44, т. 1).
У відповіді на запит ОСОБА_1 від 24 листопада 2019 року Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що Управлінням помилково здійснено неправомірне нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1, у зв`язку з чим унеможливлюється завершення ліквідаційної процедури його як самозайнятої особи адвоката, та для вирішення зазначеної проблеми направлено запит щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 .