ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №500/1523/20
адміністративне провадження № К/9901/8010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 500/1523/20
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області (далі - відповідач ТУ ДСА України в Тернопільській області), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Тернопільській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку;
1.2. зобов`язати ТУ ДСА України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з посади судді у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні у відставку з посади судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позивач не отримував вихідної допомоги, і відмова відповідача у її нарахуванні та виплаті, на думку позивача, порушує його гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту, як судді у відставці та суперечить Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року за № 2453-VI та міжнародним стандартам, які визнані Україною.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №799-VIII припинені повноваження судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку, а наказом голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року №251-К звільнено з посади судді 30 листопада 2015 року.
4. 02 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
5. Листом від 09 червня 2020 року повідомив позивача, що підстав для задоволення його звернення немає, оскільки при звільненні з посади судді з ним проведено повний розрахунок, а також виплачена вихідна допомога судді у зв`язку із відставкою відповідно до діючого на той час законодавства.
6. 12 червня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про суми нарахованих та виплачених йому коштів при виході у відставку та окремо вказати суму нарахованої та виплаченої грошової винагороди судді при звільненні, суми нарахованих та виплачених коштів, як компенсацію за невикористану відпустку, суми нарахованої та виплаченої вихідної допомоги судді у зв`язку із відставкою.
7. Однак відповіді на вказану заяву на момент звернення до суду позивач не отримав.
8. Не погоджуючись з такими діями відповідача, що полягають у не проведенні нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 500/1523/20 позовні вимоги задоволено; визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Тернопільській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку; зобов`язано ТУ ДСА України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з посади судді у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат.
10. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020, позивач набув право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року за № 2453-VI.
11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді в той період, коли Законом України від 27 березня 2014 року № 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", було виключено статтю 136 із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року за № 2453-VI щодо виплати вихідної допомоги судді у відставці, а відтак права на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою останній не набув. Поряд з цим, суд зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 не має ретроактивного значення та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.
13. 09 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року.
14. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14.1. Скаржник вказує на те, що при виході у відставку з посади судді неконституційним законом було порушено його право на отримання вихідної допомоги і він не отримав доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено незаконними рішеннями та діями органів державної влади в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
14.2. За доводами скаржника, Конституційний Суд України у рішенні № 2-р(11)2020 від 15 квітня 2020 року встановив факт порушення права суддів, які вийшли у відставку в період із 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року в частині отримання вихідної допомоги, яку держава гарантувала суддям, які вийшли у відставку до виключення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року за № 2453-VI. На думку скаржника, дія відновленої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" поширюється тільки на суддів, які звільнились у відставку у період з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2016 року, в тому числі і на позивача. Натомість, на суддів які звільняються у відставку після 30 вересня 2016 року і на даний час застосовується дія статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VII, якою встановлена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
14.3. Таким чином, на думку скаржника, з 15 квітня 2020 року Конституційним Судом України відновлено дію 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року за № 2453-VI, що передбачала право судді при виході у відставку на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а тому це є підставою для задоволення вимог позивача щодо нарахування та виплати вихідної допомоги як судді у відставці.
15. 09 березня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Калашнікова О.В., Соколов В.М.
16. 26 квітня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного Суду від 26 квітня 2021 року № 742/0/78-21 у зв`язку з відпусткою судді Калашнікової О.В., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду. від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 жовтня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
19. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 26 квітня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Як слідує з матеріалів справи, підставою, що спонукала позивача звернутися до суду з цим позовом слугувало визнання Конституційним Судом України неконституційності положення підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким була скасована стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року за № 2453-VI щодо виплати вихідної допомоги суддям у відставці та відповідно до якого, в свою чергу, позивачу не було виплачено вихідної допомоги судді у відставці.
23. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
24. Як встановлено судом апеляційної інстанції та слідує з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України №799-VІІІ від 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у зв`язку з поданням ним заяви про відставку.
25. Так, відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
26. Проте, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
27. Отже, законодавством дійсно було передбачено право судді на виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (в редакції Закону № 2453-VI), однак необхідною передумовою для набуття такого права був вихід судді у відставку.
28. При цьому реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 12 листопада 2015 року.
29. У площині спірних правовідносин насамперед треба зазначити, що при вирішенні спору потрібно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді у відставку (як юридичного факту, з яким пов`язується виплата вихідної допомоги).
30. Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.
31. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, відповідно до частини першої статті 143 якого (у редакції на момент звільнення позивача) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
32. Конституційний Суд України у рішенні від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI, таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).
33. У пункті 2 резолютивної частини Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
34. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
35. У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
36. З системного аналізу вказаних норм слідує, що редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чинна на момент звільнення позивача, тобто станом на 12 листопада 2015 року, не передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
37. При цьому Верховний Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.
38. Верховний Суд наголошує, що в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.
39. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 826/18177/15.
40. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в цьому спорі, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
41. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
42. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
43. Доводи та аргументи скаржника до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
44. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішень суду апеляційної інстанції.