ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/32264/20
адміністративне провадження № К/9901/13970/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желтобрюх І.Л.,
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року (суддя: Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (судді: Ганечко О.М., Василенко Я.М., Кузьменко В.В.) у справі за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту,
в с т а н о в и в :
21 грудня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, позивач), правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, звернувся до суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків" АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі- відповідач), в якій просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Акціонерного товариства "НАК Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 20077720), застосованого рішенням Офісу ВПП ДПС від 13 листопада 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, у відкритті провадження по справі відмовлено.
Приймаючи такі рішення суди виходили з того, що ухвалою суду від 18 листопада 2020 року, яка набрала законної сили закрито провадження у справі №640/28403/20, за наслідками звернення Офісу ВПП ДПС до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Акціонерного товариства "НАК Нафтогаз України", однак, 21 грудня 2020 року позивач повторно звернувся до суду з тими ж вимогами, а саме: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Акціонерного товариства "НАК Нафтогаз України" за тих же самих підстав та обставин, що відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою до відмови у відкритті провадження у справі.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В касаційній скарзі позивач зазначає, що, закриваючи провадження у справі № 640/28403/20 суд роз`яснив, що така процесуальна дія не позбавляє його можливості звернутися до суду з тими самими вимогами в загальному (позовному) порядку. Наполягає, що в даному випадку він звертався до суду саме в загальному позовному порядку, а не в порядку статті 283 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин.
При цьому, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року по справі №820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відтак, податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про арешт коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.
КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного) (частина перша статті 12).
Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави). Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, - суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, у випадку якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відповідно до частини п`ятої статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Отже, визначеним законом процесуальним наслідком виявлення судом спору про право є відмова у відкритті провадження за заявою контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.
Разом з тим, наявність спору про право суд може виявити як до, так і після відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідною заявою, суд не може продовжувати розгляд заяви в порядку статті 283 КАС України
і закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою контролюючого органу.
Таким чином стадія, на якій суд виявив неможливість розгляду заяви податкового органу в окремому порядку статті 283 КАС України (до чи після відкриття провадження) не може слугувати обмеженням законодавчо закріпленого права останнього на звернення до суду із тими ж вимогами в загальному порядку.
Іншими словами незалежно від процесуального наслідку, застосованого до заяви податкового органу, поданої в порядку статті 283 КАС України, за умови встановлення судом між сторонами спору про право у таких правовідносинах, закон наділяє контролюючий орган можливістю звернутися до суду в загальному порядку з тими самими вимогами, з тих самих підстав.
Однак суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли поилкового висновку про відсутність такого права у позивача.
Разом з тим, як свідчить зміст податного позивчем документа він містить назву "позовна заява", в якій ставилось питання про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків АТ "НАК Нафтогаз України", застосованого рішенням Офісу ВПП ДПС від 13 листопада 2020 року.
До того ж, позивач у всіх судових інстанціях наполягав на тому, що він звертався саме із позовногю заявою, а не у порядку, визначеному статтею 283 КАС України.
На підтвердження вказаних обставин позивач послався на те, що із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, визначеному статтею 283 КАС України, він звертався у іншому, окремому провадженні. За результатами надання правової оцінки обставин, викладених у цій заяві, прийняті судові рішення у справі № 640/28403/20.
Втім, оскаржувані судові рішення не містять оцінки доводів податкового органу щодо відсутності підстав для ототожнення поданої у загальному порядку у цій справі позовної заяви про арешт коштів на рахунках платника податків із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, порядок подання якої визначається статтею 283 КАС України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права та дійшли помилкового висновку про неможливість звернення податкового органу до суду в загальному порядку.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судами як першої, так і апеляційної інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд