ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 816/4071/14
касаційне провадження № К/9901/19765/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 (суддя Єресько Л.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "ВСП "ГІРМАШСЕРВІС") до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі у тексті - Кременчуцька ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
17.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2014 №0002182201/1336 та №0002172201/1334.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали хибні висновки акту перевірки контролюючого органу від 05.06.2014 № 1541/16-03-22-01-08/34739075 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2014 № 0002172201/1334 у частині донарахування податку на прибуток в сумі 202 014, 52 грн та №0002182201/1336 щодо нарахування податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) - повністю, оскільки, податковий кредит з ПДВ та валові витрати за результатами господарських відносин із постачальниками ТОВ "Новотехмонтаж", ТОВ "ВК "Укрспецкомплект", ПП "НВФ "Інтро-Сервіс", ТОВ "Мінераліз ЛТД" сформовано у порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку, зважаючи на що, доводи податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій є необґрунтованими. Звернув увагу на те, що його контрагенти на день здійснення господарських операцій перебували на обліку в податкових органах, знаходилася за місцем реєстрації, були зареєстровані платниками ПДВ, мали фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарських операцій з постачання матеріальних цінностей. Щодо посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на товари під час здійснення господарських операцій, вказував, що форма товарно-транспортних накладних не затверджена жодним нормативно-правовим актом, тому їх ведення не є обов`язковим, а сертифікати якості не є первинними бухгалтерськими документами, відтак їх відсутність не спростовує здійснення господарських операцій. Крім того, пізніше зазначаючи про безпідставність висновків акту перевірки від 05.06.2014 № 1541/16-03-22-01-08/34739075 посилався на висновкок судової економічної експертизи у цій справі від 15.04.2015.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що правомірність спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано тим, що у ході перевірки, оформленої актом від 05.06.2014 №1541/16-03-22-01-08/34739075, встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3 182 960, 00 грн, а також порушення пп. 198.1., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 175 664, 00 грн Заниження податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося, зокрема, внаслідок відображення в податковому обліку платника придбання запасних частин (ущільнювачів, підшипників, пильників, насосів паливо підкачки тощо) отриманих відповідно до документів постачальників останнього - ТОВ "Новотехмонтаж", ТОВ ВК "Укрспецкомплект", ПП НВФ "Інтро-Сервіс", ТОВ "Мінераліз-ЛТД", які не підтверджують фактичність здійснення операцій. Зважаючи на що, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, залишену в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, адміністративний позов Товариства до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22 732, 50 грн, у т.ч., 15 155, 00 грн - за основним зобов`язанням, 7 577, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45 016, 25 грн, у т.ч., 14 443, 00 грн - за основним зобов`язанням, 30 573, 25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Кременчуцької ОДПІ на користь ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" судові витрати.
Інспекція оскаржила рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи і відповідно є підстави їх скасування у частині задоволених позовних вимог із ухваленням нового рішення щодо відмови ТОВ "ВСП "ГІРМАШСЕРВІС" у задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що у ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, крім того, судами не надана оцінка документам досудового слідства, які мають певну інформацію про те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивних підприємств, що у повній мірі свідчить про обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що не погоджується із доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, вважає, що рішення судів ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права у зв`язку із чим підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.10.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 12.10.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 14.04.2014 по 29.05.2014 Інспекцією проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.
У ході проведення вказаної перевірки податківцями встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" вимог пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3 182 960, 00 грн, в т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року - 119 506, 00 грн, за 3 квартал 2011 року - 627 199, 00 грн, за 4 квартал 2011 року - 2 421 100, 00 грн, за 1 квартал 2011 року - 15 155,00 грн та п.п. 198.1., 198.6 ст. 198, п. 201.11. ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 664, 00 грн, а саме: за квітень 2011 року - 60 276, 00 грн, травень 2011 року - 4 528, 00 грн, червень 2011 року - 3 020, 00 грн, липень 2011 року - 41 227, 00 грн, вересень 2011 року - 52 180, 00 грн, березень 2012 року - 14 443,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 05.06.2014 №1541/16-03-22-01-08/34739075, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014: № 0002182201/1336, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 110 870, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 926, 00 грн та № 0002172201/1334, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 190 538, 50 за основним платежем в розмірі 3 182 960, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 578, 50 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2014 позивач оскаржив їх в частині грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 202 014, 52 грн в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
10.09.2014 рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №1923/10/16-31-10-04-12 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 24.06.2014 № 0002182201/1336 та № 0002172201/1334 оскаржив їх правомірність та обґрунтованість до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачем оспорювалось податкове повідомлення - рішення в частині грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 202 014, 52 грн та необґрунтованості висновків Інспекції щодо нереальності укладеного правочину між позивачем та зазначеними у акті контрагентами. Суди вказали на те, що такі доводи Інспекції спростовуються встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій позивача із ПП "НВФ "Інтро-сервіс", а також відсутністю підстав застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов`язання, що не визнаються контролюючим органом та щодо допущеної арифметичної помилки в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання зі сплати ПДВ у загальному розмірі 15, 00 грн, з яких 10, 00 грн за основним платежем та 5, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Зважаючи на вказане та оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи як у першій так і у апеляційній інстанціях, жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено, а тому підстави для скасування судових рішень у цій частині відсутні.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22 732, 50 грн, у т.ч., 15 155, 00 грн за основним зобов`язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 577, 50 грн, а також щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45 016, 25 грн, у т.ч., 14 443, 00 грн - за основним зобов`язанням та 30 573, 25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості цієї частини позовних вимог та з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Переглядаючи у цій частині оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом