ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1028/16
адміністративне провадження № К/9901/35358/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 (суддя - Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі № 813/1028/16.
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними дії Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ), які виразились у формуванні податкової вимоги № 2050-13 від 30.12.2015 року на підставі даних інформаційної системи "Податковий блок", яка не має комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю (порушення статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах") та скасувати податкову вимогу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Городоцької ОДПІ №2050-13 від 30.12.2015 в частині податкового боргу по земельному податку в сумі 46, 86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Городоцька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Городоцька ОДПІ посилається на те, що в інтегрованих картках станом на 30.12.2015 обліковувався податковий борг, а тому оскаржувана податкова вимога, згідно якої сума податкового боргу становить 2127,87 грн., прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 30.10.2014 № 1130/10/17-01 анульовано свідоцтво платника єдиного податку ОСОБА_1 № 240200000000001024 від 30.08.2006 та сформована податкова вимога № 2050-13, згідно з якою станом на 29.12.2005 сума податкового боргу платника податків ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 2127,87 грн., в тому числі 46,86 грн. - земельний податок та 2081,01 - єдиний податок з фізичних осіб.
Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з даними інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб позивачу за період січень-вересень 2014 року нараховано до сплати згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування суму в розмірі 2192,40грн. (з розрахунку 243,60грн.*9).
З урахуванням наявної станом на 20.01.2014 переплати у розмірі 111,39 грн., на день формування оскаржуваної податкової вимоги №2050-13 від 30.12.2015 залишок нарахованої та не сплаченої суми до бюджету по єдиному податку з фізичних осіб за 2014 рік становив 2081,01грн.
Крім того, з інтегрованої картки платника податків АІС "Податковий блок" вбачається, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з орендної плати по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 40,85 грн., але відсутні докази виникнення такої заборгованості.
Однак, доказів виникнення податкового зобов`язання відповідачем не надано, правомірності нарахування позивачу податкового боргу по земельному податку у розмірі 40,85 грн. не доведено.
Крім того, Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не надала суду витяги з інтегрованої картки платника відповідних податків ОСОБА_1 та не спростувала належними доказами покликання позивача на відсутність такої заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову є вірним та підлягає залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд