ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 818/652/17
адміністративне провадження № К/9901/31137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №818/652/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" звернулося до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС в якому з урахуванням уточнень, позивач просив: визнати дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки ТОВ "Горобина" щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов`язань з акцизного податку за період з 01.07.2016 по 23.09.2016 протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000364200 та №0000054200 від 07.10.2016.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №818/652/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №818/652/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні на 12.10.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вказує, що справу розглянуто неповноважним судом, перевірку проведено незаконно, акт перевірки складений з порушенням норм чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення підписані неуповноваженою особою. Як вважає позивач, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам Товариства. У касаційній скарзі позивач відтворює доводи апеляційної скарги та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач правом надання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ "Горобина" щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов`язань з акцизного податку за період з 01.07.2016 по 23.09.2016, про що складено акт №617/28-09-42-10/31162928 від 23.09.2016 (т.1, а.с. 7 - 10).
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.1.1. пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податкових зобов`язань з акцизного податку за декларацією акцизного податку за травень 2016 року реєстраційний №9103257588 від 21.06.2016.
Як слідує, ТОВ "Горобина" 21.06.2016 подано Декларацію акцизного податку за травень 2016 року. Сума грошових зобов`язань самостійно визначена платником у даній декларації складає 7ʼ 545ʼ 797,00грн. (а.с. 141- 144).
Станом на 30.06.2016 згідно інтегрованої картки платника (далі - ІКП) підприємством було сплачено платіжними дорученнями в рахунок погашення зазначеної декларації 1ʼ 772ʼ 246,02грн. (а.с. 138- 139). У зв`язку з неповною сплатою грошових зобов`язань з акцизного податку за декларацією за травень 2016 року у підприємства виникла недоїмка в сумі 5ʼ 773ʼ 550,98грн.
Протягом періоду з 01.07.2016 по 23.09.2016 ТОВ "Горобина" сплачено акцизного податку в рахунок погашення податкового боргу згідно платіжних доручень:
від 05.07.2016 №182 на суму 250000,00грн.,
від 05.07.2016 №999 на суму 70000,00грн.,
від 13.07.2016 №237 на суму 14287,13грн.,
від 13.07.2016 №1090 на суму 24000,00грн.,
від 21.07.2016 №255 на суму 34500,00грн.,
від 09.08.2016 №345 на суму 12000,00грн.,
від 09.08.2016 №1258 на суму 296000,00грн.,
12.08.2016 №1312 на суму 191786,00грн.,
від 18.08.2016 №1373 на суму 107545,70грн.,
від 26.08.2016 №814 на суму 7532,00грн.,
від 12.09.2016 №558 на суму 201051,52грн.
Відповідач вважав, що частина самостійно узгодженого податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 392787,13грн. була сплачена позивачем із затримкою до 30 календарних днів, а частина в сумі 815915,22грн. - із затримкою більше 30 календарних днів.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07.10.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000364200, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 39278,71грн. за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання з акцизного податку;
№0000054200, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 163183,04грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання з акцизного податку.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що як встановлено на підставі матеріалів справи, дії контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки та прийняті за її наслідками оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам законодавства.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
У справі, що розглядається, позивач вказує, що зазначена камеральна перевірка могла бути проведена по вказаній декларації лише до 21.07.2016, тобто перевірка проведена поза межами, встановленими Податковим кодексом. Також, позивач вважав, що зазначений акт перевірки складений з порушенням чинного в Україні законодавства, відомості, викладені в акті не є фактами, викладені не чітко, не об`єктивно та не в повній мірі.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час здійснення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У відповідності до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Суди встановили, що відповідачем відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України була проведена в приміщені контролюючого органу камеральна перевірка ТОВ "Горобина" щодо своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкових зобов`язань з акцизного податку, про що свідчить акт перевірки. Дана перевірка була проведена виключно на підставі даних декларації з акцизного податку за травень 2016 року та інтегрованої картки платника за 2016 рік Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки відповідають вимогам податкового законодавства.
Як вказують положення пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, на які посилається позивач, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи буди надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Разом з тим, суди констатували, приписи статті 76 Податкового кодексу України в редакції, що була чинною на час здійснення перевірки взагалі не встановлено строків проведення камеральних перевірок.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1).
76.2. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (стаття 76 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час проведення перевірки).
Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
У відповідності до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 222.1.1 пункт 222.1 ст.222 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.
Відповідно до пункту 223.2. статті 223 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що позивачем самостійно було визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку за результатами діяльності у травні 2016 року та зазначено у відповідній декларації, поданій контролюючому органу. Відтак дана сума податкового зобов`язання вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.
Частина самостійно узгодженого податкового зобов`язання з акцизного податку в сумі 392787,13грн. була сплачена позивачем із затримкою до 30 календарних днів, а частина в сумі 815915,22грн. була сплачена із затримкою більше 30 календарних днів.
В обґрунтування своєї позиції, позивач вказує, що сума податкового боргу включає в себе суми за податковими векселями, за якими законодавство передбачає інший порядок погашення заборгованості.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Суди вказали, що позивачем, відповідно до платіжного доручення від 11.01.2017 №1940 на суму акцизного податку 316956,82грн., здійснено погашення векселя ТОВ "Горобина" від 13.11.2015 АА№1462754 у повному обсязі.
При цьому, контролюючим органом здійснювалась перевірка сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з акцизного податку за період з 01.07.2016 по 23.09.2016, а вказаний вексель був погашений 11.01.2017.
Як вбачається, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями не застосовувались штрафні санкції на суму погашення даного векселя.
Згідно пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з акцизного податку, суди дійшли правильного висновку про правомірність застосування відповідачем до ТОВ "Горобина" штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на доводи, що вже розглянуті судами, зокрема, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підписані неуповноваженою особою, дану справу розглянуто неповноважним судом. Вказані доводи підлягають відхиленню, з огляду на їх безпідставність, з урахуванням мотивів їх відхилення судами попередніх інстанцій.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -