ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 380/6200/20
адміністративне провадження № К/9901/12604/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу № 380/6200/20
за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року
(головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність в частині виплати допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013 по 2019 роки;
- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за період з 2013 по 2019 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився";
- зобов`язати нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби та звільнення з неї ОСОБА_1 не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) в частині вимог про:
- визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився";
- зобов`язання нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився", залишено без розгляду.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відносини з приводу виплати компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону, а саме частина п`ята статті 122 КАС України.
У такій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача, що до даного позову застосовується шестимісячний строк звернення до суду, та заяву про поновлення процесуальних строків у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), оскільки з урахуванням положень частини п`ятої статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду щодо відновлення порушених прав позивача закінчився 28 листопада 2019 року, тобто до запровадження карантинних заходів.
З урахуванням вищенаведених висновків суд першої інстанції залишив позов в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за неотримане речове майно без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу в частині вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився"; зобов`язання нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився" направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд повинен був керуватись частиною другою статті 122 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду.
Також ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18, в яких визначено загальний шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Львівським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, як правонаступником відповідача, подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на те, що предмет позову пов`язаний з проходженням та звільненням з військової служби, вважає, що судами обґрунтовано застосовано частину п`яту статті 122 КАС України та залишено позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно без розгляду, а тому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року.
03 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 червня 2021 року на адресу Верховного Суду від позивача по справі надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що у постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року по справі №821/2/18 суд касаційної інстанції, здійснюючи перегляд процесуальної ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду зв`язку із пропуском строку звернення до суду, враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, сформував правовий висновок, що достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного майнового права є загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Такий же висновок щодо шестимісячного строку звернення до суду про стягнення компенсації за неотримане речове майно викладений в постанові №2040/7697/18 від 23 серпня 2019 року.
У той же час протилежний висновок суду касаційної інстанції щодо місячного строку звернення до суду міститься зокрема у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, який обґрунтований правовими висновками суду касаційної інстанції за відмінних спірних правовідносин та без відступу від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах №821/2/18 та №240/7697/18, що не забезпечує єдність судової практики та не створює правову визначеність для громадян і судів нижчої ланки.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 закінчено підготовчі дії та зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 12 жовтня 2021 року за наявними у справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Нормативне регулювання
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі - Порядок) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.