ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12960/2020
адміністративне провадження № К/9901/15666/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/12960/2020
за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Русанової В.Б., суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Харківської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - третя особа), у якому просила:
1.1. визнати протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно частини третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553- ІХ від 13 квітня 2020 року;
1.2. зобов`язати Господарський суд Харківської області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 158 362,91 грн, з яких: 3381,31 грн за квітень 2020 року, 53 255,63 грн за червень 2020 року, 55 571,09 грн за липень 2020 року, 46 154,88 грн за серпень 2020 року;
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона працює суддею Господарського суду Харківської області, однак суддівську винагороду за спірний період їй нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з 05 грудня 2001 року обіймає посаду судді Господарського суду Харківської області, згідно Указу Президента України від 27 листопада 2001 року "Про призначення суддів", наказу Господарського суду Харківської області від 05 грудня 2001 року, постанови Верховної Ради України від 21.12.2006 "Про обрання суддів".
4. 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-IX), який набрав чинності 18 квітня 2020 року та відповідно до якого статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" викладено в наступній редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року". Тобто, на підставі Закону № 553-IX розмір суддівської винагороди було обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
5. У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, вказане обмеження припинене з 29 серпня 2020 року.
6. Відповідно до довідки Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року № 173 за період з квітня по серпень 2020 року позивачці нараховано суддівську винагороду з урахуванням суми обмеження суддівської винагороди у розмірі 511649,62 грн, при цьому сума обмеження суддівської винагороди за вказаний період склала 158362,91 грн.
7. Отже, в період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалася позивачці з урахуванням обмеження, встановленого Законом № 553-IX, а не на підставі положень статті 135 Закону № 1402-VIII.
8. Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо нарахування та виплати у вказаний період суддівської винагороди в обмеженому розмірі, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно частини третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553- ІХ від 13 квітня 2020 року. Зобов`язано Господарський суд Харківської області нарахувати та виплатити нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону 1402-VIII у розмірі 158362 грн 91 коп.
10. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи нарахування та виплату позивачці суддівської винагороди в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, відповідач діяв не в спосіб та не в межах, встановлених Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
11. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та вважаючи свої права порушеними оскаржуваним судовим рішенням, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), подала апеляційну скаргу.
12. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу ДСА України задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яким (зокрема щодо Господарського суду Харківської області) є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік). Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, належним відповідачем у справі, зокрема, щодо фінансування Господарського суду Харківської області в частині виплати суддівської винагороди, повинен бути орган, який наділений відповідними повноваженнями, яким, в силу наведених вище положень, у даній справі є ДСА України. Однак позовні вимоги щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди заявлено позивачем до Господарського суду Харківської області, тобто до неналежного відповідача.
14. Щодо доводів ДСА України про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на остаточний результат апеляційного перегляду оскарженого судового рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.
15. 30 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржниця), у якій скаржниця просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 520/12960/2020 залишити в силі.
16. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20.
16.1. При цьому, позивачка посилається на те, що Верховним Судом 03 березня 2021 року прийнято постанову у справі № 340/1916/20, якою касаційну скаргу ДСА України задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, було питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
16.2. Скаржниця зазначає, що у пункті 74 постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року зазначено, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII та позивач має право на те, щоб йому виплатити недоотримані кошти (заборгованість). Отже, є підстави для стягнення заборгованої суми, що вимагає від суду першої інстанції встановити, серед іншого розмір заборгованості, а також встановити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави.
16.3. Скаржниця зауважує, що суд апеляційної інстанції при винесенні спірної постанови, всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, знехтував можливістю встановити належного відповідача у справі шляхом з`ясування інформації щодо розміру бюджетних асигнувань, що виділялися Господарському суду Харківської області для виплати суддівської винагороди у 2020 році розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (ДСА України), та достатності виділених бюджетних асигнувань для нарахування та виплати суддівської винагороди позивачці.
16.3. Тому, на думку скаржниці, у даному випадку суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку щодо визначення ДСА України у якості належного відповідача у справі через неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, що потягло за собою скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
16.4. Крім того, скаржниця звертає увагу, що кошти для виплати суддівської винагороди суддям Господарського суду Харківської області без врахування обмежень, введених Законом № 553-IX передбачено кошторисом та кошти фонду оплати праці на 2020 рік на виплату суддівської винагороди без врахування зазначених обмежень виділялися у повному обсязі. Скаржниця вважає, що ДСА України не порушено її прав, обов`язків чи законних інтересів, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для залучення ДСА України у якості другого відповідача чи співвідповідача.
16.5. Також, у касаційній скарзі скаржниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на даний час існує різна судова практика судів апеляційних інстанцій щодо встановлення належного відповідача у цій категорії справ.
17. 30 квітня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 жовтня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
20. 24 травня 2021 року від Господарського суду Харківської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилаються на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вказують на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, ці положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відповідач вказує, що не має заперечень щодо доводів позивачки про те, що згадані вище положення Закону України № 553-ІХ не відповідають Конституції України, суперечать усталеній практиці Конституційного Суду України щодо належного матеріального забезпечення суддів. Однак наразі у Господарського суду Харківської області відсутні бюджетні асигнування для виконання рішень суду про зобов`язання нарахувати та сплатити недоплачену частину суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року, що може вплинути на порядок та ефективність виконання таких рішень суду.
21. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Нормативне регулювання
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
24. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
25. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
26. За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
27. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
28. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
29. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
30. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут мовиться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).
31. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
32. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
33. Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
34. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина сьома статті 48 КАС України).
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
35. Відповідно до частини першої статті Перейти до повного тексту