ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 120/5256/20-а
адміністративне провадження № К/9901/16863/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/5256/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Вінницького апеляційного суду
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, ухвалене суддею Альчуком М.П.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 28 вересня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Вінницького апеляційного суду (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди йому як судді Вінницького апеляційного суду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
1.2. зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, а саме в сумі 402243 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працює суддею Вінницького апеляційного суду, однак суддівську винагороду за спірний період йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення його прав та гарантій.
3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суд від 05 жовтня 2020 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - третя особа, ГУ ДКС України у Вінницькій області).
Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 займає посаду судді Вінницького апеляційного суду та має право на отримання суддівської винагороди, розмір якої визначається відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
5. 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-IX), який набрав чинності 18 квітня 2020 року та відповідно до якого статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" викладено в наступній редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року". Тобто, на підставі Закону № 553-IX розмір суддівської винагороди було обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
6. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, вказане обмеження припинене з 29 серпня 2020 року.
7. Відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду розмір нарахованої йому суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, не отриманої у зв`язку з дією норм, які 28 серпня 2020 року рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) складає 402243,23 грн.
8. Отже, в період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу з урахуванням обмеження, встановленого Законом № 553-IX, а не на підставі положень статті 135 Закону № 1402-VIII.
9. Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо нарахування та виплати у вказаний період суддівської винагороди в обмеженому розмірі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження її розміру на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити недоплачену за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівську винагороду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону № 1402-VIII. В решті позовних вимог відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом № 1402-VIII, при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
11.1. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди у зазначеному розмірі, то така підлягає частковому задоволенню, оскільки сторонами не надано розрахункових листів про виплату суддівської винагороди позивачу, рішення щодо встановлення щомісячної доплати за вислугу років, а також інших доказів необхідних для визначення конкретних сум.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.
12. 11 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницького апеляційного суду, у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20.
13.1. При цьому, відповідач посилається на те, що Верховним Судом 03 березня 2021 року прийнято постанову у справі № 340/1916/20, якою касаційну скаргу ДСА України задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Предметом розгляду зазначеної справи, зокрема, було питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
13.2. Скаржник зазначає, що у пункті 74 постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року зазначено, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII та позивач має право на те, щоб йому виплатити недоотримані кошти (заборгованість). Отже, є підстави для стягнення заборгованої суми, що вимагає від суду першої інстанції встановити, серед іншого розмір заборгованості, а також встановити належного відповідача чи відповідачів за такими вимогами, якщо для цього будуть підстави.
13.3. Зазначив також, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та належним чином не досліджено зазначений розмір суми обмеження суддівської винагороди, що належить нарахувати та виплатити судді за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.
13.4. Крім того, скаржник звертає увагу, що зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1, 2, 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік). З огляду на об`єктивність, повноту досліджень всіх обставин справи було б доцільно залучити до справи ДСА України, що не було зроблено судами попередніх інстанцій. У пункті 79 постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 зазначено, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (як-от у цій справі) чи відповідач (другий відповідач). Однак, в супереч висновку Верховного Суду у справі № 340/1916/20 Сьомий апеляційний адміністративний суд, приймаючи рішення у справі не надав оцінку діям суду першої інстанції, які б свідчили про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог статей 48, 49 КАС України.
13.5. Таким чином, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою з`ясування питання щодо залучення до участі у справі ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів, а також обсяги виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду) та не з`ясовано її участь у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, адже рішення у даній справі може вплинути на її права та/або інтереси, як про це йдеться у висновку Верховного Суду, чим порушено норми процесуального права, а саме вимоги статей 48, 49, 306 КАС України.
14. 11 травня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 жовтня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
17. Від позивача та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Нормативне регулювання
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
20. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
21. У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
22. За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
23. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
24. За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
25. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
26. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут мовиться про редакцію Закону № 294-IX, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).
27. Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX.
28. За текстом цього Рішення, указані положення законів № 294-IX, № 553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.