П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 589/5015/19
провадження №51-3786км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та захисника Поліканова Андрія Миколайовича на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколай-Поля Запорізького району Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Судами встановлено, що 20 жовтня 2019 року приблизно о 18:45 ОСОБА_1, керуючи спеціалізованим вантажним сідловим тягачем - Е "MAN TGX 26.440" (д. н. з. НОМЕР_1 ) з напівпричепом "TAD Classik30-3" (д. н. з. НОМЕР_2 ), рухаючись по проїжджій частині автодороги Р-65 КПП "Миколаївка-Семенівка-Н. Сіверський КПП "Катеринівка" (м. Кролевець - смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області) в напрямку м. Шостка, в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості проявив неуважність, не в повній мірі відреагував на зміну дорожньої обстановки і при виявленні небезпеки для руху - пішохода ОСОБА_2, яка рухалась в попутному напрямку про правому краю проїжджої частини, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на останню, у результаті чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, просить змінити ухвалу апеляційного суду, виключивши з мотивувальної частини рішення цього суду припущення щодо ймовірного визнання недопустимими як доказів протоколів слідчих експериментів від 23 та 24 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 та висновку судової автотехнічної експертизи від 21 листопада 2019 року № 1843. Вказує, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК висловив у мотивувальній частині ухвали припущення щодо недопустимості доказів, хоча їх безпосередньо не досліджував.
У касаційній скарзі захисник Поліканов А. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на допущену апеляційним судом невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам справи. Сторона захисту вважає, що в основу вироку місцевого суду було покладено недопустимі докази і судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки зі змісту поданої захисником апеляційної скарги, у якій, серед іншого, йшлося про недопустимість як доказів слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, висновку судової автотехнічної експертизи від 21 листопада 2019 року № 1843, слідувала необхідність дослідження судом цих доказів та, за результатами належного дослідження, визнання їх недопустимими. Фактично захисник порушує питання про визнання вищевказаних доказів недопустимими.
Сторона захисту вважає необґрунтованими посилання апеляційного суду як на підставу для констатації відсутності повноважень для дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 404 КПК на рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2020 року № 2571/2дп/15-20, оскільки вони зроблені без ретельного дослідження змісту цього рішення.
Вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у скарзі, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала касаційні скарги сторони обвинувачення та захисника, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні захисник, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив цей вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо обвинуваченого закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу інкримінованого кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилався на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, покладення в основу вироку ряду доказів, які є недопустимими, а саме: протоколів слідчих експериментів від 23 та 24 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 та висновку судової автотехнічної експертизи від 22 листопада 2019 року № 1843, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження та непідтвердження їх доказами.
Окремого клопотання про дослідження доказів захисник не подавав.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі послався на те, що ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду, стороною захисту не заявлено клопотання про дослідження доказів (як і прокурором) для надання їм іншої правової оцінки, ніж тієї, що була надана судом першої інстанції у своєму вироку, у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати окремим доказам іншу оцінку, яка за певних умов могла б стати підставою для скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження або ж ухвалення судом апеляційної інстанції свого рішення.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд, ухвалюючи вирок, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, обґрунтував показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_3, даними протоколів слідчих експериментів від 23 та 24 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 та від 23 жовтня 2019 року за участю свідка ОСОБА_3, даними протоколу огляду місця події від 20 жовтня 2019 року, висновками судових автотехнічних експертиз від 22 листопада 2021 року № 1829 та № 1843, висновком судово-медичної експертизи від 22 листопада 2019 року № 208.
Суд апеляційної інстанції, фактично визнавши доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів слушними, залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Як неодноразово наголошував касаційний суд, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
Якщо апеляційний суд при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред`явленого обвинувачення або можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження та необхідність дотримання інших його засад, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 червня 2020 року у справі № 158/803/14-к, провадження № 51-1952км18).
Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі захисника ставилося питання про неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та покладення в основу вироку ряду доказів з підстав їх недопустимості і прохання щодо закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з підстав відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації стороною захисту права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких йшлося в апеляційній скарзі захисника.
Апеляційний суд не виконав вимог процесуального закону, оскільки за наявності відповідних доводів сторони захисту щодо недопустимості низки доказів, належним чином їх не перевірив та не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження.
При цьому Суд наголошує, що в даному конкретному випадку за наявності вищевказаних доводів у самій апеляційній скарзі щодо перевірки допустимості доказів апеляційний суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, переглядаючи матеріали кримінального провадження у межах доводів апеляційної скарги сторони захисту, повинен був здійснити безпосереднє дослідження таких доказів та оцінити їх на предмет належності та допустимості, незважаючи на наявність чи відсутність відповідного клопотання, передбаченого вимогами ч. 3 ст. 404 КПК.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 19 березня 2019 року у провадженні № 51-2599км18 (справа № 382/1058/15-к), як на додатковий аргумент для підтвердження своїх висновків, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про можливість повторного дослідження апеляційним судом доказів лише за наявності відповідного клопотання від учасника процесу у порядку ч. 3 ст. 404 КПК за інших обставин, які суттєво відрізняються від цього конкретного випадку.
Також необґрунтованими колегія суддів вважає припущення апеляційного суду в ухвалі про те, що дослідження цим судом доказів за власною ініціативою може бути наслідком притягнення колегії суддів до дисциплінарної відповідальності ВРП з посиланням на рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2020 року № 2571/2дп/15-20, оскільки в цьому рішенні дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність у поведінці суддів складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме надання в судовому рішенні колегією суддів без проведення фактичного дослідження доказів у судовому засіданні іншої оцінки доказам, ніж та, що була надана судом першої інстанції (за відсутності клопотання прокурора про дослідження доказів), що свідчить про порушення права обвинуваченого на справедливий суд за інших правових підстав та обставин кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із твердженнями у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд допустив в ухвалі протиріччя та суперечності, які виразилися у тому, що, визнаючи слушними доводи в апеляційній скарзі захисника про недопустимість як доказів протоколів слідчих експериментів від 23 та 24 жовтня 2019 року за участю ОСОБА_1 та висновку судової автотехнічної експертизи від 22 листопада 2019 року № 1843, припускаючи, що зібрання останніх відбулося з істотним порушенням вимог КПК, одночасно погодився з оцінкою цих доказів, наданою їм судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 419 КПК, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів захисника, поклав в основу своїх висновків припущення та належно не обґрунтував свого рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 419 КПК, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд