Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 610/2255/18
провадження № 51-2386км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисників Іващенка Д. С., Манька О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Іващенка Дмитра Станіславовича та Манька Олексія Михайловича, які діють в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220190000494 від 16 травня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зузельський Полевського району Свердловської області Російської Федерації, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 348 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов?язаною з дозволом на носіння та зберігання вогнепальної зброї, на строк 3 роки.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 4000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з цим вироком 15 травня 2018 року близько 21:45 до Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області по телефону зі служби "102" надійшло повідомлення про те, що за адресою в будинку АДРЕСА_1 відбувається сварка між батьком та матір`ю заявниці ОСОБА_5 . На місце події було направлено патрульний наряд поліції, до складу якого входили поліцейські вказаного вище відділу поліції ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, котрі о 23:20 на службовому автомобілі, обладнаному проблисковими маяками та написами "поліція", прибули за вищезазначеною адресою. На місці події матір заявниці повідомила про сімейну сварку зі своїм чоловіком ОСОБА_1, у зв`язку з чим працівники поліції почали вживати превентивних заходів щодо встановлення місцезнаходження останнього. Близько 23:30 зі сторони гаража вказаного домоволодіння вийшов ОСОБА_1, який направився до поліцейських і на відстані 11-13 метрів від ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, маючи умисел на посягання на життя цих працівників правоохоронного органу, які виконували свої службові обов`язки, достовірно знаючи, що поряд із ним перебувають працівники поліції, які були у форменому одязі біля службового автомобіля, словесно звернувся до них та вистрелив у їх сторону з мисливської гладкоствольної рушниці ІЖ-27 16 калібру, чим вчинив усі необхідні дії, направлені на умисне протиправне заподіяння смерті вказаних працівників правоохоронного органу. Однак з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, він не зміг реалізувати свого злочинного умислу, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ухилились від пострілу.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2021 року вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисників Іващенка Д. С. та Манька О. М. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисники Іващенко Д. С. та Манько О. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрити. Вважають, що орган досудового розслідування не намагався установити істину у справі, показання свідків суперечать поясненням потерпілих, а винуватість ОСОБА_1 не було доведено поза розумним сумнівом. Стверджують, що суд першої інстанції, порушуючи вимогу Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), необґрунтовано відмовив стороні захисту в долученні до матеріалів кримінального провадження та дослідженні самостійно зібраних доказів. Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 409 КПК України не дав правової оцінки доказам, наданим стороною захисту. Вказують, що сторона захисту не заявляла жодного клопотання про призначення повторної експертизи, експерта не було викликано до суду і він не давав жодних пояснень, а тому висновки апеляційного суду в цій частині не відповідають дійсності. Стверджують, що ОСОБА_1 не мав рушниці та набоїв до неї. Згідно з експертизою ХНДІСЕ в обвинуваченого не було слідів пороху на одежі або руках, що підтверджує його непричетність до обставин події. Вказують, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях зробили необґрунтоване посилання на знаряддя злочину, а саме рушницю ІЖ-27, хоча ні самої рушниці, ні слідів пострілу з неї матеріали справи також не містять. Експертні висновки, зроблені стороною обвинувачення, ґрунтуються на припущеннях, не можуть бути допустимими, беззаперечними доказами винуватості особи. Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки: недопустимості показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ряду речових доказів, які було вилучено за іншою адресою; порушенням вимог ст. 290 КПК України; недопустимості та неналежності всіх протоколів огляду місця події, проведення яких відбулося з істотними порушеннями приписів ст. 237 КПК України без отримання дозволу суду на здійснення такої слідчої дії у приватному помешканні не встановленої слідством особи; проведення слідчих експериментів за участю потерпілих від 16 травня 2018 року; невстановленню часу перебігу події під час ухвалення судового рішення, який не узгоджується з обвинувальним актом та висновками суду. Всупереч вимогам статей 104-106 КПК України протокол не містить підпису залученого до огляду спеціаліста, а також відомостей щодо способу ідентифікації вилучених речей та їх опечатування. Зазначають про порушення вимог ч. 2 ст. 89 КПК України судом першої інстанції, оскільки не було розглянуто та не взято до уваги клопотання сторони захисту про визнання цього протоколу огляду неналежним. Стверджують, що суд також не розглянув клопотання сторони захисту про визнання речових доказів, наданих стороною обвинувачення, недопустимими. Вважають, що місцевий суд, не дотримуючись вимог ст. 288, частин 2, 3 ст. 355 КПК України, за власною ініціативою провів упізнання, а тому результати такої процедури є недопустимими доказами. Указують, що суд першої інстанції, порушуючи ст. 368 КПК України, не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Твердження цього суду, що довідка Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області та копія дозволу на зберігання і носіння мисливської зброї не можуть бути підтвердженням здійсненням пострілу з такої рушниці безпідставне. Усупереч ч. 4 ст. 128 КПК України обвинуваченому не надано копії цивільного позову, який також не містить жодного доказу отримання потерпілими моральної, фізичної або майнової шкоди, а в матеріалах справи немає ухвали суду про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 цивільними позивачами, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Усупереч ч. 2 ст. 317 КПК України суд першої інстанції не задовольнив клопотання обвинуваченого щодо ознайомлення з матеріалами справи. Як стверджують касатори, обвинувачений неодноразово подавав суду заяви про надання копій матеріалів кримінального провадження з копіями технічного запису судового засідання, які було проігноровано судом, що є порушенням права обвинуваченого на захист. Вважають, що суд апеляційної інстанції, зазначивши зміст апеляційної скарги захисника, належним чином не перевірив викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив підстав, на яких скаргу залишив без задоволення. Крім того, суд грубо порушив вимоги ст. 100 КПК України щодо спеціальної конфіскації. Зазначають, що речові докази не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містили слідів або інших відомостей, що виключало самостійну підставу для застосування спеціальної конфіскації судом першої інстанції. Апеляційний суд лише перерахував наведені у вироку місцевого суду докази та обмежився формальним посиланням на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 . За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Крім того, на адресу суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1, в якому він просить застосувати до нього положення ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ.
Позиції учасників судового провадження
Захисники Іващенко Д. С. та Манько О. М. підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор Сингаївська А. О. вважала касаційну скаргу захисників необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.