Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 682/2438/19
провадження № 51-950 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Іванова А.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу захисника Іванова А.Б. на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 лютого 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 квітня 2015 року апеляційні скарги захисника Мамреги В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Якубця М.К. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задоволено частково, вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено, зменшено розмір відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 до 5124,35 грн. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про перегляд вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року задоволено подання в. о. голови Славутського міськрайонного суду Хмельницької області про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_1 до іншого суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Іванова А.Б. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах і доповненнях, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїх касаційних скаргах, які є ідентичними за змістом, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Іванов А.Б., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвали судів попередніх інстанцій скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначають, що обвинувальний вирок було ухвалено на підставі штучно створених та підроблених доказів, які отримані внаслідок жорстокого поводження працівників міліції.
Крім того, засуджений та його захисник вказують, що на момент ухвалення обвинувального вироку суду не було відомо про свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показання яких мають суттєве значення для вирішення справи по суті. При цьому судами попередніх інстанцій безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про допит вказаних осіб, що, на переконання засудженого та його захисника, є грубим порушенням норм процесуального закону, оскільки показання цих свідків підтвердили б його алібі та спростували б висновки суду першої інстанції про можливість ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
У доповненнях до своєї касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить Суд замінити призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та його захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями та касаційну скаргу захисника у повному обсязі. Захисник Іванов А.Б. також підтримав свою касаційну скаргу і касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та просив їх задовольнити.
Прокурор Кузнецов С.М. заперечував щодо задоволення поданих касаційних скарг, просив їх залишити без задоволення, а ухвали місцевого та апеляційного судів - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
У своїх касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Іванов А.Б., не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ставлять питання про їх скасування.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентовано главою 34 КПК України, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до положень ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Так, засуджений ОСОБА_1, вказуючи на наявність нововиявлених обставин, подав до місцевого суду заяву, у якій ставив питання про перегляд у порядку глави 34 КПК України вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року.
На обґрунтування поданої заяви засуджений зазначив, що вирок постановлений на підставі штучно створених та підроблених доказів, які отримані внаслідок жорстокого поводження з ним працівниками міліції під час та після затримання. Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що в ході судового розгляду не було допитано свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, котрі можуть підтвердити його алібі та вказати місце його перебування в ніч з 14 на 15 лютого 2014 року, тобто в час вчинення злочину.
Тлумачення термінів "нововиявлені обставини", "обставини", що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, насамперед ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході перевірки обставин, на які у своїй заяві вказував засуджений, місцевий суд, дотримуючись вимог статей 459, 466, 467 КПК України, ретельно перевірив усі доводи заяви, співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, не визнав їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України та з наведенням докладних мотивів дійшов висновку, що зазначені в заяві обставини не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Так, як убачається з матеріалів провадження, місцевим судом було встановлено, що питання жорстокого поводження зі ОСОБА_1 з боку працівників міліції досліджувалось судом присяжних при ухваленні обвинувального вироку. При цьому суд зазначив, що будь-яких інших доказів, які підтверджують факт штучного створення та підроблення наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, стороною захисту надано не було.
Крім того, заслухавши пояснення засудженого, місцевий суд також встановив, що на момент ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_1 достовірно знав про наявність свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак за порадою свого захисника не ставив питання про їх допит в суді першої інстанції, що в свою чергу підтверджує той факт, що вказана обставина не є нововиявленою.
Апеляційний суд, здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника Іванова А.Б. на ухвалу місцевого суду, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.
При цьому, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, апеляційний суд зазначив, що у своїй заяві засуджений ОСОБА_1 фактично ставить питання про повторне дослідження доказів, які вже досліджувались судом першої інстанції, що не може бути підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами. Також апеляційний суд вказав, що посилання засудженого на те, що під час судового розгляду не були допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не можуть бути розцінені як нові обставини в розумінні п.4 ч.2 ст. 459 КПК України, оскільки ОСОБА_1 на момент розгляду справи по суті достовірно знав про наявність таких свідків.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання, зазначені в заяві засудженого, в силу положень, визначених у главі 34 КПК України, не є нововиявленими обставинами та не вказують про необхідність перегляду судового рішення. При цьому колегія суддів, перевіривши касаційні скарги, встановила, що доводи сторони захисту жодним чином не свідчать про наявність обставин, установлених ч. 2 ст. 459 КПК України.
Крім того, оскільки стороною захисту оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року, то сам вирок, в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, відповідно до положень ст. 424 КПК України, не може бути предметом касаційного розгляду.
Ураховуючи вищенаведене, а також те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд