Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 283/314/19
провадження № 51-3839 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Плетень С.Ю. на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018060080000709 від 08 листопада 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Любарка Народицького району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малинського районного суду Житомирської області від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 листопада 2018 року приблизно о 09:00, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Вінниченка у м. Малині Житомирської області в напрямку с. Пиріжки Малинського району Житомирської області зі швидкістю 55 км/год, порушуючи підпункт "б" пункту 2.3, пункт 12.4, підпункт "б" пункту 12.9 та пункт 18.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість та проявив неуважність, внаслідок чого вчасно не помітив, як пішохід ОСОБА_2 почала перетинати дорогу по пішохідному переходу зліва направо по відношенню до напрямку руху автомобіля. У подальшому, будучи об`єктивно спроможним виявити пішохода ОСОБА_2, яка рухалась по пішохідному переходу, ОСОБА_1 негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_2, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Плетень С.Ю., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому вказує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, розглянув апеляційну скаргу обвинуваченого лише частково. Так, захисник стверджує, що у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що обвинувачений не мав змоги уникнути наїзду на пішохода. Однак такі доводи апеляційний суд залишив поза увагою.
Крім того, захисник Плетень С.Ю. також зазначає, що під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції стороною захисту зверталась увага на ряд інших істотних порушень, які були допущені місцевим судом, а саме: порушення права обвинуваченого на захист; порушення вимог ст. 347 КПК України, яке виразилось у тому, що судовий розгляд розпочинався декілька разів; порушення вимог статей 36, 37 КПК України, оскільки прокурор Макарчук Д.І., який приймав участь у судовому розгляді, не мав відповідних повноважень. Наведені доводи, на переконання захисника, також не знайшли свого правового відображення в ухвалі апеляційного суду, що відповідно до положень ст. 419 КПК України є безумовною підставою для скасування такого рішення.
Водночас захисник посилається на те, що обвинувачений у своїй апеляційній скарзі також ставив питання про звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, проте суд такі доводи взагалі проігнорував, не надавши їм жодної правової оцінки.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Твердження у касаційній скарзі захисника про те, що апеляційним судом безпідставно було залишено поза увагою її пояснення, надані під час апеляційного розгляду, щодо порушення місцевим судом вимог КПК України, на переконання Суду, є неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 403 КПК України визначено, що до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказував на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було належним чином перевірено та оцінено усі обставини справи, а саме те, що він внаслідок перешкоди у вигляді іншого транспортного засобу не бачив як потерпіла ОСОБА_2 почала рухатись по пішохідному переходу, а тому не мав змоги уникнути наїзду на неї. Разом з тим ОСОБА_1 також просив змінити вирок місцевого суду та звільнити його від призначеного місцевим судом покарання на підставі ст. 75 КК України.
Разом з тим, як убачається зі змісту касаційної скарги, а також під час прослуховування технічного запису судового засідання від 04 лютого 2021 року, колегія суддів встановила, що захисник Плетень С.Ю. під час апеляційного розгляду надавала пояснення, які істотно відрізняються від змісту апеляційної скарги.
Зокрема, захисник вказувала про відсутність доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також посилалась на істотні порушення, які, на її переконання, були допущені місцевим судом, а саме: порушення права обвинуваченого на захист; порушення вимог ст. 347 КПК України, яке виразилось у тому, що судовий розгляд розпочинався декілька разів; порушення вимог статей 36, 37 КПК України, оскільки прокурор Макарчук Д.І., який приймав участь у судовому розгляді, не мав відповідних повноважень.
При цьому в ході касаційного розгляду Судом встановлено, що сам обвинувачений ОСОБА_1 жодних змін та доповнень до апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України не подавав, що не заперечувала у своїй касаційній скарзі і захисник.
За таких обставин колегія суддів вважає, що посилання у касаційній скарзі захисника на те, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою її доводи, є неспроможними, оскільки вони не узгоджуються з вимогами статей 403, 404 КПК України.
Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд лише частково перевірив апеляційну скаргу обвинуваченого, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, захисник стверджує, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що обвинувачений не мав змоги уникнути наїзду на пішохода.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Згідно з ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Статтею 372 КПК України встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Разом із тим, зі змісту статей 7, 419 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, стверджував, що місцевим судом не було повною мірою перевірено та оцінено усі обставини кримінального провадження, зокрема те, що він, унаслідок перешкоди у вигляді іншого транспортного засобу, не бачив як ОСОБА_2 почала рухатись по пішохідному переходу, а тому не мав змоги уникнути наїзду на неї.
Однак в рішенні апеляційного суду вищенаведені доводи взагалі не знайшли свого відображення і, як наслідок, суд, залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, ці доводи належним чином не перевірив та не спростував.
Більше того, як убачається з ухвали, апеляційний суд вказав, що висновки суду першої інстанції про фактичні обставини справи учасниками провадження не оспорюються, а тому в апеляційному порядку не перевіряються, проте, на переконання колегії суддів, така позиція не відповідає дійсності, оскільки відповідно до змісту апеляційної скарги обвинувачений якраз таки і вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що він не мав змоги уникнути наїзду на потерпілу.
Крім того, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на наявність позитивних характеристик, обставин, що пом`якшують покарання та тяжкий стан здоров`я, просив змінити вирок місцевого суду та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Водночас у ході касаційного розгляду Судом встановлено, що з ухвали апеляційного суду не вбачається відповіді на доводи апеляційної скарги обвинуваченого в частині можливості застосування до нього положень ст. 75 КК України, тобто апеляційний суд, дійшовши висновку, що призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, не вказав, з яких підстав застосування інституту звільнення від відбування призначеного покарання в даному випадку є неможливим та не навів з цього приводу жодного обґрунтування.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийняте ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких суд апеляційної інстанції має перевірити і надати оцінку всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та за наслідком чого постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
На думку колегії суддів, допущення зазначених порушень під час складання судового рішення ставить під сумнів його законність, тому є неприйнятним. Ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.
Новий розгляд кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд