Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 461/1150/19
провадження № 61-11015св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (боржник)- ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження- приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
заінтересована особа- ОСОБА_2,
представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича - адвокат Репак Віталій Валерійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., заінтересована особа ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2018 року затверджено між стягувачем ОСОБА_2
та боржником ОСОБА_1 мирову угоду, яка набрала законної сили
12 грудня 2018 року, за умовами якої починаючи з 03 жовтня 2018 року
до 26 жовтня 2022 року він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина не пізніше 28-го числа кожного поточного місяця
у розмірі 2 000,00 грн, а також додаткові витрати в сумі 25 675,00 грн. Він зобов`язується сплатити до 31 грудня 2019 року платежами
по 2 000,00 грн і в останній місяць - залишок заборгованості.
Зазначав, що 28 січня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області звернулася стягувач ОСОБА_2 із заявою про примусове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2018 року, мотивуючи тим, що боржник виконував її умови із запізненнями, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
Також 28 січня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважав, що приватний виконавець недотримав вимоги частини першої статті 71, пункту 2 частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості.
Крім того, виконавець безпідставно визначив розмір заборгованості
із виплати аліментів у розмірі 5 500,00 грн, зазначивши у довідці недостовірні дані, не перевіривши наявність заборгованості зі сплати аліментів та всупереч умовам ухвали та мирової угоди видав стягувачу довідку про наявність у платника аліментів заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 5 500,00 грн.
Вважав, що виконавець порушив норми частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме несвоєчасно надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження.
Зазначені дії свідчать про порушення приватним виконавцем Пицем А. А. Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Крім того, при оформленні та видачі довідки стягувачу, виконавець порушив норми пункту 4,7 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії приватного виконавця Пиця А. А. протиправними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2019 року у складі судді Юрківа О. Р. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватному виконавцеві станом на час здійснення розрахунку заборгованості не було надано документа, відповідно до якого боржник сплатив саме аліменти на утримання дитини згідно з умовами мирової угоди;приватним виконавцем вчинені всі необхідні процесуальні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2019 року в частині відмови у визнанні протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. щодо надіслання
з порушенням строків ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 січня 2019 року; щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів станом на 28 січня 2019 року; щодо видачі приватним виконавцем довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів
за відсутності такої заборгованості в сукупності більше трьох місяців
і за відсутності заяви стягувача про видачу такої довідки - скасовано
та в цій частині вимог прийнято постанову, якою скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково.
Визнанопротиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А.щодо надіслання з порушенням строків ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження
від 28 січня 2019 року; щодо нарахування приватним виконавцем
Пицем А. А. заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів станом
на 28 січня 2019 року; щодо видачі приватним виконавцем Пицем А.А. довідки про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів
за відсутності такої заборгованості в сукупності більше трьох місяців
і за відсутності заяви стягувача ОСОБА_2 про видачу такої довідки
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22 квітня 2019 року щодо відмови в задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 залишенобез змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1
зі сплати аліментів та додаткових витрат, проведено приватним виконавцем Пицем А. А. в день відкриття виконавчого провадження, в той час як платнику ОСОБА_1 не було відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, а тому він не міг повідомити приватного виконавця про розмір сплачених ним аліментів та додаткових витрат, надати приватному виконавцю докази їх сплати на момент проведення приватним виконавцем розрахунку заборгованості.
За відсутності зазначеної інформації, наданої платником, за відсутності письмових доказів, висновки приватного виконавця Пиця А. А. про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів та додаткових витрат та розрахунок заборгованості, проведений приватним виконавцем,
є лише його припущенням, оскільки такий розрахунок складено зі слів стягувача ОСОБА_2, за відсутності належних та допустимих доказів наявності заборгованості у розмірі зазначеному приватним виконавцем Пицем А. А.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягає задоволенню скарга боржника в частині доводів скарги про неправомірність відкриття виконавчого провадження за двома вимогами - стягнення аліментів і стягнення додаткових витрат на утримання дитини, оскільки, стверджуючи про наявність порушень в діях виконавця, боржник не зазначив, яку саме норму права порушив приватний виконавець
Пиць А. А.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що боржник ОСОБА_1 пропустив строк, протягом якого міг звернутися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів щодо відхилення доводів приватного виконавця Пиця А. А. щодо недотримання боржником строку на подання скарги.
Зазначає, що відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Згідно із заявою боржника від 04 лютого 2019 року, саме 30 січня 2019 року він дізнався про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та існування довідки про заборгованість.
Зі змісту скарги боржника в цій справі, 01 лютого 2019 року він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про заборгованість. Зазначені обставини підтверджуються поштовим відстеженням.
Оскільки боржник 30 січня 2019 року дізнався про наявність оскаржуваних постанови про відкриття виконавчого провадження та довідки про заборгованість, а скаргу подано ним лише 18 лютого 2019 року без клопотання про поновлення строку на оскарження, тому ОСОБА_1 не дотримав процесуальних строків на оскарження дій приватного виконавця.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Крім того, ОСОБА_1 просив судові витрати покласти на приватного виконавця Пиця А. А.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 листопада 2018 року у справі № 461/7435/18 між стягувачем ОСОБА_2, та боржником ОСОБА_1 укладена мирова угода, що затверджена ухвалою Галицького районного суду м. Львова, яка набрала законної сили 12 грудня 2018 року, за умовами якої починаючи з 03 жовтня 2018 року до 28 числа поточного місяця боржник зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 2 000,00 грн, а також додаткові витрати в сумі 25 675,00 грн. Відповідач зобов`язується сплатити
до 31 грудня 2019 року платежами по 2 000,00 грн і в останній місяць -залишок заборгованості (а.с. 9, 10).
28 січня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. звернулася стягувач ОСОБА_2 із заявою про примусове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду м. Львова, мотивуючи тим, що боржник виконував її умови із запізненнями, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість (а.с. 19).
28 січня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 13-14, т. 1).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику 30 січня 2019 року.
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статей 55, 129-1 Конституції України судове рішення
є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,
у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень статей 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п`ятій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Судом встановлено, що 28 січня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. звернулася стягувач ОСОБА_2 із заявою про примусове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду м. Львова, мотивуючи тим, що боржник виконував її умови із запізненнями, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість (а.с. 19).
28 січня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 13-14, т. 1).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику 30 січня 2019 року.
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А.,
в якій посилався на те, що 01 лютого 2019 року він отримав постанову приватного виконавцявиконавчого округу Львівської області Пиця А. А. про відкриття виконавчого провадження № 58216094.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, районний суд вважав, що приватний виконавець вчинив всі необхідні процесуальні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Проте, визнаючи відсутність підстав для визнання дій приватного виконавця протиправними, суд першої інстанції не вирішив питання щодо поновлення встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця протиправними обґрунтованою та частково задовольнив його скаргу. При цьому суд апеляційної інстанції також не вирішив питання щодо поновлення встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.
При цьому строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком. Тому, навіть
у випадку безпідставності скарги, вона могла бути розглянута по суті лише після вирішення питання щодо поновлення цього строку, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зазначене дає змогу зробити висновок, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. протиправними.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належно дослідити всі зібрані у справі докази, дати відповідну правову оцінку цим доказам і встановленим на їх основі дійсним обставинам справи та вирішити спір з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.