Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 591/7332/18
провадження № 61-3247св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Військова частина А1476
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1476 (далі - в/ч А1476) про скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов`язання поновити на квартирному обліку.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 серпня 1994 року він проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби рішенням житлової комісії в/ч А0332 його було взято на квартирний облік в загальну чергу 23 червня 1999 року, а з 26 листопада 2009 року поставлено в загальну чергу на квартирний облік у в/ч А1476.
06 серпня 2012 року внесено зміни у відомості про склад сім`ї у зв`язку з народженням дитини, а з 03 липня 2015 року його з сім`єю зараховано в пільгову чергу з правом першочергового отримання житла як учасника бойових дій.
Наказом командира в/ч А1476 від 31 серпня 2018 року його звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як особу, яка проходить військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду. На момент звільнення його вислуга у Збройних Силах України склала 24 роки 1 місяць.
Рішенням житлової комісії в/ч А1476 від 12 жовтня 2018 року, його разом із членами сім`ї знято з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби у запас не дає йому права перебувати на квартирному обліку.
Вважає, що зняття з квартирного обліку є незаконним та таким, що порушує його конституційні права, а рішення житлової комісії в/ч А1476 від 12 жовтня 2018 року таким, щосуперечить Конституції України, ЖК Української РСР, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Посилаючись на наведене, а також на те, що його вислуга на військовій службі становить більше 20 років, власного житла його сім`я не має,позивач просив скасувати рішення житлової комісії в/ч А1476 від 12 жовтня2018 року про зняття його разом з членами сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку у в/ч А1476 Міністерства оборони України, та поновити його разом з членами сім`ї у складі чотирьох осіб на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку у в/ч А1476.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення житлової комісії при в/ч А1476 від 12 жовтня 2018 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Поновлено ОСОБА_1 разом з сім`єю у складі чотирьох осіб, на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при в/ч А1476.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як військовослужбовець з вислугою на військовій службі понад 20 років, а також члени його сімʼї мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі у разі звільнення в запас за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Зважаючи на наведене, а також оскільки чинне на час взяття позивача на квартирний облік законодавство не передбачало зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з підстав звільнення у запас військовослужбовців за контрактом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про зняття з квартирного обліку є неправомірним.
Постановою Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу в/ч А1476 задоволено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного облікує безпідставними. Оскільки на день прийняття рішення житловою комісією в/ч А1476 про виключення позивача з квартирного обліку при військовій частині (12 жовтня 2018 року), відповідач діяв відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, то звільнення позивача з військової служби з інших підстав, ніж наведено у цій статті, не може бути підставою для залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку, а отже відсутні підстави для скасування рішення житлової комісії.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій заявники просили скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявники зазначили неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадженняна підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
Матеріали справи надійшли до касаційного суду 06 квітня 2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 683/1297/18, у якій зроблено висновок, що з системного аналізу статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 24, 29 та 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, вбачається, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку з інших підстав, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку (поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік).
З урахуванням зазначеного висновку, вказують на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
15 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначав про правомірність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, враховуючи, що станом на дату прийняття рішення житловою комісією в/ч А1476 про виключення позивача з квартирного обліку(12 жовтня 2018 року), чинне законодавство не передбачало залишення військовослужбовців на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби в зв`язку з закінченням дії строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах з 01 серпня 1994 року по 31 серпня 2018 року.
Під час проходження військової служби 23 червня 1999 року рішенням житлової комісії в/ч А0332 м. Виноградів ОСОБА_1 взято на квартирний облік на загальну чергу, на підставі пункту шостого статті 34 ЖК Української РСР . З 26 листопада 2009 року ОСОБА_1 поставлено в загальну чергу на квартирний облік при в/ч А1476.
06 серпня 2012 року житловою комісією в/ч А1476 прийнято рішення про внесення змін у відомості про склад сім`ї ОСОБА_1 у зв`язку з народженням дитини.
03 липня 2015 року на підставі рішення житлової комісії в/ч п/п В1060, ОСОБА_1 разом з сім`єю із чотирьох чоловік зараховано до пільгової черги з правом першочергового отримання житла як учасника бойових дій.
11 січня 2016 року на засіданні житлової комісії в/ч п/п В1060 прийнято рішення надати підполковнику ОСОБА_1 на сім`ю у складі чотирьох осіб службову двокімнатну квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 житловою площею 35,8 кв. м без зняття з квартирного обліку, а 25 квітня 2016 року надано ордер на вселення до зазначеної квартири.
Позивач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Квартира має статус службової, її житлова площа складає 35,8 кв. м, що не відповідає нормам житлового законодавства для проживання сім`ї з чотирьох осіб, іншого житла у позивача не має.
31 серпня 2018 року позивача звільнено з військової служби у запас наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України №352 від 13 серпня 2018 року за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловлювали бажання продовжити військову службу під час особливого періоду).
Наказом командира в/ч А1476 від 31 серпня 2018 року №203 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечень, направлено на військовий облік до Сумського МВК м. Суми, цим же наказом його зараховано до оперативного резерву першої черги на посаду командира 1 реактивного артилерійського дивізіону в/ч А1476 до Сумського МВК м. Суми з адресою: квартира АДРЕСА_2 .
12 жовтня 2018 року рішенням житлової комісії в/ч А1476 підполковника запасу ОСОБА_1, у складі сім`ї з чотирьох осіб знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби за підставами, не зазначеними у пункті 2.16 розділу 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби з інших підстав, ніж зазначені в частині дев`ятій статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та пункті 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року (далі Інструкція №737 від 30 листопада 2011 року), а тому рішення житлової комісії про зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку відповідає положенням законодавства.
Суд зауважив, що наявність у позивача права на пенсію за вислугою років не може бути підставою для скасування рішення житлової комісії, оскільки позивач звільнився з військової служби за закінченням дії контракту.
Зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі -ЖК Української РСР), відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 рокудержава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081 від 03 серпня 2006 року).
Відповідно до пункту 24 Порядку №1081 від 03 серпня 2006 року військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені також у пункті 29 Порядку №1081 від 03 серпня 2006 року (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення), у якому зазначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Пунктом 30 Порядку №1081 від 03 серпня 2006 року, в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на квартирному обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку і з інших підстав, за виключенням випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18, від 24 лютого 2021 року у справі №460/6032/18, від 29 червня 2021 року у справі №473/3528/18.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, провадження № 14-169цс18, у якій Велика Палата Верховного Суду з урахуванням встановлених обставин справи витлумачила частину дев`яту статті 12 Закону, пункт 3.13 Інструкції, пункту 29 Порядку та дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службі менше 20 років.
ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі підпункту "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"та знятий з квартирного обліку при в/ч 1476. Вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 24 роки 1 місяць.
Урахувавши, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік на отримання житла у складі сім`ї з чотирьох осіб, та перебував на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, його вислуга років у Збройних Силах України становить 24 роки 1 місяць, та був звільнений у запас не з підстав, передбачених пунктом 30 Порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що житлова комісія не мала, визначених законом підстав для зняття позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 квітня 2020 року в справі №683/2197/18.