Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 593/1095/19
провадження № 61-2522св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка- Бережанська міська рада Тернопільської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року у складі судді Музики Я. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. В., Костіва О. З., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бережанської міської ради Тернопільської області (далі - Бережанська міська рада), третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Бережанської міської ради від 31 березня 1994 року йому було виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва по АДРЕСА_1, рішенням Бережанської міської ради від 22 квітня
1997 року № 250 вказану вище земельну ділянку площею 0,07 га було передано йому у приватну власність для обслуговування житлової та господарських будівель.
Після відведення земельної ділянки, на його замовлення у встановленому законом порядку був виготовлений та погоджений генеральний план забудови земельної ділянки, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за реєстраційним № 1937, план будинку. Згідно з актом виносу в натурі плану земельної ділянки, червоних ліній і проведення розбивки контурів фундаментів будівель і споруд від 14 серпня 1994 року проведено винесення в натуру плану земельної ділянки, червоних ліній, проведено розбивку контурів фундаментів житлового та господарського будинків і споруд.
У 2016 році він разом зі спеціалістами землевпорядної організації прибув на земельну ділянку для виконання робіт із землеустрою для здійснення будівництва, де від ОСОБА_2, який мешкає по сусідству (
АДРЕСА_2 ), дізнався, що зазначену земельну ділянку міська рада передала в оренду ОСОБА_2 .
У липні 2016 року він звернувся до Бережанської міської ради із заявою про врегулювання земельних відносин та вирішення земельного спору. У відповідь на звернення отримав акт постійної комісії міської ради з питань приватизації, продажу, оренди землі та природокористування від 02 серпня 2016 року, затверджений рішенням Бережанської міської ради від 10 серпня 2016 року № 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради", у якому зазначено, що рішення Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року № 250, яким йому було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, втратило свою дію, зазначена земельна ділянка передана в оренду, а тому його вимоги про врегулювання земельних відносин шляхом усунення перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою задоволенню не підлягають.
У вересні 2016 року він звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Бережанської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, у якому просив:
- визнати протиправними дії Бережанської міської ради щодо передачі в оренду належної йому на праві власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Бережанської міської ради щодо невжиття заходів для усунення перешкод у користуванні належної на праві власності земельною ділянкою;
- визнати протиправним та скасувати рішення Бережанської міської ради
від 10 серпня 2016 року № 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради";
- зобов`язати Бережанську міську раду прийняти рішення про припинення оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Бережанську міську раду не чинити перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою площею 0,07 га по АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 2-а/593/1/2017 скасовано постанову Бережанського районного суду Тернопільської області
від 27 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, провадження у адміністративній справі закрито, розʼяснено позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Посилаючись на наведене, а також на те, що реєстрація права власності на належну йому земельну ділянку за Бережанською міською радою та передання її в оренду порушує його конституційне право на володіння належним йому майном, ОСОБА_1, просив:
- скасувати рішення Бережанської міської ради від 10 серпня 2016 року
№ 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради";
- визнати протиправним та скасувати рішення Бережанської міської ради Тернопільської області від 14 лютого 2019 року № 1237 "Про надання в оренду земельних ділянок", згідно з яким ОСОБА_2 продовжено термін оренди спірної земельної ділянки до 01 лютого 2020 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач відповідно до статті 27 ЗК України 1990 року втратив право на спірну земельну ділянку, оскільки протягом строку встановленого з часу відведення йому земельної ділянки не освоїв її, не сплачував земельний податок, відомості про приватизацію зазначеної земельної ділянки у земельно-кадастровій документації та видачу ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю відсутні.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 27 ЗК України 1990 року, оскільки пунктами 4 частини першої та частиною другою статті 28 ЗК України 1990 року передбачено виключно судовий порядок припинення права власності на земельну ділянку. Суд першої інстанції не звернув увагу, що діюче земельне законодавство не передбачає конкретного строку, протягом якого рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність земельної ділянки повинно бути реалізовано, тоді як наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач у встановленому законом порядку виготовив і погодив генеральний план забудови земельної ділянки, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, план будинку. Крім того, на виконання рішення виконавчого комітету Бережанської міської ради від 31 березня 1994 року проведено винесення в натурі плану земельної ділянки та червоних ліній, розбивку контурів фундаментів житлового, господарського будинків та споруд про, що складено відповідний акт від 14 серпня 1994 року. У 2016 році ОСОБА_1, бажаючи реалізувати наявне у нього рішення органу місцевого самоврядування від 22 квітня 1997 року, з метою виготовлення технічної документації з землеустрою для здійснення будівництва звернувся до відповідного суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою для виконання таких робіт (встановлення меж тощо), однак спірна земельна ділянка на той час вже перебувала у власності Бережанської міської ради, яка передала її в оренду громадянину ОСОБА_2 .
Установивши, що прийняттю оскаржуваних позивачем рішень Бережанської міської ради від 10 серпня 2016 року № 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради" та від 14 лютого 2019 року № 1237"Про надання в оренду земельних ділянок" передувала реєстрація у 2016 році за Бережанською міською радою права власності на спірну земельну ділянку, зокрема внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зі зміною цільового призначення земельної ділянки - для городництва, яке позивач не оспорював, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорювання ним оскаржуваних рішень Бережанської міської ради не призведе до відновлення порушених прав позивача, а отже не є ефективним способом захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій заявник просила рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про поновлення строку задоволено, поновлено заявниці строк на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу залишено без руху, надано строк до 10 березня
2021 року для доплати судового збору.
У березні 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог указаної ухвали касаційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, до якої долучено електронну квитанцію про сплату судового збору у належному розмірі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилалася на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2012 року
у справі № 6-31цс12 та Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року
у справі № 635/7079/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована посиланням на те, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим обставинам, що позивач отримав спірну земельну ділянку у приватну власність на підставі рішення Бережанської міської ради від го 22 квітня 1997 року за № 250, та не урахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-31цс12 про те, що право власності на земельну ділянку, передану у власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет № 15-92), посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки.
Крім того, у подібних за змістом правовідносинах у постанові від 28 жовтня
2020 року у справі № 635/7079/18, Верховний Суд дійшов висновку, що пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року
№ 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від Бережанської міської ради, у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 без задоволення. Зазначив, що апеляційний суд дійшов правильних висновків щодо неефективно обраного позивачем способу захисту, оскільки рішення сесії міської ради
від 10 серпня 2016 року № 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради"не породжує для позивача жодних цивільно-правових наслідків, а тому його скасування не матиме наслідком виникнення у ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Щодо вимоги про скасування рішення сесії міської ради від 14 лютого 2019 року № 1237, то зазначеним рішенням передану в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку терміном до 01 лютого
2020 року, а отже на час розгляду справи у суді касаційної інстанції термін оренди земельної ділянки закінчився.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Бережанської міської ради від 31 березня 1994 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 693 кв. м для індивідуального будівництва по АДРЕСА_1 .
У 1994 році на замовлення ОСОБА_1 виготовлено будівельний паспорт № НОМЕР_1 на забудову виділеної йому земельної ділянки, затверджений акт виносу в натурі плану земельної ділянки, червоних ліній, проведення розбивки контурів фундаментів будівель та споруд від 14 серпня 1994 року.
Рішенням Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року № 250 "Про приватизацію земельних ділянок жителям м. Бережани" ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,07 га, розташовану по АДРЕСА_1 для обслуговування житлової та господарських будівель.
Рішенням Бережанської міської ради від 28 лютого 2013 року № 624 "Про надання в оренду земельних ділянок", ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 416 кв. м для ведення городництва по АДРЕСА_2 ) терміном до 01 лютого 2014 року.
Рішенням Бережанської міської ради від 27 березня 2014 року № 889 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 700 кв. м для ведення городництва по АДРЕСА_2 (навпроти присадибної ділянки) терміном до 01 березня 2015 року.
У подальшому, Бережанською міською радою неодноразово приймалися рішення про продовження терміну оренди зазначеної вище земельної ділянки, останнє з яких, зокрема рішення Бережанської міської ради від 14 лютого
2019 року № 1237 "Про надання в оренду земельних ділянок", яким продовжено термін оренди ОСОБА_2 земельної ділянки на строк до 01 лютого 2020 року, оспорює ОСОБА_1 .
Як стверджував позивач, про передачу органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2, який мешкає по сусідству з його земельною ділянкою (по АДРЕСА_2 ), йому стало відомо у 2016 році від ОСОБА_2, коли він разом із спеціалістами прибув на земельну ділянку з метою виготовлення технічної документації з землеустрою.
08 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бережанської міської ради із заявою про врегулювання земельних відносин шляхом усунення перешкод у користуванні переданою йому у власність земельною ділянкою.
10 вересня 2016 року у відповідь на звернення, ОСОБА_1 отримав акт постійної комісії міської ради з питань приватизації, продажу, оренди землі та природокористування від 02 серпня 2016 року, затверджений рішенням Бережанської міської ради від 10 серпня 2016 року № 331 "Про затвердження акту постійної комісії міської ради", у якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,07 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 та передана в оренду громадянину ОСОБА_2, оскільки рішення Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року № 250 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1, втратило свою дію.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09 серпня 2019 року,
право власності на земельну ділянку площею 0,07 га для городництва, що знаходиться по АДРЕСА_1, зареєстровано 11 травня 2016 року за Бережанською міською радою.