Постанова
Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 755/14954/20
провадження № 61-11596св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Юс-Центр",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Олійника В. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Юс-Центр", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства ПП "Юс-Центр" (далі - ПП "Юс-Центр") про усунення перешкод у користуванні майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 23 грудня 2020 року під головуванням судді Галагана В. І. у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
ОСОБА_2 у травні 2021 року подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява обґрунтована тим, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь вказані витрати у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст оскарженої додаткової постанови
Додатковою постановою від 30 червня 2021 року Київський апеляційний суд заяву представника ОСОБА_2 задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п. 1.1 додаткової угоди клієнт оплачує правничу допомогу, що надається адвокатським бюро у розмірі 20 000 грн. Згідно з актом надання послуг загальна вартість робіт склала 20 000 грн. Відповідно до квитанції про оплату правової допомоги ОСОБА_2 сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Позивачем заявлено заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу виконаної представником роботи, апеляційний суд вважав, що витрати на правничу допомогу, зазначені представником ОСОБА_2 у розмірі 20 000 грн є завищеними, крім того, не підтвердженими в повному обсязі, відтак підлягають зменшенню до 5 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в якій просила оскаржену додаткову постанову скасувати, а у справі прийняти нову, якою у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке виявилось у тому, що постанова по суті позовних вимог була прийнята 12 травня 2021 року, а заява про ухвалення додаткового рішення була подана через канцелярію суду апеляційної інстанції лише 19 травня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України.
Також посилається на те, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що заявником не подано розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу за кожним видом робіт, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відзив ПП "Юс-Центр" повернуто заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Дніпровського районного суд м. Києва.
01 вересня 2021 року цивільна справа № 755/14954/20 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційний суд вказував, що відповідно до п. 1.1 додаткової угоди клієнт оплачує правничу допомогу, що надається адвокатським бюро у розмірі 20 000 грн; згідно з актом надання послуг загальна вартість робіт склала 20 000 грн; відповідно до квитанції про оплату правової допомоги ОСОБА_2 сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Позивачем заявлено заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що третя особа ОСОБА_2 очікує понести судові витрати в розмірі 20 000 грн та просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, стягнути судові витрати.
Після вирішення апеляційним судом справи по суті спору, 17 травня 2021 року від представника третьої особи - ОСОБА_2 - адвоката Любаренка І. О. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
На підтвердження суми витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничої допомоги від 05 березня 2020 року № 10100520; додаткову угоду від 01 квітня 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги № 1010520; акт надання послуг від 12 травня 2021 року № 350; рахунок на оплату від 12 травня 2021 року № 350 та оригінал квитанції від 14 травня 2021 року № 32314788 на суму 15 000 грн.
Аналіз змісту договору про надання правничої допомоги від 05 березня 2020 року № 1010520 свідчить, що сторони домовились, що юридичну допомогу, яка надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях відповідно до додаткової угоди до даного договору (п. 4.1). При розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п. 2.1.3 даного договору, адвокатське бюро отримує оплату такої юридичної допомоги на підставі окремого рахунку, відповідно до розрахунку, який зазначається у додатковій угоді (п. 4.2). Сума, вказана в п. 4.1 договору є гонораром Адвокатського бюро за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (а. с. 184-185, том 2).
Відповідно до змісту додаткової угоди № 1 до договору № 1010520 правничу допомогу, що надається Адвокатським бюро, по судовій справі клієнта № 755/14954/20, клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвокатського бюро в розмірі 20 000 грн за супровід справи клієнта в кожній судовій інстанції (за кожну судову інстанцію окремо) (а. с. 186, том 2).
12 травня 2021 року ОСОБА_2 та Адвокатське бюро "Любаренко та Партнери" підписали акт надання послуг № 350 за яким виконавцем були виконані, а замовником прийнято такі роботи: правнича допомога супровід справи № 755/14954/20 у Київському апеляційному суді. Загальна вартість робіт 20 000 грн (а. с. 187, том 2).
Адвокатське бюро "Любаренко та Партнери" 12 травня 2021 року склало рахунок на оплату № 350, за яким ОСОБА_2 повинен був оплатити 20 000 грн за правничу допомогу, справа № 755/14954/20 у Київському апеляційному суді (а. с. 188, том 2).
14 травня 2021 року ОСОБА_2 перерахував на користь Адвокатського бюро "Любаренко та Партнери" 15 000 грн. Призначення платежу: оплата правої професійної правничої допомоги, справа № 755/14954/20 у Київському апеляційному суді, згідно рахунку № 350 від 12 травня 2021 року (а. с. 189).
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання третьою особою послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
Виходячи з того, що ОСОБА_2 є третьою особою на стороні відповідача, а у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на його користь.
Надавши належну правову оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що надані третьою особою докази частково підтверджують витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.
Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд зробив правильний висновок про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 000 грн.
Аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке виявилось у тому, що він розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення подану з пропуском строку, встановленим частиною 8 статті 141 ЦПК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції була прийнята 12 травня 2021 року.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення разом із доказами їх понесення представник ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду 17 травня 2021 року, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку (а. с. 193, том 2).
Таким чином вказана заява подана в останній день строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, отже порушень її приписів апеляційним судом допущено не було.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").