Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 361/2631/21
провадження № 61-10842св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа -приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Авраменко Наталія Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2021 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви
У березні 2021 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Авраменко Н. А., про визнання договорів дарування недійсними.
Одночасно з позовом АТ "Універсал Банк" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,8 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м та нежитлове приміщення, загальною площею 1,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, посилаючись на те, що метою обтяження майна є охорона його матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, у разі його прийняття на користь банку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2021 року заяву АТ "Універсал Банк" про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,8 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м та нежитлове приміщення, загальною площею 1,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, є співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання договорів дарування спірного майна недійсними. Вжиття зазначених заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно, щодо якого накладено арешт, є предметом спору (саме з підстав незаконності його відчуження) та може бути відчужено у подальшому, оскільки перебуває у володінні та розпорядженні відповідача.
Отже, апеляційний суд вважав, що висновки суду про те, що заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами обґрунтовані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви АТ "Універсал Банк" про забезпечення позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили докази та надали їм неправильну правову оцінку. Висновки судів не відповідають обставинам справи.
Вважає, що судами не надано оцінки співмірності виду забезпечення позову, який просило застосувати АТ "Універсал Банк", з його позовними вимогами. Зазначає, що жодного боргу перед АТ "Універсал Банк" не має та не є стороною кредитного договору.
Посилається на правові висновки Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 911/949/20 та від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), які не були враховані судами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року АТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи, є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність вирішення ними питання, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
27 липня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін".
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення № 43, за тією ж адресою, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини справи, належно врахували доводи заяви АТ "Універсал Банк" щодо підстав та необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє доводи касаційної скарги про те, що підстав для застосування таких заходів забезпечення позову, як арешт, не було, через відсутність боргових зобов`язань ОСОБА_1 перед банком, та вважає обґрунтованими підстави для забезпечення позову у спосіб, який було заявлено позивачем, оскільки він є доцільним та співмірним з вимогами його позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача.
При цьому, колегія суддів враховує, що спірна квартира була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 після того, як ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року у справі № 361/2633/18 за позовом АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було відмовлено у задоволенні аналогічної заяви банку про накладення арешту на це саме майно. Зазначена ухвала скасована постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, якою заяву Акціонерного товариства "Універсал Банк" про забезпечення позову до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, накладено арешт на: 3/15 частину домоволодіння АДРЕСА_3, загальною площею 61,10 кв. м, житловою площею 39,80 кв. м, яка належить ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,8 кв. м., житловою площею 21,3 кв. м, яка належить ОСОБА_2 ; нежиле приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 1,3 кв. м., яке належить ОСОБА_2 . Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишено без змін.
Крім того, забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Арешт на майно не перешкоджатиме можливості ОСОБА_1 користуватися своїм майном до ухвалення рішення у справі по суті, проте захистить права та інтереси позивача, у разі задоволення його позову, оскільки існує реальний ризик, що позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів АТ "Універсал Банк".
Подібні правові висновки робив Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 907/73/19.
Посилання заявника на постанови Верховного Суду в інших справах, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій суті питання, оскільки в них були встановлені інші фактичні обставини, інше доведення необхідності забезпечення позову.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам заявленого питання, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду