Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 535/1096/20
провадження № 61-11243св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року у складі судді Мальцева С. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Лобова О. А., Панченка О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" (далі - ТОВ "Агрофірма "Маяк") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,9961 га, кадастровий номер 5322280800:00:001:0164, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, шляхом її повернення ТОВ "Агрофірма "Маяк"
у власність і користування позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 як член колективного сільськогосподарського підприємства, яке діяло на території Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, мав право на земельний пай. 31 березня 2004 року йому було запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки за орендну плату, який був підписаний позивачем у зв`язку з перебуванням у безвихідній ситуації.
Позивач зазначав, що договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач користується належною йому земельною ділянкою, укладено
31 березня 2004 року, в той час як державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 201595 виготовлений та зареєстрований лише 27 грудня 2004 року, тобто на дату підписання спірного договору у
ОСОБА_1 були відсутні правові підстави розпоряджатися земельною ділянкою.
Крім того, державна реєстрація договору оренди проводилася по копії, оригінал документа до відділу ДЗК відповідачем не подавався, що є порушенням статей 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того, на думку позивача, дія договору оренди повинна відраховуватися не з моменту реєстрації, а з моменту підписання договору.
ОСОБА_1 звертався із заявою до ТОВ "Агрофірма "Маяк" про повернення земельної ділянки, однак відповідач повідомив йому, що дія договору оренди землі закінчується в 2022 році.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом повернення ТОВ "Агрофірма "Маяк" у власність і користування позивачу земельної ділянки, площею 4,9961 га, кадастровий номер 5322280800:00:001:0164, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та стягнути з відповідача понесені судові витрати у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про припинення, визнання недійсним чи порушення орендарем (відповідачем у справі) умов укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки № 250 від 31 березня 2004 року, натомість цей договір укладений терміном на 15 років, починаючи з дати його реєстрації.
Крім того, ОСОБА_1 отримує орендну плату за користування відповідачем його земельною ділянкою, умови договору не містять припису припинення зобов`язання сторін у разі виділення земельної ділянки в натурі та отримання державного акта на землю.
Виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору, а задоволення позову орендодавця про розірвання договору або визнання договору автоматично припиненим внаслідок дій орендодавця щодо виділення земельної ділянки в натурі суперечить принципу "pacta sunt servanda", допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієї зі сторін договору.
При цьому суди посилалися на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2021 року справу № 535/1096/20 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Висновки судів про відмову в задоволенні позову суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові
від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого особа, яка не отримала державний акт на земельну ділянку, не здійснила державну реєстрацію права на нерухоме майно, не була наділена правами власника на розпорядження цим майном.
Поза увагою судів залишився той факт, що на момент укладання спірного договору оренди не існувало правовстановлюючого документа на предмет оренди, а тому ОСОБА_1 не був повноважним укладати договір оренди земельної ділянки.
Висновки судів про наявність у позивача сертифіката на право на земельну частку (пай) не відповідають дійсності та не підтверджені матеріалами справи.
Крім того, суди у порушення норм матеріального права, не звернули увагу на те, що дата закінчення дії договору обчислюється від дати його укладення.
Судами порушено правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, щодо принципу "contra proferentem" (слова договору не повинні тлумачитися проти того, хто їх підписав), а також помилково та безпідставно застосовано правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та від 01 вересня
2020 року у справі № 233/3676/19.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2021 року ТОВ "Агрофірма "Маяк" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, яка направлена на бажання позивача ухилитися від виконання зобов`язань за договором оренди. Суди, дотримуючись балансу між вмотивованістю судового рішення як гарантією верховенства права, повно та всебічно дослідили обставини справи та обґрунтовано застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. У той час, як посилання касаційної скарги на постанову Великої Палати Верховного Суду
від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц є безпідставними, оскільки у зазначеній справі предметом спору був перехід права власності на земельну ділянку, а не право оренди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 31 березня 2004 року між ОСОБА_1 та
ТОВ "Агрофірма "Маяк" укладено договір № 250 оренди земельної ділянки загальною площею 5,00 га, що розташована на території Великорублівської сільської ради (а. с. 14, т. 1)
Умовами вказаного договору передбачено, що орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ТОВ "Агрофірма "Маяк" приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 5,00 га, зокрема ріллі 5,00 га, що розташовані на території Великорублівської сільської ради і відображена на плані, що є невід`ємною частиною цього договору. Грошова оцінка земельної ділянки складає 61 450,80 грн. Земельна ділянка використовується єдиним масивом без дотримання меж для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на термін 15 років, починаючи з дати його реєстрації (а. с. 14,
т. 1).
Договір зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської філії центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис
від 26 грудня 2007 року № 040754500366 (а. с. 10, зворот, т. 1).
27 грудня 2004 року ОСОБА_1 отримав державний акт на вище
вказану земельну ділянку серії ПЛ № 201595 з кадастровим
№ 5322280800:00:001:0164 (а. с. 8, т. 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322280800:00:001:0164, яка є власністю ОСОБА_1, вбачається, що вона перебуває на праві оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з умовами договору зі змінами відповідно до додаткової угоди. Орендна плата становить 1,5 %, дата державної реєстрації - 26 грудня 2007 року, строк - 15 років (а. с. 10, т. 1).
10 лютого 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Верховодом К. В. було припинено інше речове право щодо земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1, орендар - ТОВ "Агрофірма "Маяк". У відповідь на припинення відповідного договору оренди ТОВ "Агрофірма "Маяк" 11 лютого 2020 року звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії проведені державним реєстратором (а. с. 38-39, 43, т. 1).
Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2020 року № 3755/5 задоволено скаргу ТОВ "Агрофірма "Маяк" від 11 лютого 2020 року № 40
у повному обсязі, скасовано рішення від 10 лютого 2020 року, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховодом К. В. (а. с. 40, т. 1).
Судами також встановлено та підтверджено позивачем у позовній заяві та
у судовому засіданні, що позивач як член сільськогосподарського підприємства мав право на земельну частку (пай).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.