Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 461/5125/20
провадження № 61-11799св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування на постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 04 листопада 2016 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) від 04 листопада 2016 року № 00017289393 відомості про батька, ОСОБА_3, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері.
Малолітній ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
22 червня 2020 року до відділу Служба у справах дітей Галицького району управління Служба у справа дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшло усне повідомлення від заступника головного лікаря з охорони материнства і дитинства Комунального некомерційного підприємства "4-а міська клінічна лікарня м. Львова" про те, що у квартирі АДРЕСА_2 проживає малолітня дитина, мати та бабуся якої зловживають спиртними напоями. Працівник відділу, вийшовши на місце за зазначеною адресою спільно з працівниками сектору ювенальної превенції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з`ясував, що дитина перебуває без матері, залишена з бабусею, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, та викликали швидку медичну допомогу і поліцію. У квартирі був безлад, бруд, неприємний запах. Зі слів сусідів з квартири АДРЕСА_3, мама дитини тривалий час відсутня, дитина приходить погратися до їхніх дітей. Бригадою швидкої медичної допомоги № 103 проведено огляд дитини, на час огляду стан задовільний. Спільно з бригадою патрульної поліції, дитину доставлено в приймальне відділення Комунальної дитячої міської лікарні для проведення обстеження та подальшого влаштування дитини в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради.
За наслідками зазначених подій 22 червня 2020 року складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, відповідно до якого зроблено висновок "дуже небезпечно", що є підставою для негайного відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно з інформацією Комунального некомерційного підприємства "4-а міська клінічна лікарня м. Львова" (далі - КНП "4-а міська клінічна лікарня м. Львова") " ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 від першої недоношеної вагітності в терміні 29 тижнів з вагою 850 грам та ростом 35 сантиметрів. Діагноз при народженні: респіраторний дестрес синдром, анемія недоношених, жовтяниці недоношених. У віці семи місяців дитину було прооперовано з приводу лівобічного гідронефрозу. У 2018 році хлопчик перебував на стаціонарному лікуванні з приводу гострого бронхіту та отиту. Щеплений за віком, окрім БЦЖ та ревакцинації дифтерії, правця та кашлюку. Останнє відвідування дитячої поліклініки матері з дитиною було 25 травня 2020 року".
22 лютого 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 170 "Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його матері - ОСОБА_2 та влаштування дитини в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради за адресою: АДРЕСА_4".
На підставі наказу Управління Служба у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 23 червня 2020 року № 168 малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитину, яка залишилась без батьківського піклування.
Ураховуючи викладене, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 889,50 грн на користь закладу, в якому перебуватиме дитина, починаючи з дня подання позовної заяви до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року у складі судді Юрківа О. Р. позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1, задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 889,50 грн на користь закладу, в якому перебуватиме дитина, починаючи з дня подання заяви і до його повноліття.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач тривалий час в повному обсязі ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, що було достовірно встановлено в судовому засіданні, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2020 року скасовано, у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1, відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Також суд першої інстанції не встановив, чи можливо змінити поведінку матері в кращу сторону, не сприяв захисту інтересів дитини щодо його прав на материнське піклування.
Крім того, відповідно до матеріалів справи на час вилучення дитини у матері, стан її здоров`я був задовільний, дитина проходила медичні огляди, їй були проведені щеплення, а також до зазначеного випадку сім`я не перебувала на обліку як така, що потрапила в складні життєві обставини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2020 року у справі № 753/18590/16 (провадження № 61-673св19), від 21 листопада 2018 року у справі № 201/6232/17 (провадження № 61-41214св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 753/5150/16-ц (провадження № 61-35781св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 209/2821/15-ц (провадження № 61-2357св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів виконання нею батьківських обов`язків, які полягають в створенні батьками умов для належного фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення, розвитку особистості дитини.
Також судом апеляційної інстанції не враховано те, що в 2019 році в відділ Служба у справах дітей Галицького району управління Служба у справа дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надходило усне повідомлення Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді про неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо малолітнього сина. З сім`єю проводилася усна робота, матері роз`яснювалося під розписку про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Сім`ю неодноразово відвідували спеціалісти служби у справах дітей.
Крім того, розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 22 лютого 2020 року № 170 "Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його матері - ОСОБА_2 та влаштування дитини в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради за адресою: АДРЕСА_4" ОСОБА_2 не оскаржувалося.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування на постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У серпні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування на постанову Львівського апеляційного суду від 22 червня 2021 року і витребувано із Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/5125/20.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 04 листопада 2016 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 04 листопада 2016 року № 00017289393 відомості про батька, ОСОБА_3, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері.
З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 22 червня 2020 року № 201 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
22 червня 2020 року до відділу Служба у справах дітей Галицького району управління Служба у справа дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшло усне повідомлення від заступника головного лікаря з охорони материнства і дитинства КНП "4-а міська клінічна лікарня м. Львова" про те, що у квартирі АДРЕСА_2 проживає малолітня дитина, мати та бабуся якої зловживають спиртними напоями. Працівник відділу, вийшовши на зазначену адресу спільно з працівниками сектору ювенальної превенції Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з`ясував, що дитина перебуває без матері, залишена з бабусею, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та викликали швидку медичну допомогу і поліцію. В квартирі був безлад, бруд, неприємний запах. Зі слів сусідів з квартири АДРЕСА_3, мама дитини тривалий час відсутня, дитина приходить погратися до їхніх дітей.
Бригадою швидкої медичної допомоги № 103 проведено огляд дитини, на час огляду стан задовільний. Спільно з бригадою патрульної поліції дитину доставлено в приймальне відділення Комунальної дитячої міської лікарні для проведення обстеження та подальшого влаштування дитини в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради.
За наслідками зазначених подій 22 червня 2020 року складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, відповідно до якого зроблено висновок "дуже небезпечно", що є підставою для негайного відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Відповідно до листа КНП "4-а міська клінічна лікарня м. Львова" ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 від 1-ї недоношеної вагітності в терміні 29 тижнів з вагою 850 грам та ростом 35 сантиметрів. Діагноз при народженні: респіраторний дестрес синдром, анемія недоношених, жовтяниця недоношених. У віці 7-ми місяців дитину було прооперовано з приводу лівобічного гідронефрозу. У 2018 році хлопчик перебував на стаціонарному лікуванні з приводу гострого бронхіту та отиту. Щеплений за віком, окрім БЦЖ та ревакцинації дифтерії, правця та кашлюку. Останнє відвідування дитячої поліклініки матері з дитиною 25 травня 2020 року.
22 червня 2020 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 170 "Про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його матері - ОСОБА_2 та влаштування дитини в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради за адресою: АДРЕСА_4".
Згідно з поясненнями представника закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 Львівської міської ради від 15 вересня 2020 року № 120 у даному закладі з 22 червня 2020 року перебуває малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування дитини у закладі ОСОБА_2 провідувала свого сина 02 серпня 2020 року, 09 серпня 2020 року, 22 серпня 2020 року, 23 серпня 2020 року, 10 вересня 2020 року .
У період з 16 березня 2020 року до 17 липня 2020 року у зв`язку з карантинними обмеженнями у закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 було заборонено відвідувати дітей.
Наказом Управління Служба у справах дітей департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 23 червня 2020 року № 168 малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитину, яка залишилась без батьківського піклування.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції ООН про права дитини 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі "Neulinger and Shuruk v. Switzerland", п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі "M.S. v. Ukraine", п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Mamchur v. Ukraine", п. 100).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", п. 54). У цій справі ЄСПЛ, звертаючись до усталеної прецедентної практики суду щодо статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголосив також на необхідності визначити, чи була особа, позбавлена батьківських прав, залучена до процесу, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту його інтересів (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", п. 56; рішень ЄСПЛ у справах "Elsholz v. Germany", п. 52; "P., C. and S.v. TheUnited Kingdom", п. 119; "Venema v. the Netherlands", п. 91).
Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Вказане свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанцій правильно зазначив про те, що судом першої інстанції не було встановлено, чи можливо змінити поведінку матері в кращу сторону, не сприяв захисту інтересів дитини щодо її прав на материнське піклування.
Також суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.
Крім того, відповідно до матеріалів справи на час вилучення дитини у матері стан здоров`я дитини був задовільний, дитина проходила медичні огляди, їй були проведені щеплення, а також до зазначеного випадку сім`я не перебувала на обліку як така, що потрапила в складні життєві обставини.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевих державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (стаття 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, абз. 1, 2 пункту 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680).
Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав", висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.
Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про позбавлення батьківських прав обов`язковою є наявність письмового висновку органу опіки та піклування та участь його представника у судовому засіданні. У висновку органу опіки та піклування, який надається у справі про позбавлення батьківських прав, повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини між батьками, успішність дитини, стан її здоров`я. Висновок повинен містити посилання на всі документи, на підставі яких він зроблений та які, відповідно до статті 19 СК України, мають бути додані. Зокрема, має бути доданий акт обстеження умов проживання дитини з відомостями щодо складу сім`ї, життєво-побутових та санітарно-гігієнічних умов, матеріального стану сім`ї.
Однак у матеріалах справи, що переглядається, відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами, тому можна вважати, що питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради як орган опіки та піклування взагалі не вирішувалося.
Незважаючи на необхідність встановлення обставин, визначених у статті 164 СК України, орган опіки та піклування обмежився лише усними твердженнями про необхідність задоволення позовних вимог у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанцій, а також поданням касаційної скарги на постанову апеляційного суду.
Галицька районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування посилається в касаційній скарзі на те, що з 2019 року ОСОБА_2 належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків, з нею проводилася усна робота, їй під розписку роз`яснювалося про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, сім`ю неодноразово відвідували спеціалісти служби у справах дітей. Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження цих обставин. Так, якщо орган опіки та піклування протягом значного періоду наглядав за сім`єю, то саме у висновку має бути зазначено, чи мають порушення прав дитини систематичний характер, як змінюються відносини у сім`ї, а також про ставлення до дитини і виконання матір`ю своїх обов`язків.