Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
місто Київ
справа № 234/18525/19
провадження № 61-10369св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Совєтський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області,
третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року у складі судді Чернобай А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся до суду із позовом до Совєтського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області, третя особа - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк), про зняття арешту з майна.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у провадженні Совєтського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області перебувало виконавче провадження від 11 травня 2010 року № 19145589, відкрите на підставі виконавчого напису від 28 квітня 2010 року № 292, та зведене виконавче провадження від 30 серпня 2010 року, до складу якого входили: виконавче провадження № 209110720 (виконавчий лист № 2-1517, виданий Совєтським районним судом м. Макіївки 06 липня 2010 року) та виконавче провадження № 20911159 (виконавчий лист № 2-1544, виданий Совєтським районним судом м. Макіївки 06 липня 2010 року).
11 травня 2010 року постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 19145589 накладено арешт на майно ОСОБА_1 25 травня 2010 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, належного боржнику на праві власності, а саме: ремонтних майстерень, загальною площею 1 849, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У межах зазначеного виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса відбулося звернення стягнення на майно боржника, а саме: на ремонтні майстерні, загальною площею 1 849, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належали на праві власності позивачу, та задоволено вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 119 006, 01 дол. США та 548 535, 00 грн.
У листі Совєтського відділу ДВС від 10 травня 2018 року № 14.11-19-174 та додатках у формі "ВП-спецрозділ" зазначено, що відповідно до виконавчого документа звернуто стягнення на заставлене майно боржника, виконавчий документ повертається стягувачу - заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність у боржника майна, яке він повинен передати).
19 серпня 2010 року у межах зведеного виконавчого провадження № 20910720 накладено арешт на невизначене майно позивача, все нерухоме майно, крім ремонтних майстерень, загальною площею 1 849, 5 кв. м. 31 січня 2014 року постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти боржника. Відповідно до відомостей, викладених у листі від 10 травня 2018 року Совєтського відділу ДВС 10 листопада 2014 року, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Проте арешти, накладені на майно позивача постановами державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень від 11 травня 2010 року № 19145589 та № 20910720 від 19 серпня 2010 року, дотепер не скасовані. Оскільки виконавчі документи було повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що звернення стягнення на кошти боржника заборонено законом та через відсутність у боржника майна, яке він повинен передати, а подальше проведення виконавчих дій неможливе у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій проводиться активна фаза АТО, виконавче провадження № 209110720, до складу якого входило виконавче провадження № 20911159, та виконавче провадження № 19145589 завершені, виконавчі документи, на підставі яких відкриті виконавчі провадження, повернуто стягувачеві, тому арешт майна (коштів) боржника (позивача) є безпідставними, оскільки для такого обмеження у праві володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном зникла будь-яка з підстав, а накладення арешту на майно (кошти) боржника більше не застосовується для забезпечення реального виконання рішень.
Поверненням виконавчого документа фактично завершено виконавче провадження. Виконавчі документи повернуті стягувачеві, повторно до виконання не пред`являлись та підстави для їх примусового виконання відсутні, арешти, накладені на майно (кошти) позивача, є протиправними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Оскільки у межах виконавчого провадження, відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, відбулося позасудове звернення стягнення на майно боржника, що було предметом іпотеки № 014/11-191/64-077/1, та задоволено вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль", то будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, а отже і будь-які обмеження стосовно позивача, зокрема у виді арештів майна, існувати не можуть.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відзив на позовну заяву не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що сторонами виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, є боржник ОСОБА_1, стягувач - АТ "Райффайзен Банк Аваль". Проте позов пред`явлено до Совєтського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області, який не є стягувачем за виконавчим провадженням. З урахуванням того, що Совєтський відділ державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Позивач звертався 15 лютого 2019 року до Совєтського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області із клопотанням про зняття арешту з майна та коштів позивача. При цьому відповідь Совєтського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції Донецької області щодо задоволення зазначеного клопотання або відмови у його задоволенні в матеріалах справи відсутня.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 14 липня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 червня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив, що:
- судами не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19;
- існують підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 201/10187/18;
- помилковими є висновки суду першої інстанції про неналежний склад відповідачів у справі.
Отже, серед підстав касаційного оскарження заявником рішень судів першої та апеляційної інстанцій зазначені підстави, які згадані у пунктах 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, ухвалою від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1517, виданого 25 червня 2010 року Совєтським районним судом м. Макіївки, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суми в розмірі 896 438, 86 грн та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 травня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 2942, вчиненого 28 квітня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є. В., про звернення стягнення на ремонтні майстерні, загальною площею 1 849, 5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1, та задоволення вимог АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 119 006, 01 дол. США та 548 535, 00 грн, а також накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 19 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1544, виданого 25 червня 2010 року Совєтським районним судом м. Макіївки, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" суми в розмірі 604 436, 23 грн та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .
Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 2-1544 виконавчий документ 10 листопада 2014 року повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до виконавчого провадження № 2942 виконавчий документ 24 грудня 2010 року повернуто стягувачу на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено арешт на все нерухоме майно, крім ремонтних майстерень, загальною площею 1 849, 5 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .